22 червня, 2017. четвер

Новое время

UA RU
#remembermaidan

Майдан очима Інги Вишневської

02 грудня, 2015
Спеціальний проект НВ #remembermaidan приурочений до річниці Революції Гідності і виходу першої книги, що досліджує феномен Євромайдану #EUROMAIDAN - history in the making. Це історії учасників подій зими 2013-2014 і повернення на головну площу української столиці, що стала символом мужності і відваги, взаємодопомоги і самоорганізації. Всі історії - дивіться на сторінці спецпроекту.
Інга Вишневська

Керівник прес-служби Ukrainian Fashion Week. Під час Майдану — волонтер, одна з адміністраторів спільноти «Євромайдан», організатор низки культурних акцій.


© Фото: Инга Вишневская
 Інга Вишневська (в центрі) 


На Майдан я прийшла ввечері 22 листопада і відразу чітко усвідомила, що протест не закінчиться ні завтра, ні післязавтра. Адже на вулицю вийшли не тільки журналісти і громадські активісти, але і прості люди, кияни, які ніколи відкрито не виступали проти Януковича. Їм було що втрачати. Побачивши їх, я зрозуміла, що все це всерйоз і надовго.

Добре пам'ятаю, як в день після розгону студентів на Михайлівській площі бігала дівчина з листівками, роздрукованими на простому принтері, з проханням прийти на мітинг 1 грудня. Ми взяли у неї пачку і пішли роздавати по вагонах метро. Реакція у людей була різна, хоча всі знали, що сталося в місті.


Через якийсь час я приєдналася до групи адміністраторів спільноти «Євромайдан», публікувала повідомлення про те, що відбувається в рамках протесту. Цю роботу я виконувала майже до кінця весни. «Євромайдан» став не тільки однією з найбільш популярних сторінок (300 тисяч послідовувачів), не тільки з неймовірною швидкістю поширював повідомлення, але і приносив реальну допомогу — через співтовариство можна було швидко знайти людей або гроші.

Щодня, особливо в гарячі дні, нам надходили сотні повідомлень з усіх куточків планети. Фільтруючи цю інформацію, я почала знаходити іноземців, які допомагають Україні. Британці, поляки, грузини... Не тільки представники української діаспори, але й уродженці різних країн зробили для нас дуже і дуже багато.

______

У якийсь момент в грудні мені здалося, що потрібно змінити образ протесту. Я подумала, що ми бачимо і святкову, і романтичну сторону Майдану, а люди по той бік барикад — тільки агресивну вулицю. Багато хто вважав так само. Наприклад, незабаром перед силовиками зіграв хлопець на фортепіано. Це було здорово, адже така картинка залишиться з ними на все життя.

Одного разу я написала всім знайомим дівчатам і запропонувала організувати для силовиків акцію «Не бий, кохай та захищай». Хтось намалював плакати з голубами, хтось купив квіти, і ми пішли по точках, де вони стояли викладали квітами фразу «Не бий», вигукували гасла, намагалися з ними спілкуватися. Це якось піднімало дух, здавалося, ми проб'ємо цю стіну, налагодимо контакт. Я і зараз вірю, що серед силовиків були ті, хто розумів, що насправді відбувається.


© Фото: Инга Вишневская
© Фото: Інга Вишневська


Пам'ятаю, як ми підійшли до Кабміну, де вже стояли автобуси з «Беркутом». Хтось із них приязно нам махав, командири показували жестом: «йдіть». Досі пам'ятаю очі цих людей. Деяких мені було дуже шкода, наприклад, призовників, які стояли в літніх берцах. Їх привозили-відвозили, як худобу, змушували ночувати на підлозі у коридорах. Найчастіше в цих людей не було іншого виходу, їх просто використали.

Вже пізніше, на День святого Валентина, 14 лютого, моя подруга Ганна Лукашевич організувала пошту Майдану. Ми допомагали їй писати листи, які пізніше вона роздавала активістам. У березні ми зробили таку ж акцію для наших солдатів в Криму. З тими подіями у телефонній книзі з'явилися перші номери військових ― хто міг таке припустити ще рік тому? Зараз ідея з поштою поширилася і на схід України. Ми бачимо, як люди радіють таким дрібницям: дитячим малюнкам, листам, звісточкам від тих, хто в них вірить. І це дуже надихає.

У лютому, коли залишатися вдома вже було просто неможливо, ми готували з мамою бульйон, розливали його по термосам, привозили на Майдан і обходили барикади з Самообороною. Ці обходи з 8 вечора до першої години ночі стали нашим щоденним ритуалом.

Часто зі мною ходили і іноземці. Особливо мені запам'яталася одна німкеня. Всього за кілька років життя в Україні вона вивчила мову, і коли почався Майдан, приєдналася до протестуючих за покликом серця. Пізніше завдяки її старанням у Німеччині лікувалися кілька поранених активістів.

Весь цей час я намагалася ходити на роботу. Точніше, приходила в офіс, але назвати це роботою об'єктивно було неможливо. Ми всі сиділи на новинах і ефірах. Так, журнали видавалися, наша реклама виходила, все працювало на Ukrainian Fashion Week, яка повинна була відбутися (і відбулася) в березні, але мені здавалося, що не по-людськи писати людям листи з приводу висвітлення подій моди і культури, коли таке відбувається.

Якось вночі неподалік від сцени зі мною вступив у діалог дорого одягнений чоловік, який приїхав виступити. Він наголошував: «А що, якщо вас обманюють? Що, якщо це все було сплановано? Що, якщо ви неправі?» У підсумку я відповіла, що стою тут за людей, тому не можу опинитися неправою або ошуканою. Я стояла за друзів, сусідів, близьких і знайомих, які боролися за право нормально жити в цій країні, проти прогнилої системи, з якою більше не хотіли миритися.

Я постійно думаю про те, що об'єднання суспільства далося дуже дорогою ціною. Як почувають себе родичі загиблих хлопців?.. Для них річниця Майдану, всі ці пафосні промови ― це постійний біль. Він нікуди не дінеться і на наступний рік, і через п'ять років. На жаль, такі зміни ніколи не бувають без втрат.

___________________________________

Книга #EUROMAIDAN History In The Making - перше двомовне видання про Революцію Гідності. Проект документує і досліджує Майдан: як історична подія, набір спільних цінностей, приклад самоорганізації і як художнє явище. У книгу увійшло понад 200 знімків 46 фотографів. Крім унікального ілюстративного ряду (багато фото публікуються вперше), у видання ввійшли тексти відомого українського історика Ярослава Грицака і філософа Тараса Лютого, описали феномен і міфологію Евромайдана. Автором текстів про явища Майдану стала Катерина Сергацкова («Українська правда»), один з найбільш резонансних журналістів Евромайдана, автором текстів про хронологію подій з 30 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року - Костянтин Донін, головним редактором виступив Гліб Гусєв (Esquire). Презентація книги відбулася 7 листопада 2014 року. #EUROMAIDAN - History In The Making - спільний проект агентства Art Management та видавництва «Основи». Автор ідеї - Володимир Кадигроб.

Проект #remembermaidan створений AGENTSTVO special projects спеціально для «Нового часу».

Приєднуйтесь до проекту #remembermaidan

Надсилайте ваші історії та фотографії на e-mail remember@euromaidanbook.com

Коментарі

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів