11 грудня 2016, неділя

60 чи 250 тис. грн на місяць – скільки коштує чиновник-реформатор?

коментувати
60 чи 250 тис. грн на місяць – скільки коштує чиновник-реформатор?
Мінфін запропонував платити відповідальним за реформи в Кабміні надбавки до 60 тис. грн на місяць. Експерти вітають таке рішення, але зауважують, що менеджери подібного рівня в бізнесі отримують не менше 200-250 тис. грн щомісяця

Довгоочікувана реформа державної служби набирає обертів. Вчора Міністерство фінансів оприлюднило документ, в якому йдеться про доплати так званим технократам, які мають займатися реформами в уряді. Зокрема, посадовцям дозволять платити гроші Євросоюзу та міжнародних організацій.

Обмеження по доплатам встановили на рівні 60 тисяч гривень на місяць. НВ дізналося у експертів чи допоможуть такі гроші привести в уряд професіоналів та як це вплине на хід реформ в Україні.

Денис Бродський, експерт РПР, екс-голова Нацагентства з питань державної служби

Ми писали стратегію реформування державної служби ще два роки тому, вона була погоджена з європейцями, але її відмовився запускати тодішній прем’єр Арсеній Яценюк. Залежно від посади ми пропонували збільшити зарплати дев’яти групам чиновників: від держсекретарів до голів департаментів. Ми вже два роки кажемо, що не може нормальна порядна людина працювати міністром за 12 тисяч гривень на місяць і вирішувати питання на мільярд. Якщо ми не запропонуємо гідні гроші гідним людям – нічого в країні не зміниться. Європейці з першого дня казали, що готові виділити гроші на доплати реформаторам, бо пересічний українець не зрозуміє високих зарплат у чиновників, які й так, на його думку, крадуть.

Починати реформу варто з набору державних секретарів, які мають отримувати 250 тисяч гривень на місяць. Міністри та їх заступники не є державними службовцями, вони – політики. А ось виконавці цих політичних рішень – якраз держсекретарі, які будуть найвищими посадовцями у вертикалі виконавчої влади. Але й міністри з їх заступниками також не можуть жити на ті жалюгідні гроші, які ми їм платимо. Наразі вони йдуть туди не за зарплатами, а щоб красти. І це триватиме, допоки не буде інших.

Політичної волі на цю реформу не вистачить. Рішення Мінфіну про 60 тисяч доплат реформаторам – теж. Якщо б ці гроші пропонували на рівні керівника департаменту – так, 60 тисяч – вагомий аргумент для суттєвих змін. Ми пропонували на початку доплачувати не всім чиновникам, а досить обмеженому колу осіб. Це 17 державних секретарів, 50 керівників департаментів, 250 їхніх заступників й загалом виходило до 10 тисяч людей. Абсолютно підйомні гроші для українського бюджету. Якби перестали красти у відомстві Насірова [Роман Насіров – голова Голова Державної фіскальної служби України] мільярд гривень в місяць на одній схемі – у нас би з’явилися гроші в бюджеті. От уявіть, якщо ми б взяли замість Насірова людину з зарплатою $150 тис на рік – скільки б грошей зекономила держава? [Згідно з декларацією офіційна зарплата Романа Насірова в 2015 році складала 3 тис грн на місяць].

Ви в метро їздите? На Хрещатику на пів-ескалатора оголошення про роботу для працівниць стриптиз-бару з зарплатою 40 тисяч гривень. Ось це й є справжній рівень зарплати в Україні.

За 25 років незалежності у нас сформована когорта людей, які вміють за пристойні гроші виконувати надскладну роботу. Вони є й знають, що таке опиратися хабарям. Думаєте, в приватному секторі не пропонують хабарі? Може й меншими сумами, ніж в Уряді, але якщо мова йде про постачання обладнання в якесь міністерство на 5 років – це питання десятків мільйонів доларів. Люди, які отримують 10 тисяч доларів на місяць сумлінно й чесно відпрацьовують ці гроші, опираючись корупції.

Звичайно, високі зарплати держслужбовців – це не єдиний шлях подолання корупції. Але без цього нічого іншого не буде.

Читайте також: Реформа №1: в уряді може з’явитися нова посада

Роман Бондар, партнер компанії з підбору топ-менеджерів Talent Advisors

Я займаюся дуже вузькою специфічною роботою – знаходжу таланти на посади топ-менеджерів бізнес-компаній. Ми багато робили для держави і, виходячи з мого досвіду, країні потрібні не просто керівники, здатні адмініструвати наявний процес.

Нам потрібні ті, хто здатен перебудувати або створити принципово інакший процес, приймати вкрай не стандартні рішення. Умовно кажучи, не зробити простіше процес надання ліцензій або підвищити ефективність надання якогоось дозволу, а взагалі скасувати їх або перевести в онлайн. Потрібні екстраординарні люди, здатні керувати змінами, месіанська роль.

Мотивація людей, здатних до змін цілком відрізняється від тих, хто йде просто на адміністративну посаду. Звичайний керівник мотивований владою, в основі його мотивації – захист і розширення своїх влади. Одна проблема – такі люди консервують будь-яку систему, в яку вони приходять.

Другий тип мотивації, саме тих агентів змін – досягнення або реалізація того, що здається неможливим. Для них критично важливим є факт досягнення менти, вони не марафонці, які біжать заради задоволеня.

Як партнер компанії, яка здійснює пошук директорів, можу сказати, що ссеред керівного складу таких людей – менше 3%. Оскільки їх мало, а попит на них дуже великий – за них змагаються і бізнес-компанії.

Ми відкрили вікно для нових людей в держапараті в 2014 році, тільки наша компанія закрила 56 урядових проектів, тобто знайшли людей на вакансії. Що відбулося до літа 2016-го? 80% цих людей звільнилися.

У нас же через неадекватну систему винагороди праці в державному апараті відбувається негативна селекція. Міністр українського уоряду має отримувати мінімум 250 тис грн, заступники – від 150 до 200 тисяч, начальники департаментів – в межах 30-60 тисяч гривень на місяць.

Звісно, 60 тисяч гривень щось вирішать у нинішній ситуації. У мене виникає в цьому контексті інше питання, яке набагато важливіше: це проміжний етап у зміні системи оплати праці держслужбовців чи фінальний? 

Зарплатню платять за виконання функціоналу, а доплату – за геройство, про яке ми казали. Чи не здається вам, що 60 тисяч – якось малувато для ризиків геройства?

Бажання уряду оминути всі гострі кути призводить до імітації реформ. У виконавчі владі зійшлися два табори: одні хочуть змін на ринкових умовах оплати праці, інші – кивають на середню зарплату в Україні.

Ось візьмімо умовне Міністерство інфраструктури, загалом 200 осіб. Володимиру Омеляну критично важливо запропонувати гідну зарплату хоча б керівникам департаментів і начальників управлінь, щоб хоча би забезпечити виконання його ж рішень.

Коли ми працювали з Айварасом Абромавичусом, з'ясувалося, що виконувати рішення навіть класного міністра на середньому та нижньому рівні просто нікому. Наявність якісних виконавців – важлива умова для здійснення змін.

Читайте за темою: Професіонали на зарплаті. Технократи з Кабміну розповідають, хто гальмує держмашину 

Гліб Вишлінський, економіст, експерт Центру економічної стратегії

В будь-якому разі це позитивний крок, який дозволить втримати ситуацію, але не розв'яже проблему. Я дуже злий, що це не зробив свого часу Яценюк, який просто проґавив два роки, коли на це були готові європейці. Всі ці реформаторські заступники міністрів як мінімум залишилися б на посадах.

Якщо говорити про 50 тисяч гривень, які зможе отримувати чиновник рівня начальника департаменту – це не ринкова ціна за роботу людині, яка вирішує питання на мільйони. Але вона достатня для того, щоб вести більш-менш пристойний спосіб життя. Умовному Максу Нефьодову на замовлення запонок може й вистачить, а на пошив костюму у дизайнера – вже ні.

Одна справа, коли на посаду приходить інвестбанкір, який має заощадження, інша – коли ці 50 тисяч будуть єдиним джерелом доходу й їх в принципі для більш-менш пристойного рівня життя вистачить.

Популістична політика Яценюка щодо оплати праці чиновників, яка залишилася й при Гройсмані, призвела до того, що особи на політичних посадах отримують ще менше, ніж будуть отримувати їх підлеглі. Проблему оплати праці міністрів і їх заступників взагалі не починали розв'язувати. Наскільки мені відомо, ціна питання – це 100 мільйонів гривень на рік, аби забезпечити адекватну оплату праці чиновникам.

Найважливіше – це створення пулу людей, які зможуть робити буденні реформи. Подивіться на те ж саме електронне декларування, політичної волі для цього немає, але його ж хтось готував і так-сяк, але запустив. Ось цей тиск системи, людей, для яких важлива їх репутація, призводитиме до того, щоб з’явилися й політична воля для реформ.

Більшість реформ – це не питання скасування багатомільярдних корупційних потоків чи якихось доленосних рішень доля країни. Це довга нудна підготовка прийняття рішень. Якщо рішення нормально не підготовлено, якщо над ним ретельно не попрацювали й видають щось в сирому стані – будь-яка реформа не рухатиметься. Візьміть теж саме Prozorro, ми навіть не уявляємо, що довелося зробити авторам, аби вона працювала так, як зараз. Ось ці 60 тисяч гривень в місяць дозволять людям відповідного рівня кілька років працювати над реалізацією реформ.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: