21 сiчня, 2017. субота

Новое время

UA RU
#remembermaidan

Майдан очима Інги Вишневської

02 грудня, 2015
Спеціальний проект НВ #remembermaidan приурочений до річниці Революції Гідності і виходу першої книги, що досліджує феномен Євромайдану #EUROMAIDAN - history in the making. Це історії учасників подій зими 2013-2014 і повернення на головну площу української столиці, що стала символом мужності і відваги, взаємодопомоги і самоорганізації. Всі історії - дивіться на сторінці спецпроекту.
Інга Вишневська

Керівник прес-служби Ukrainian Fashion Week. Під час Майдану — волонтер, одна з адміністраторів спільноти «Євромайдан», організатор низки культурних акцій.


© Фото: Инга Вишневская
 Інга Вишневська (в центрі) 


На Майдан я прийшла ввечері 22 листопада і відразу чітко усвідомила, що протест не закінчиться ні завтра, ні післязавтра. Адже на вулицю вийшли не тільки журналісти і громадські активісти, але і прості люди, кияни, які ніколи відкрито не виступали проти Януковича. Їм було що втрачати. Побачивши їх, я зрозуміла, що все це всерйоз і надовго.

Добре пам'ятаю, як в день після розгону студентів на Михайлівській площі бігала дівчина з листівками, роздрукованими на простому принтері, з проханням прийти на мітинг 1 грудня. Ми взяли у неї пачку і пішли роздавати по вагонах метро. Реакція у людей була різна, хоча всі знали, що сталося в місті.


Через якийсь час я приєдналася до групи адміністраторів спільноти «Євромайдан», публікувала повідомлення про те, що відбувається в рамках протесту. Цю роботу я виконувала майже до кінця весни. «Євромайдан» став не тільки однією з найбільш популярних сторінок (300 тисяч послідовувачів), не тільки з неймовірною швидкістю поширював повідомлення, але і приносив реальну допомогу — через співтовариство можна було швидко знайти людей або гроші.

Щодня, особливо в гарячі дні, нам надходили сотні повідомлень з усіх куточків планети. Фільтруючи цю інформацію, я почала знаходити іноземців, які допомагають Україні. Британці, поляки, грузини... Не тільки представники української діаспори, але й уродженці різних країн зробили для нас дуже і дуже багато.

______

© Фото: Інга Вишневська

У якийсь момент в грудні мені здалося, що потрібно змінити образ протесту. Я подумала, що ми бачимо і святкову, і романтичну сторону Майдану, а люди по той бік барикад — тільки агресивну вулицю. Багато хто вважав так само. Наприклад, незабаром перед силовиками зіграв хлопець на фортепіано. Це було здорово, адже така картинка залишиться з ними на все життя.

Одного разу я написала всім знайомим дівчатам і запропонувала організувати для силовиків акцію «Не бий, кохай та захищай». Хтось намалював плакати з голубами, хтось купив квіти, і ми пішли по точках, де вони стояли викладали квітами фразу «Не бий», вигукували гасла, намагалися з ними спілкуватися. Це якось піднімало дух, здавалося, ми проб'ємо цю стіну, налагодимо контакт. Я і зараз вірю, що серед силовиків були ті, хто розумів, що насправді відбувається.


© Фото: Инга Вишневская
© Фото: Інга Вишневська


Пам'ятаю, як ми підійшли до Кабміну, де вже стояли автобуси з «Беркутом». Хтось із них приязно нам махав, командири показували жестом: «йдіть». Досі пам'ятаю очі цих людей. Деяких мені було дуже шкода, наприклад, призовників, які стояли в літніх берцах. Їх привозили-відвозили, як худобу, змушували ночувати на підлозі у коридорах. Найчастіше в цих людей не було іншого виходу, їх просто використали.

© Фото: Інга Вишневська

Вже пізніше, на День святого Валентина, 14 лютого, моя подруга Ганна Лукашевич організувала пошту Майдану. Ми допомагали їй писати листи, які пізніше вона роздавала активістам. У березні ми зробили таку ж акцію для наших солдатів в Криму. З тими подіями у телефонній книзі з'явилися перші номери військових ― хто міг таке припустити ще рік тому? Зараз ідея з поштою поширилася і на схід України. Ми бачимо, як люди радіють таким дрібницям: дитячим малюнкам, листам, звісточкам від тих, хто в них вірить. І це дуже надихає.

У лютому, коли залишатися вдома вже було просто неможливо, ми готували з мамою бульйон, розливали його по термосам, привозили на Майдан і обходили барикади з Самообороною. Ці обходи з 8 вечора до першої години ночі стали нашим щоденним ритуалом.

Часто зі мною ходили і іноземці. Особливо мені запам'яталася одна німкеня. Всього за кілька років життя в Україні вона вивчила мову, і коли почався Майдан, приєдналася до протестуючих за покликом серця. Пізніше завдяки її старанням у Німеччині лікувалися кілька поранених активістів.

Весь цей час я намагалася ходити на роботу. Точніше, приходила в офіс, але назвати це роботою об'єктивно було неможливо. Ми всі сиділи на новинах і ефірах. Так, журнали видавалися, наша реклама виходила, все працювало на Ukrainian Fashion Week, яка повинна була відбутися (і відбулася) в березні, але мені здавалося, що не по-людськи писати людям листи з приводу висвітлення подій моди і культури, коли таке відбувається.

фоторастяжка 3

© Фото: Інга Вишневська

Якось вночі неподалік від сцени зі мною вступив у діалог дорого одягнений чоловік, який приїхав виступити. Він наголошував: «А що, якщо вас обманюють? Що, якщо це все було сплановано? Що, якщо ви неправі?» У підсумку я відповіла, що стою тут за людей, тому не можу опинитися неправою або ошуканою. Я стояла за друзів, сусідів, близьких і знайомих, які боролися за право нормально жити в цій країні, проти прогнилої системи, з якою більше не хотіли миритися.

Я постійно думаю про те, що об'єднання суспільства далося дуже дорогою ціною. Як почувають себе родичі загиблих хлопців?.. Для них річниця Майдану, всі ці пафосні промови ― це постійний біль. Він нікуди не дінеться і на наступний рік, і через п'ять років. На жаль, такі зміни ніколи не бувають без втрат.

___________________________________

Книга #EUROMAIDAN History In The Making - перше двомовне видання про Революцію Гідності. Проект документує і досліджує Майдан: як історична подія, набір спільних цінностей, приклад самоорганізації і як художнє явище. У книгу увійшло понад 200 знімків 46 фотографів. Крім унікального ілюстративного ряду (багато фото публікуються вперше), у видання ввійшли тексти відомого українського історика Ярослава Грицака і філософа Тараса Лютого, описали феномен і міфологію Евромайдана. Автором текстів про явища Майдану стала Катерина Сергацкова («Українська правда»), один з найбільш резонансних журналістів Евромайдана, автором текстів про хронологію подій з 30 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року - Костянтин Донін, головним редактором виступив Гліб Гусєв (Esquire). Презентація книги відбулася 7 листопада 2014 року. #EUROMAIDAN - History In The Making - спільний проект агентства Art Management та видавництва «Основи». Автор ідеї - Володимир Кадигроб.

Проект #remembermaidan створений AGENTSTVO special projects спеціально для «Нового часу».

Приєднуйтесь до проекту #remembermaidan

Надсилайте ваші історії та фотографії на e-mail remember@euromaidanbook.com

Коментарі

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів