8 грудня, 2016. четвер

Новое время

UA RU
Країна. Перспективи

Зелень пробивається

21 червня, 2016
У кінці тунелю української економіки замерехтіло світло

Українська економіка виходить з рецесії. Світовий банк та інші міжнародні інституції прогнозують надалі тільки зростання. Однак зростання це дуже повільне, а надії занадто крихкі. Країна потребує стрімкого ривка, та і здатна на нього

 

Олександр Пасховер

 

 

Національна економіка виходить з коми. Про це свідчить ледь помітне зростання ВВП і цілком очевидне зниження курсу іноземних валют. Зовсім недавно все було навпаки: ВВП падав, долар дорожчав. Позитивний тренд помітили в Світовому банку. З червневої доповіді Перспективи світової економіки випливає, що українці пройшли економічне дно. У цьому році ВВП зросте на 1%, у наступному — на 2%, у 2018‑му можливе зростання в 3%. Це надзвичайно мало, але значно краще, ніж мінус 7% ВВП в 2014‑му і мінус 10% — в 2015‑му, і гарніше, ніж 0% у довоєнному 2013‑му.

Деякі експерти навіть вважають такі прогнози дуже стриманими. Фінансовий аналітик американського банку JP Morgan, який попросив не називати його імені, вважає, що прогноз зростання української економіки в 1% у 2016‑му досить песимістичний. Його прогноз — 2,8% вже цього року. Головним поштовхом для зростання ВВП України, вважає банкір, який відвідав Київ місяць тому, стане відновлення кредитування МВФ влітку, що своєю чергою автоматично приведе в Україну ще кілька іноземних кредитів.

Промислове виробництво теж зростає. Після падіння у 2015 році на 20% нинішнє зростання 3,7% у першому кварталі теж виглядає як Євангеліє від Держкомстату.

Великі девелопери розморозили свої проекти і навіть почали закладати фундамент під нові об'єкти. Запахло ренесансом і на авторинку. За п'ять місяців дилери продали понад 22 тис. авто. Це на 56% більше, ніж за такий само період 2015‑го. Відносно непогано пройшли крутий поворот металурги. Вони знову, як і аграрії,— фундамент економіки. І ті й інші піймали хвилю зростання цін на зовнішніх ринках. І незважаючи на те, що зараз цю хвилю хитнуло назад, найгірше позаду, впевнений Юрій Риженков, гендиректор Метінвест Холдингу. “Зараз ціни пішли вниз,— каже він.— Але ми припускаємо, що нижня точка в металургії пройдена в січні".

Однак, як випливає зі звіту Світового банку, українська стабільність надзвичайно тендітна. По-перше, вона цілком залежить від світових цін на сировину, а вони нестабільні. По-друге, бої на сході України хоч і поволі, але все ще залишаються ключовим фактором комерційного ризику. І третє: російська економіка йде в довгий мінус і, як Титанік, що зазнає катастрофи, тягне у вирву весь регіон.

Відчутний поворот до світлого майбутнього з плавним переходом до світлого сьогодення може статися тільки в результаті помітного зростання внутрішнього споживання та інвестиційного буму. Гроші на це є і в населення, і в банкірів, і в інвесторів. Скільки? Набагато більше, ніж може запропонувати МВФ і всі інші друзі України.

З допомогою цих коштів можна досягти мінімально необхідного зростання в 7% протягом трьох-чотирьох років, щоб наздогнати якщо не Америку, то хоча б самих себе зразка 2013 року.

фото_1
БУДІВНИК КАПІТАЛІЗМУ: Андрій Куликовський, комерційний директор промислово-будівельної групи Ковальська, сподівається, що найгірші дні галузі вже позаду
З мертвої точки

Коли стоїш посеред гуркотливого Київського заводу бетонних конструкцій промислово-будівельної групи (ПБГ) Ковальська, питання до Андрія Куликовського, комерційного директора компанії, чи відчуває він ознаки відновлення економіки, здається риторичним. Над нашою головою носяться стріли підйомних кранів, вони викладають стосами бетонні плити, і їх тут же відвозять на будівельні майданчики підрядників. Забуті звуки прогресу.

Куликовський каже, що вже з кінця минулого року столичні девелопери ожили — хто відновив будівництво, хто став закладати фундамент під нові об'єкти. “Вони збільшили своє замовлення,— каже 32‑річний топ-менеджер.— Наприклад, К.А.Н. Девелопмент у 2015 році заморозили всі свої проекти. У 2016‑му вони запустили чотири будівництва".

Після сказаного Куликовський киває в бік металургів: мовляв, ті теж майже в мармеладі. Звісно, не в такому липкому, як раніше, але в поживішному, ніж рік тому. “Якщо подивитися на металістів, то в цьому році вони вже на 40% підняли ціни,— говорить він.— Це пов'язано з тим, що ціни зростають на світових ринках".

Риженков, генеральний директор Метінвесту, підтверджує, що за рахунок зовнішніх ринків життя налагоджується. Навесні, після того як Китай раптово скоротив експорт металу, ціни на метал у світі, на радість українцям, підросли. “Ми були практично на межі зупинки,— підкреслює Риженков.— Ситуація складалася критична".

Трохи вирівняти її вдалося не тільки за рахунок зростання на зовнішніх ринках, куди йде 90% всієї продукції Метінвесту, але й через незначне згасання бойових дій на сході України. “На щастя, ніхто в цьому році не підривав мости,— продовжує Риженков.— Якби не війна, металургія взагалі легко б пройшла цю кризу".

Крім того, генеральний директор Метінвесту каже, що вирішено ще одне надзавдання, яке значною мірою впливає на зростання — автоматичне відшкодування ПДВ. Для Метінвесту це означає, що тепер у його касу кожен місяць повертається близько 900 млн грн. Досить відчутна сума навіть для гіганта галузі. Крім того, єдиний соціальний внесок — горезвісний ЄСВ — скорочений з 40% до 22%. Риженков запевняє, що цей крок дозволив на 20% підвищити зарплату співробітникам. Куликовський з ПБГ Ковальська похвалився 15‑відсотковим підвищенням платні через ті самі фіскальні причини.

Ці та інші кошти дозволили оживити роздрібну торгівлю. Навіть 1‑відсоткове зростання в першому кварталі дало привід для оптимізму Андрію Гусельникову, віце-президенту Ліги експертів України. “Цей маячок дуже показовий,— говорить він.— Останні два роки ця динаміка роздрібної торгівлі була негативною".

Ще один внесок у скарбничку оптимізму робить Андерс Аслунд, професор Джорджтаунського університету (США), фахівець з економіки Східної Європи. Він зазначив, що Україні вдалося приборкати інфляцію, яка в річному обчисленні перевищила 60%. А вже тепер спустилася до більш-менш тверезої оцінки в 9,8%.

Ці та інші показники служать певним позитивним сигналом світові, що українська економіка здатна на зростання. Тепер міжнародні інституції, такі як Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, МВФ, а також агентство Bloomberg, разом заговорили про те, що Україна відштовхнулася від дна і пішла на спливання.

фото_2
ВЕЛИКІ ПЛАНИ: Девелопери відновлюють будівельні роботи на раніше заморожених об'єктах. Незабаром так буде виглядати київський ТРЦ Respublika, якщо економіка збереже свій боязкий шлях вгору
Спливання покаже

Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії, вважає, що поява економічного оптимізму передчасна. Експерт упевнений, що зростання на 1-2% — погана, а не добра новина для країни. “Без швидкого зростання на 5-7% після двозначного падіння нам загрожує не тільки сильний відтік людського і фінансового капіталу, але і масове [розчарування і вигоряння людського капіталу]". Простіше кажучи — відтік мізків з країни, м'язів, креативу.

Вишлінський називає трьох китів, на яких спочиває національний ВВП: споживання, інвестиції і чистий експорт. “Чистий експорт — це фактор, який залежить від світової кон'юнктури,— підкреслює Вишлінський.— А ось щодо споживання та інвестицій виникає багато питань".

Питання перше — споживання. Воно і цього року, за прогнозами Світового банку, буде падати приблизно на 1,3%. Це не так різко, як рік тому — мінус 15,8%, але ж на наступний рік прогноз зростання споживання лише 1,1%. Це слабкий драйвер для економіки. Ще сумніші справи з інвестиціями. Без прямих іноземних інвестицій (ПІІ) ніякий мармелад на зовнішніх ринках не врятує Україну. А інвестицій надзвичайно мало.

Щоб зрозуміти, наскільки мало, Марія Репко, заступник директора Центру економічної стратегії, відняла з торішньої суми ПІІ обсяг банківської рекапіталізації, яка сталася не з волі власників, а як вимога НБУ. У результаті вийшло, що в реальний сектор країни в 2015‑му увійшло всього $666 млн ПІІ. До 2013 року цей показник в середньому коливався біля позначки $5,5 млрд.

Очевидно, що частина грошей не дійшла до України через її напіввоенний стан. Але значно більша частина, на думку Репко та її колег, не доходить до країни внаслідок жорсткої політики НБУ. Мова йде про заборону на виплату дивідендів за кордон, обов'язковий 75‑відсотковий продаж виручки експортерів та штучні труднощі купівлі валюти для імпортерів. Нацбанк таким чином намагався запобігти відтоку інвалют за кордон. Домігся. Але заразом і відбив охоту в міжнародного капіталу заводити гроші в Україну — транснаціональний бізнес не бачить сенсу інвестувати туди, звідки його грошам "зворотного шляху нема". За підрахунками експертів Центру економічних стратегій, через ці адміністративні контрзаходи НБУ країна недоотримала приблизно $2,3 млрд ПІІ.

Зрештою в 2015 році внутрішні і зовнішні інвестиції загалом склали приблизно 13,14% від ВВП. Притому що нинішній обсяг ВВП вдвічі нижче того, що був у 2013‑му (у 2009-2013 роках — до 19% від ВВП, а в 2005-2008 роках доходило до 27%). “Це дуже мало. Це на рівні амортизації. Цього вистачить хіба що вікно відремонтувати,— іронізує Репко.— І то не факт".

Без зростання внутрішнього споживання неможливе зростання економіки. Без інвестицій неможливе ніяке зростання взагалі. Покладатися лише на манни зовнішніх ринків безперспективно.

Навіть в оптимістичному прогнозі Світового банку український експорт зростатиме повільно. У цьому році на 2,2%, на 5% — у 2017‑му. Після падіння експортної виручки на 14,2% і 16,9% у 2014 і 2015‑му відповідно це не той результат, коли відкорковують шампанське.

Риженков з Метінвесту робить висновок: 2-3% зростання для України — це ніщо при тій базі, яку ми втратили. “Якщо говорити про зовнішні ринки, то дно ми пройшли,— пояснює він.— Але бурхливого зростання в найближчі три-п'ять років не буде. Наше завдання — працювати над ефективністю. Зростання можна стимулювати розвитком внутрішнього ринку".

фото_3
МИРНИЙ ПЛАН: Юрій Риженков, гендиректор Метінвест Холдингу, обіцяє вітчизняній металургії і всій економіці світле майбутнє, але тільки за умови миру в промисловому серці України
Гордіїв вузол

усские не сдаются", і це поки найгірша політична, військова та економічна новина тижня, місяця, року. Саме війна на сході України все ще залишається ключовою причиною омертвілості національної економіки. “Якщо знову почнуться активні бойові дії, то я практично не бачу шансів [зростання],— говорить Риженков.— Металургії буде зовсім погано, а того, що зможе компенсувати, поки що у нас немає".

Зовсім погано буде всім, особливо на сході країни, і не тільки через війну українців з тими, хто каже "нас там немає", але й через стагнацію регіонального гіганта — Росії. У нинішньому році, за прогнозами Світового банку, економіка РФ просяде на 1,2%. У два наступних — не підніметься вище ніж на 1,8%. Нафта вже не виручає, оскільки її вартість падає. Так само відбувається і з газом. Економічна війна під девізом "Росія проти всіх, всі проти Росії" побічно б'є і по Україні. Товарний оборот двох країн за два роки скоротився більш ніж удвічі. Але це не новий тренд, а цілком усталений. З 2011 по 2013 рік товарний українсько-російський оборот теж скоротився більш ніж удвічі.

Від цього не вмирають, але з цим варто рахуватися. Ось чому Девід Ліптон, заступник директора МВФ, в інтерв'ю НВ рекомендував українцям активно шукати нові ринки збуту замість традиційних російських.

Але щоб виходити на нові ринки, потрібен продукт нової якості. Для нової якості потрібні гроші. І ось ще одна добра новина — гроші є. По-перше, вони є в інвесторів, які вже через згадані причини остерігаються везти їх в Україну.

По-друге, гроші є на руках у населення. За оцінкою НБУ — до $90 млрд. Тобто ще один ВВП. Але українці теж не дурні, щоб віддати свої заощадження в хиткі банки.

Якщо нас залишать у спокої — країна приречена на успіх
Микола Толмачов,
гендиректор і співвласник будівельної компанії ТММ

По-третє, гроші є в банках. До початку червня на коррахунках мирним сном покоїлося 37,1 млрд грн, ще 57,3 млрд грн вкладено в депозитні сертифікати. Якщо їх випустити на внутрішній ринок позик, то цих коштів буде цілком достатньо, щоб не тільки побачити світло в кінці тунелю, але нарешті вийти з нього. "Банку просто вигідніше вкласти гроші в якийсь безризиковий інструмент з доброю ставкою, ніж видавати в бізнес",— пояснює Репко. Банкіри ж скаржаться, що їм нема кого кредитувати. Бізнес нездатний розрахуватися навіть за взяті раніше позики, що вже казати про нові.

І ось цифри, що підтверджують їхню правоту. Частина проблемних кредитів для юросіб, які за класифікацією НБУ потрапляють під категорію "ймовірність дефолту понад 50% і вже дефолтні", досягла 53%. “Дуже високий ризик неповернення,— резюмує Репко.— Всі в боргах сидять по вуха. Банки, у яких є застава, на шматки розривають компанії". Ситуація ускладнюється ще й тим, що таких компаній дуже багато. Українська економіка досить міцно перекредитована. Обсяг кредитного портфеля складає 40% від ВВП. Наприклад, в Польщі — 17%, в середньому по Європі — 25%.

Зрештою в українських банкірів є можливість кредитувати, але немає бажання. У бізнесу є бажання отримати позику, але немає можливості. Щоб вивести учасників ринку з цього глухого кута капіталізму, у Верховній раді 14 червня було ухвалено у другому читанні закон № 3555 про добровільну досудову фінансову реструктуризацію боргів.

Автори цього складного документа сподіваються, що він дозволить сторонам домовлятися з мінімальним збитком для себе.

Це не єдина реформа, яка гостро потрібна для наповнення внутрішнього ринку грошима, а корпоративного сектора — капіталом. Експерт запевняє, що з усіх реформ найважливішою для нас залишається реформа судів, та й усієї правоохоронної галузі.

Поки СБУ і МВС будуть патрати IT-офіси та кошмарити весь бізнес так, ніби в країні не настали нові часи, в Україну не увійде жоден зайвий цент. Експерт запевняє, що при правильній економічній політиці вже зараз, а не в 2018 році, як прогнозує Світовий банк, мінімальне зростання економіки України має бути 3%.

Щоб не закінчувати статтю на мінорній ноті, НВ звернулося за прогнозом до загартованого часом оптиміста Миколи Толмачова, гендиректора та співвласника будівельної компанії ТММ: “Я вважаю, що через рік, якщо все складеться так, як я припускаю, стабілізується військово-політична ситуація, то зростання буде дуже велике. Якщо нас залишать у спокої — країна приречена на успіх, на бурхливе зростання".

 

 

Матеріал опублікований в НВ №22 від 17 червня 2016 року

Коментарі

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів