6 грудня 2016, вівторок

30 років після чорнобильської катастрофи. 10 причин побачити зону відчуження і три способи туди потрапити

30 років після чорнобильської катастрофи. 10 причин побачити зону відчуження і три способи туди потрапити
Наталія Кравчук
Рівно 30 років тому, 26 квітня 1986-го, о 01:23, вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС, що спричинило масштабну радіоактивну катастрофу. Три десятки років потому Україна все ще розгрібає наслідки трагедії

Сьогодні, в 2016-му, в Чорнобилі все ще не добудована арка, якою повинні накрити реактор, місто-привид Прип'ять пустує, потопаючи в буйній, незайманій зелені, а на занедбаних вулицях Чорнобиля серед застарілих будівель, що руйнуються, зустрічаються будинки з акуратно складеними біля воріт стосами дров і навіть кондиціонерами і тарілками супутникового ТБ над вікнами – в них живуть самосели, люди, які тридцять років тому прийняли рішення не залишати свої будинки.

За три десятиліття зона обросла легендами і міфами, безмовні вулиці й занедбані будинки стали прототипом для комп'ютерних ігор і фільмів з постапокаліптичними сюжетами, а міста-примари перетворилися в привабливий маршрут вихідного дня для туристів, які шукають небезпечної екзотики. Хоча б раз у житті все це потрібно побачити на власні очі.

Як дістатися до Чорнобиля

Платні екскурсії. Для тих, хто готовий витратитися на небанальну поїздку, існують різні платні тури. Один з найпопулярніших – від компанії Чорнобиль Тур. Варіантів поїздки в Чорнобиль та Прип'ять – кілька: групові тури та індивідуальні поїздки, авіатур, де зону відчуження можна побачити з висоти пташиного польоту, поїздки з ночівлею в Чорнобилі. Питання тільки в ціні. Приміром, одноденна індивідуальна екскурсія в два міста, Чорнобиль та Прип'ять, коштує $83 з людини, харчування оплачується додатково. А за поїздку на три дні доведеться викласти $249, переночувати в Чорнобилі можна в єдиному місцевому готелі. Окремо пропонують взяти в оренду дозиметр – ще за $10 на день.


В'їзд у зону відчуження, КПП Дитятки


Майте на увазі: покидаючи зону, кожен турист зобов'язаний двічі пройти на КПП радіаційний контроль. Якщо рівень забруднення перевищує норму, можуть навіть відправити на карантин у лікарню або вилучити одяг або взуття. Якщо ви приїхали на своєму транспортному засобі, і під час перевірки виявилося, що він дуже брудний, його митимуть прямо тут, на місці. Ця послуга платна. Втім, не лякайтеся, якщо не ходити туди, куди ходити не варто – про це вам весь час буде нагадувати супроводжуючий – все це залишиться для вас лише страшилками.

З офіційною делегацією. Якщо ви хочете привезти в Чорнобиль іноземну делегацію або відправитися туди в прес-тур, потрібно звернутися в Державне агентство з управління зоною відчуження. Тут оформляється офіційна заявка, в якій потрібно вказати мету візиту і бажаний маршрут. Від затвердженого маршруту відхилитися не дозволять. Якщо хочете взяти з собою дрон, щоб зняти безлюдні вулиці з повітря, доведеться брати спецдозвіл в СБУ, але зйомку певних "пам'яток" можуть заборонити: в зоні багато режимних об'єктів.

Спосіб третій, нелегальний. Якщо покопирсатися в інтернеті, можна знайти спосіб потрапити в зону відчуження і нелегально, приєднавшись до групи сталкерів. В їхніх спільнотах пропонують за певну плату приєднатися до пішого походу в Чорнобиль та Прип'ять на 4-6 днів.


nkl_3914


Цей варіант – для сміливих і відчайдушних. Пересуватися по зоні доведеться вночі, щоб не потрапити в поле зору місцевої міліції, спати – в спальних мішках на землі або в покинутих будинках, харчуватися – похідним набором у вигляді консервів, підігрітих на газовому пальнику. Всю провізію доведеться нести на собі. Оскільки ходити по зоні в цьому випадку можливо тільки пішки, є ймовірність зустрітися з дикими тваринами, яких тут багато.

Якщо сталкерів зловить патруль, доведеться заплатити штраф. Крім того, є ймовірність отримати дозу. На легальних екскурсіях до кожної групи приставляють супроводжуючого, який знає в зоні кожен куток, носить з собою дозиметр і постійно стежить за тим, щоб люди не заходили в забруднені місця – наприклад, не гуляли лісовими хащами, не копалися в землі, не їли на свіжому повітрі і навіть не курили. Під час нелегальної вилазки всі ці правила, зрозуміло, порушуються – сталкери не будуть кожні п'ять хвилин робити заміри дозиметром і стежити, щоб ви не підбирали щось з підлоги, а ночувати доведеться пліч-о-пліч з невидимим ворогом, радіацією.

Заради чого потрібно хоч раз з'їздити в зону відчуження

1 Зрозуміти, нарешті, різницю між Чорнобилем і Прип'яттю
Про катастрофу на ЧАЕС в нашій країні знає кожен, і дорослий, і дитина. Про радіацію, четвертий енергоблок, евакуйованих жителів і порожні міста розповідають ще в школі. Але в головах у багатьох все одно Чорнобиль і Прип'ять зливаються в єдиний образ, багато хто вважає, що ні в одному, ні в іншому немає життя.


nkl_4230
Вулиця Чорнобиля


Насправді все не так. "Привид" – це Прип'ять, колишнє місто атомників, радянське ударне будівництво, комфортний новий населений пункт за 3 км від станції на березі однойменної річки, побудований у 1970-му з нуля. Він проіснував всього 16 років. Тут проживало 47,5 тис. осіб.

Зараз у Прип'яті ніхто не живе: центральна площа рясно заросла мохом, кущами і деревами, вулиці між панельними багатоповерхівками, шо руйнуються, перетворилися в ліс, місцями важкопрохідний. Саме тут розташовані об'єкти, які багато хто знає з фотографій: басейн Лазурний, річковий вокзал, центральна площа з рестораном та Будинком культури Енергетик, поліклініка (за словами супроводжуючого – одне з найбільш "брудних" у сенсі радіаційного фону місць), школа, парк розваг і знамените оглядове колесо.


nkl_4006
Оглядове колесо в Прип'яті


Друге місто в зоні, Чорнобиль – це місце, в якому і зараз живуть люди. Він розташований значно далі від ЧАЕС, за 18 км. Після аварії місцевих жителів також евакуювали, так що тут теж повно будівель з забитими вікнами, залишених квартир і напіврозвалених хат. Але робітники зі станції, місцева міліція та обслуговуючий персонал проживають в Чорнобилі і зараз. Приміром, наш провідник по зоні, науковий працівник Валера, працює в зоні вже 20 років.

Несуть службу вахтовим методом – кілька днів у зоні, потім кілька днів вдома, потім знову повертаються. Для робітників тут є спеціальні гуртожитки – їх можна розпізнати по білизні, що сушиться на балконах. Функціонує їдальня, пошта і магазин, працює відомий музей Зірка Полин, є навіть спортзал для робітників. Є автовокзал, на який співробітників привозять на старих розбитих ЛАЗах.

Крім того, в Чорнобилі живе 160 самоселів – людей, які відмовилися переїжджати після аварії.


2 Побачити Чорнобильську АЕС

Найголовніша точка на маршруті – це, звичайно ж, атомна станція. Нерозумно було б побувати в Чорнобилі і на власні очі не побачити фатальний четвертий енергоблок і арку накриття, яка будується для нього, – ту саму, яку всі звикли називати саркофагом. Насправді проект укриття називається NОVARKA – скорочено від "нова арка", або на англійський кшталт конфайнмент, будувати її допомагають іноземці.


nkl_4113
Конфайнмент, яким накриють реактор


Це конструкція, якою повинні накрити реактор. Вона будується не безпосередньо над реактором, а недалеко від нього. Коли арка буде готова, її на спеціальних рейках доштовхають до реактора і насунуть на нього, як ковпак, після чого добудують додаткові перекриття. Коли станція буде повністю і герметично накрита, почнуть розбирати зруйнований під час аварії енергоблок. Це необхідно для того, щоб, нарешті, дістатися до ядерного палива, що залишилося в ньому, і знешкодити його.


nkl_3906
Реактор


Туристів, які хочуть подивитися на арку, привозять на спеціальний майданчик перед нею. Тут є свої нюанси. ЧАЕС і арку дозволяється фотографувати тільки з двох ракурсів. В інших випадках супроводжуючий попросить вас не знімати, оскільки це режимний об'єкт.

3 Відчути себе останньою живою істотою на Землі
Постапокаліптичне майбутнє вривається в наше рутинне сьогодення регулярно з екранів телевізорів: занедбані будинки і похмурі вулиці, темні вікна багатоповерхівок, залишені автомобілі, зомбі, що гуляють пустельними містами. В зоні ви зможете побачити все це на власні очі та відчути рецепторами, окрім, мабуть, зомбі.


nkl_4232
Так виглядають будинки на вулицях Чорнобиля, до яких впритул підібралися дерева


Через 30 років усередині будівель в зоні все ще валяються кинуті в поспіху особисті речі: одяг, книжки, посуд, меблі. Хоча нерідко цей "реквізит" акуратно розставлений кимось, немов для зйомки – щоб картинка виглядала "більш атмосферно". Про те, що в ці покинуті місця заглядають люди, говорять і залишені деінде пляшки з-під алкоголю, порожні пачки сигарет і пакети.


nkl_3963
На центральній площі в Прип'яті


Туристам провідники забороняють заходити всередину будівель, пояснюючи це тим, що всередині високий рівень забруднення. Але в деякі місця все ж пускають. Наприклад, традиційне місце для екскурсій – дитячий садок в Чорнобилі.


Дитячий садок у Чорнобилі
Дитячий садок у Чорнобилі


Тут теж помітно, що хтось намагався підсилити ефект, розсаджуючи однооких ляльок і розставляючи пошарпані запилені іграшки по іржавих ліжечках без матраців.

У шафці, де колись стояли книги, тепер стоять нічні горщики з дірками – хтось тренував тут свої стрілецькі навики.


Бассейн Лазурный
Басейн Лазурний


Ще одне популярне для огляду місце в Прип'яті – це басейн Лазурний: доріжки для плавання, вежі, відвалена плитка. Непідвладні часу й негоді, покояться радянські реліквії в лівому крилі Будинку культури Енергетик на центральній площі міста: пролетарські плакати і портрети радянських вождів за три десятки років навіть не вицвіли. На тлі пануючого навколо руйнування їхні яскраві фарби виглядають як виклик і справжній пам'ятник "совку". Так само як і величезні герби з зірками на дахах двох розташованих неподалік висоток.

4 Побачити невидимі села і поблукати вулицями мертвих
Щоб потрапити в зону відчуження, потрібно пройти КПП Дитятки, за ним починається дорога до самого Чорнобиля – близько 30 км до міста. Рухаючись по ній, бачиш крізь вікно тільки порожню дорогу і густий ліс вздовж узбіч. Але якщо уважно придивитися до цієї рослинності вздовж асфальтного полотна, стає ясно, що перед тобою не зовсім ліс: в нетрях, вже вкритих молодим листям, видніються, як примари, будинки.


nkl_3964
Вулиця Прип'яті


За 30 років місцеві населені пункти – численні села й селища навколо Чорнобиля і Прип'яті, які теж евакуювали після аварії – повністю порослі деревами і кущами. Те, що колись було вулицями між рядами акуратних будиночків, за яким бігали діти, гуляли місцеві жителі, їздили велосипеди і машини, перетворилося в дивні гаї, які обступили будинки впритул. Тепер замість вулиць максимум, що ви побачите – це ледь помітні стежки в лісі. В деяких місцях біля узбіччя стоять таблички з назвою населеного пункту, який тут колись був. Там також зазначено, скільки людей мешкало тут до евакуації і коли вони виїхали. У такому ж стані і колишні колгоспи – колись тут були підприємства-мільйонери, ті, що годували все населення в окрузі. Тепер кинуті порожні корівники і сараї зяють на туристів чорними дірами вікон.

Ближче до Чорнобиля і в самому місті лісові чагарники не такі густі, і вуличками поміж будинків можна пройтися. Будинки виглядають абсолютно по-різному. Одні, переважно, дерев'яні, повністю зруйновані під впливом часу, опадів і вітру, інші, цегляні, виявилися міцнішими. Парканів вже давно немає, двері покосилися, біля деяких будинків величезні дерева виросли прямо перед порогом.


nkl_3981
На двох висотках в самому центрі Прип'яті все ще здіймаються радянські герби


Сама Прип'ять – місто, в якому до аварії встигли вибудувати п'ять мікрорайонів і починали готуватися до будівництва шостого. Тут, переважно, довгі білі багатоповерхівки. В багатьох квартирах у вікнах залишилися шибки. Часом чути, як усередині порожніх будівель гуляє вітер і розносить голими коридорами сміття і покинуті речі. У залишеному людьми місті природа теж бере верх: двори між будинками заросли лісом, дерева виросли на багатьох дахах, балконах, визирають надвір з розбитих вікон.

5 Поговорити з самоселами
У зоні відчуження живе 160 самоселів – людей, які не залишали свої будинки після аварії або виїхали, але повернулися якийсь час потому. Переважно це люди похилого віку і робітники зі станції. Вони живуть не в гуртожитках, а у власних будинках або ж займають чийсь чужий порожній. Майже на всіх таких будинках є таблички, що попереджають про те, що в будинку є власник.


nkl_4198
89-річна бабуся Поліна, самосел


Одна з таких мешканок – баба Поліна. Через два місяці їй буде 90, але це не заважає їй існувати тут повністю автономно і самостійно пересуватися без сторонньої допомоги і навіть обробляти досить великий город. Ми застаємо жінку з сапою в руках. До середини квітня її ділянка ідеально засаджена, її оточують клумби з величезними червоними тюльпанами, хата вибілена так, що немає жодної плями, дрова лежать акуратними стосами під яблунею біля хвіртки.

Баба Поліна живе на пенсію. На запитання, скільки отримує, махає рукою і каже: "Багато! Ви стільки отримувати не будете!". Поліна, незважаючи на те, що до неї постійно ходять охочі побачити живого самосела, дуже привітна і балакуча. Вона встигає розповісти, як у 15 років її забрали "в рабство" німці – "забрав до Німеччини Гітлер", як вона каже. І як у 60 років вийшла на пенсію, але занудьгувавши, знову влаштувалася на роботу ще на цілих 17 років.



У неї є родичі десь у Києві. До неї приїжджають рідко, бояться радіації. Згадуючи про рідню, жінка скаржиться: "Молодь сьогодні не вміє нічого. Взяла племінників з собою пофарбувати огорожі на кладовищі, так вони їх тільки зіпсували! В руках не вміють тримати ні пензля, ні сапи, ні молотка".

Прощаючись, ми сунемо бабі Поліні у фартух стогривневу купюру. Незважаючи на зауваження про свою пристойну пенсію, вона без всяких заперечень її приймає і встигає набажати нам навздогін незліченних благ.

6З'їсти "бізнес-ланч" у місцевому буфеті
У Чорнобилі є їдальня для працівників станції (їх годують тричі на день безкоштовно), а є невеликий заклад громадського харчування та готель під назвою Десятка для приїжджих. Колись, в радянські часи, це була просто Їдальня №10. Тепер тут зупиняються поїсти і переночувати туристичні групи.


Фото: maxim-nm.livejournal.com
Фото: maxim-nm.livejournal.com


Їдальня оббита деревом, на стінах – репродукції картин на кшталт Запорожці пишуть листа турецькому султану. На плазмі крутять попсові кліпи, молодий бармен ненав'язливо підспівує Аліні Гросу та Наталії Могилевській на екрані.

У Десятці нам пропонують замовити "бізнес-ланч": перше, друге, салат, компот і булочка на десерт. Їжа виявляється цілком їстівною. П'ять обідів – олів'є, солянка, картопля в горщиках, компот, булочка, дві кави і чай обходяться нам у 370 грн. Обслуговують швидко. Підносячи солянку, молодий офіціант раптом вимовляє: "Прошу вас, мадемуазель". Все для туристів, жартуємо тихенько ми йому вслід.

У Чорнобилі можна купити і продукти: є магазини, куди продовольство завозять "з великої землі". У сусідній з Чорнобилем Іванків, який вже не входить в зону відчуження, можна з'їздити на базар. Воду привозять або користуються свердловинами. Наш провідник Валера стверджує, що вода в Чорнобилі нормальна – заміряли. Мовляв, перед використанням всі тут проходить перевірку на рівень радіоактивності. Але з колодязів пити все-таки не можна.

Тих, хто приїжджає в Чорнобиль у прес-тур або з делегацією, годують у їдальні самої станції.

7 Побачити справжнісіньких диких тварин
За 30 років зона відчуження перетворилася на величезний природний заповідник, аналогів якому в країні немає. Густі ліси, розлогі поля, безліч водойм та відсутність людей стали справжнім раєм для диких тварин.


nkl_4151
Коні Пржевальського


У зоні відчуження живуть олені і косулі, зайці, їжаки, білки і рисі, коні Пржевальського, єноти і навіть бурі ведмеді. Багато з них були завезені сюди в 1990-х. Тварини "не соромляться" виходити і на вулиці мертвих населених пунктів і тому нерідко трапляються на очі приїжджим туристам. Нам пощастило побачити вже на дорозі з Чорнобиля до КПП стадо коней.

Легенди ходять про величезних сомів, які мешкають в річці недалеко від станції. Наш супроводжуючий Валера переконує нас, що це чиста правда, і гігантських риб просто потрібно підгодувати хлібом.

Звичайно, гарантувати зустріч з дикою природою в Чорнобилі вам не може ніхто. Але найбільше розчарування чекає на тих, хто наслухався страшних історій і міфів про мутантів у зоні відчуження: тут такого не зустріти. У всіх тварин, як і годиться, чотири кінцівки і одна голова.

8Побачити Дугу
Проїжджаючи по зоні, можна побачити поворот з покажчиком Чорнобиль-2.
За часів СРСР там розташовувався секретний об'єкт – загоризонтна радіолокаційна станція Дуга. Вона була побудована майже за 10 років до аварії на ЧАЕС і повинна була сповіщати про загрози з повітря – міжконтинентальні балістичні ракети. Радіосигнал, який передавала Дуга, за звучанням нагадував стукіт дятла. Пізніше радянські вчені взялися за модернізацію Дуги – вона повинна була пройти випробування в 1985-1986 роках. Але не склалося.


Фото: another.kiev.ua
Фото: another.kiev.ua


У січні 2015-го в Україні показали американсько-британсько-український документальний фільм Російський Дятел. Його головний герой – молодий український художник Федір Олександрович, який вирішив провести власне розслідування причин аварії на ЧАЕС. В його інтерпретації причиною катастрофи стала саме Дуга. Інженер, який займався модернізацією радіолокаційної станції, за сюжетом витратив на це великі кошти, але не врахував деяких деталей, через що величезна конструкція не могла працювати справно. Щоб приховати свої помилки, проектувальники Дуги допустили небезпечний експеримент на ЧАЕС, що і призвело до вибуху четвертого енергоблоку. Так, принаймні, звучить версія творців фільму.

9Здійснити паломництво на могили цадиків
Найвідомішим місцем для паломництва хасидів в Україні є Умань, де знаходиться могила цадика Рабі Нахмана (Брацлавського). Але такі ж святині є і в Чорнобилі.


nkl_4181
Могила цадика


Тут поховані цадик Менахем Нахум Тверський і двоє його послідовників. Це місце не входить в популярні туристичні маршрути для відвідувачів зони відчуження, бо подивитися на святі місця можна тільки під час масового паломництва. В інший період могили закриті на ключ, доступу до них немає. До речі, заходити всередину можна тільки чоловікам – жінкам це забороняється.

З вигляду могили справляють досить дивне враження: це дві крихітні цегляні будівлі, які стоять по краях асфальтованого майданчика. Одна з них приліпилася впритул до якоїсь будівлі на декілька поверхів. Всередині цих будівель і містяться власне святині.

10Проїхатися рівними дорогами
Дорога, що веде з Києва в Чорнобиль – місцями просто-таки мрія автомобіліста. Маршрут до зони відчуження проходить через Вишгород, Нові Петрівці, Старі Петрівці, Катюжанку й Іванків. Ділянку від Києва до Нових Петрівців відремонтували за часів Януковича, який мешкав у Межигір'ї і цією ж дорогою добирався в мисливські угіддя в Сухолуччі.


nkl_3943
nkl_3943


Далі, куди президенту особливо не потрібно було добиратися, дорога традиційно не дуже. Але цього року, до 30-ї річниці катастрофи, її латають активно до самого Чорнобиля. 26 квітня в місті очікують президента Петра Порошенка. Крім того, вже кілька тижнів в зону відчуження постійно їдуть українські та іноземні делегації. Тому трасу старанно приводять до ладу і належного вигляду за допомогою асфальтоукладальників і навіть віників.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: