18 серпня 2017, п'ятниця

Абромавичус розпізнав головну чорну діру України розміром понад 100 млрд грн

Абромавичус розпізнав головну чорну діру України розміром понад 100 млрд грн
За рік роботи в уряді міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус чітко розпізнав головну чорну діру України і знає, як її закрити

Всього лише за годину бесіди міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус відшукав в Україні понад 100 млрд грн. Якби був час, знайшов би і більше. Гроші витікають через державні компанії, які часто доять люди, пов'язані з вищими владними кабінетами. Колишній литовський підприємець Абромавичус уникає конкретних імен, але називає спосіб лікування: приватизація. Приватизація незалежно від цін і кон'юнктури.

Він також розповідає, як запустити різні сектори економіки і підняти Україну з нинішнього 83‑го місця в рейтингу умов ведення бізнесу до 17‑го. Звучить фантасмагорично або, принаймні, амбітно. Щоправда, невідомо, чи зможе Абромавичус брати участь у роботі уряду, і далі: на поточному тижні парламент викликає на звіт прем'єра і ключових міністрів. Не всі збережуть свої посади. НВ зустрілося з 39‑річним інвестбанкіром на тижні, коли виповнився рівно рік з того моменту, як він почав працювати в уряді України.

— Коли ви були призначені міністром, то заявили: "Україна — найкорумпованіша країна Європи, і ми повинні змінити це". Вам вдалося зняти це прокляття?

— Ви пишете про корупцію, боретеся з нею. А я борюся з корупцією через очищення від старих кадрів, дерегуляцію. Чим менше процедур, тим менше ліцензій, тим менше корупції. Коли ми сюди прийшли, я зрозумів, що з існуючими кадрами нічого побудувати неможливо. Вони з іншого світу, іншого простору, світогляду, підходів і цінностей. Тому я зробив ставку на кадрову політику. Скоротив штат на 50%. З 26 глав департаментів залишилося чотири. У мене принцип простий: той, хто приходить сюди на топові позиції, не повинен був до Євромайдану працювати на держслужбі. Друге — претендент повинен мати західну освіту. Третє — бажано з досвідом роботи в західній компанії. А далі я дивлюся на його цінності та світогляд. Прошу: назвіть трьох осіб із середовища банкірів, інвестбанкірів, соціальних активістів, аудиторів, антикорупціонерів, які могли б вас рекомендувати. І коли людина говорить, мовляв, я таких людей не знаю,— це сигнал. Я одного претендента запитав: "Як ви тут опинилися?" А він мені відповідає: “Так, по мені вже рішення прийнято. Мені дзвонили і сказали прийти до вас на коротку співбесіду".

— А ви йому: вас розіграли.

— У мене кадрова політика базується тільки на моїй особистій думці. Я з 18 років займався бізнесом. Багато людей приймав на роботу, з багатьма прощався. Особливо з амбітними людьми зі Східної Європи, в тому числі Росії, Балтії. У більшості випадків з ними доводилося прощатися з причини того, що вони не могли бути частиною колективу. З професіоналізмом все добре, але як частина команди вони просто "не прилипали". Люди були конфліктними, не готовими до командної роботи. Чого я не помічав серед своїх шведських, фінських, норвезьких колег. Я казав, що Україна — найкорумпованіша країна в Європі, і, на жаль, мало що змінилося.

— Вчора Олексій Павленко, міністр аграрної політики і продовольства, сказав, що збиток держпідприємств в агросфері склав 3 млрд грн. Тут же виявлено порушень ще на суму 12 млрд грн. А який збиток генерує всі держпідприємства?

— Топ-100 держкомпаній згенерували в минулому році збиток 115 млрд грн. П'ята частина держбюджету. Зараз втрати Нафтогазу менше, тому в цьому році, може бути, вони [100 найбільших держкомпаній] будуть менш збиткові. Але виходячи з вартості активів, вони повинні бути не в мінусі, а в плюсі, заробити 70 млрд грн. Тобто дірка все одно виходить у 100 млрд грн — це майже $5 млрд. Щоб кожен рік не витягати гроші з кишені громадян, краще більшість таких компаній виставити на приватизацію. Адже навіть з неймовірними зусиллями щодо залучення якісних кадрів ні ми, ні будь-яка інша країна не знайде стільки якісних керівників на 1.827 держкомпаній.

— А є конкретні імена покровителів, а не просто гіпотетичні люди, які доять на мільярди держпідприємства і перешкоджають їх приватизації?

— Приватизацію популісти гальмують. Що вони хочуть? Або самі приватизувати, коли вони будуть у владі, або просто заграють з електоратом, мовляв, неправильний час, це все віддадуть олігархам. Я їм в парламенті так і кажу: або ми всі разом — частина змови і сидимо на якихось схемах, або давайте голосувати за закони щодо приватизації.

— Але ви не називаєте імена тих, хто гальмує процес, хто персонально відповідальний за те, що приватизація багатьох об'єктів зірвана. Чому?

— Дивіться, є частина прогресивних депутатів, які бояться — і я теж боюся — що, як не зробиш, буде погано в будь-якому випадку. Погано, що висмоктують гроші з держкомпаній і сидять на потоках. А уявіть, як буде погано, коли ті, хто зараз накопичив капітал, висмоктуючи гроші з цих компаній, за ці гроші куплять ці активи.

 


РЕДКИЙ КАДР: Министр экономики Айварас Абромавичус побывал на львовском заводе Электрон и прокатился на сделанном здесь трамвае
РІДКІСНИЙ КАДР: Міністр економіки Айварас Абромавичус побував на львівському заводі Електрон і прокотився на зробленому тут трамваї


— Ну так вони до цього і веде. Ще й знецінюють актив, щоб придбати дешевше. Тому й важливо почути їхні імена.

— Вони необов'язково хочуть придбати ці підприємства. Моєю та Ігоря Білоуса метою є те, щоб найбільші об'єкти, які будуть приватизуватися, все ж таки дісталися в конкурентній боротьбі західним стратегічним інвесторам, які привезуть нові технології, будуть оновлювати наші заводи і фабрики.

— Які очікувані втрати в цій війні? Росія загрожує з 1 січня ввести заборону на ввезення аграрної продукції з України.

— Частина нашого аграрного експорту на даний момент в Росії в загальному обсязі — 2%. Збиток від $421 млн до $600 млн. Але це не прямий збиток. Це недоотриманий прибуток. Частина цієї продукції буде відправлена на інші ринки. В будь-якому випадку, ви розумієте, що ці втрати значно нижче, ніж могли бути роки три тому. Ми все ж таки вчимося розуміти, з ким поруч живемо і маємо справу. Росія вже багато років є непередбачуваним партнером. Не тільки для нас, а й для інших сусідів: Туреччини, Литви, Естонії, Латвії, Молдови, Грузії, Польщі. Тому ми рухаємося вперед, але очікуємо найжорсткіших заходів з їх боку. У Кабінеті міністрів прийняли рішення, що у разі застосування з боку Росії ось таких недружніх прийомів ми вже без погодження з парламентом приймемо дзеркальні санкції.

— А у нас є для цього запас міцності? Ситуація на міжнародних ринках не дуже сприятлива. Вартість руди впала до рекордного мінімуму, дешевшає сталь. Майже на межі собівартості працюють аграрії. В сумі це половина нашої валютної виручки. Звідки візьмуться запаси, щоб компенсувати втрати?

— Щодо руди і сталі я з вами повністю згоден. У найближчі кілька років для їх виробників будуть дуже непрості часи. Світова індустрія стали в черговий раз проходить через серйозний надлишок потужностей, перевиробництва. Тому несприятлива цінова кон'юнктура. І потрібно просто пережити цей період, дочекатися того, як в світі десь почнеться серйозне зростання економіки або почнуть скорочуватися неефективні потужності з виробництва сталі. У будь-якому випадку це не короткострокова перспектива. Як ми можемо допомогти своїм підприємствам?

— Хороше питання.

— Допомагаємо трохи підняти тарифи на залізничні вантажоперевезення, щоб стимулювати інвестиції у сектор. І вже за цими програмами буде можливість купувати у наших підприємств 4-5 тис. нових вагонів, чого вже давно не робилося, і модернізувати понад 300 локомотивів, інвестувати в оновлення полотна. І Укрзалізниця вже оголосила про 15 млрд грн капвкладень. В енергетичній сфері розраховуємо на підняття "капекса" (капітальні вкладення) в чотири-п'ять разів — від 12 до 50 млрд грн. 90% цих замовлень отримають місцеві виробники. Найгірші економічні показники вже 6-8 місяців як позаду.

Одне з наших головних завдань на наступний рік — реформа контролюючих органів. Законопроект вже пройшов перше читання у Верховній раді. Закон про те, щоб всі контролюючі органи та їх перевірки координувалися автоматично онлайн-системами при Мінекономрозвитку. На сайті заздалегідь стає видно, хто, коли, кому і чому йде в гості. Ми вже в цьому році піднялися на 83‑тє місце в світовому рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business. Два роки тому були на 112-му.

83‑тє місце в рейтингу ведення бізнесу — це ганебно. Тому що нижче нас з колишнього СРСР тільки Таджикистан і Узбекистан

— Це результати 2014 року. Ви ж працюєте фактично з 2015‑го.

— Дата відліку була — перша половина цього року. Вже до наступного оголошення рейтингу — це буде в жовтні 2016‑го — ми спокійно вийдемо на 46-е місце. Ще через рік — на 17‑е.

— З 17‑го місця можна вже буде побачити Сінгапур.

— Це дуже серйозно. Зараз Литва на 21‑му місці.

— Зараз ми вийшли зі 112‑го на 83‑тє місце. Як бізнес це відчув?

— 83‑тє місце — це все одно ганебно. Тому що нижче нас з колишніх країн СРСР тільки Таджикистан і Узбекистан. Це не ті країни, на які ми хочемо рівнятися. Тому, якщо ми на 83‑му місці, значить, бізнес ще нічого не відчуває.

— Ще одна велика проблема України — це її неконкурентна освіта. Можливо, це не ті сфери, на які ви можете вплинути. Але ось речі, які уряду по плечу. У нас невиправдано велика кількість вузів. Одних тільки аграрних університетів — більше 20. В них навчаються 130 тис. студентів, з яких ринок насилу приймає та перенавчає до 10 тис. Чи не доцільніше цю божевільну кількість вузів просто скоротити?

— Звичайно ж, треба скорочувати. Варто реально запитати у бізнесу, хто їм потрібен. Це раз. Друге — потрібно скорочувати ці наші застарілі академії, які поки що нам ніяких нобелівських лауреатів не дали. Візьмемо ту ж саму аграрну Академію наук. У нас є сільхозхолдинги з доступом до всіх новітніх технологій, всі їх співробітники їздять на стажування в Америку, Німеччину, Канаду, Австралію. Ці молоді люди вже в сто разів більше знають, ніж старі кадри в університетах. Фінансових можливостей у сільгоспкомпаній більше, щоб розробити щось нове, ніж у цих академій. Тому потрібно позбавлятися від неефективних інститутів.

— І це колосальна економія держкоштів?

— Звичайно.

— Я зараз читаю книгу норвезького економіста Еріка Райнерта Як багаті країни стали багатими, і чому бідні країни залишаються бідними. Вона у мене з собою. Я хочу зачитати вам звідти одну фразу і попрошу її прокоментувати: "Європейці рано помітили, що загальне багатство зустрічається лише там, де сільського господарства або немає, або воно відіграє невелику роль". Іншими словами, його думка: країни, в яких аграрний сектор складає основу економіки, рідко бувають багатими. Точніше ніколи. Ми щось робимо неправильно чи ми унікальні?

— Це проблема не аграріїв. Вони за останні роки привернули багато дешевого ресурсу. Вони могли б стати прикладом для інших галузей, показати, як модернізуватися, як привести технології. Візьміть той же Миронівський хлібопродукт. Немає в світі таких компаній, які мають таку унікальну інтеграцію. Є й інші компанії. UkrLandFarming вирощує пшеницю, сою і кукурудзу і своїх курей, а деякі продають через свою мережу. Ми не повинні зупинятися. Це стосується закону про ринок землі. Рано чи пізно потрібно дозволити продавати ріллю. Це буде один з найпотужніших економічних поштовхів для розвитку країни. Але при цьому ми повинні шукати можливість для розвитку інших секторів. Щоб до нас приїжджали і не говорили, мовляв, у вас корупція, погана судова система, рейдерство і слабка банківська система. Ми повинні створити умови ведення бізнесу не гірше, ніж у наших західних сусідів.

 

Матеріал опублікований в НВ №46 від 11 грудня 2015 року

НВ

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: