24 серпня, 2017. четвер

Новое время

UA RU
#remembermaidan

Історія Майдану від Матвія Вайсберга

08 грудня, 2014
Спеціальний проект НВ #remembermaidan приурочений до річниці Революції Гідності і виходу першої книги, що досліджує феномен Євромайдану #EUROMAIDAN - history in the making. Це історії учасників подій зими 2013-2014 і повернення на головну площу української столиці, що стала символом мужності і відваги, взаємодопомоги і самоорганізації. Всі історії - дивіться на сторінці спецпроекту.
Матвій Вайсберг

Художник. Під час Майдану — активіст, автор серії картин про протистояння «Стіна»



Є речі, які людське серце не витримує. Коли 30 листопада я дивився, як ловили людей по провулках... Лячно було навіть не від самої бійні під стелою, а від того, як наздоганяли, як демонстрували своє право розбивати голови. В молодості я служив у будбаті і тому знайомий з цією зеківського філософією — є люди і є лохи. В тій ієрархії жінки взагалі людьми не вважаються. І коли в 2010 році Янукович прийшов до влади, стало зрозуміло, що рано чи пізно нам доведеться вийти на вулиці. Або нам тут не жити.

1 грудня я йшов на Майдан і згадував, як у 2004-му, в той же час, прямував до Хрещатика по Богдана Хмельницького, давши вагітній дружині слово, що нікуди не піду, і наспівував про себе Галича: «Смеешь выйти на площадь в тот назначенный час? Где стоят по квадрату в ожидании полки?». Все думав, де ж війська стоять, щоб нас розганяти. Тоді це було страшно, це був серйозний вчинок, я тим самим долав себе. А в цей раз страху вже не було, прийшов старий майданер.

_______


1 декабря / © Фото: Матвей Вайсберг/
1 грудня / © Фото: Матвій Вайсберг/


Другий реперною точкою для мене стала ніч з 10 на 11 грудня, пам'ятайте про це «Київ, вставай!». Я сидів у двох екранів — комп'ютера і телевізора. Напередодні у мене стався серцевий напад, і друзі просили залишатися вдома, а заодно спостерігати за ситуацією. Казали: «Ти хоча б бачиш слона, а ми тільки ногу». Я сидів-сидів, але потім усе одно пішов на Майдан. Кордони міліції розставили по всьому районі, а на площу вони не пропускали тільки машини, і я спокійно пройшов повз них о четвертій годині. Це був якийсь сюрреалізм. Перформанс, постановка в дусі Фелліні: натовпи людей кудись рухалися. Вранці, коли стало зрозуміло, що ми їх, «Беркут», перештовхали, я повертався додому. Вже відкрили метро, і люди виходили звідти, я вдивлявся в обличчя. Це були люди, які йшли кудись у невідомість. Такий сміливий український народ...

Я пішов на Майдан не як художник, а як громадянин, який не міг винести того, що відбувається в народжуваній, як ми тепер розуміємо, країні. Для мене як для художника Майдан був красивий. Погані речі не можуть бути такими красивими. Він був гарний у всіх своїх проявах — і естетичних і етичних. Коли я йшов на Майдан 10-11 грудня, мені ставало все краще і краще фізично, серце заспокоювалося — фізика діяла навпаки. А вдома було нестерпно, страшно.

Потім я пікетував смолоскипну ходу «Свободи». Мені було важко на це зважитися, але я вийшов. Нас було всього чоловік десять. Ми стояли на Михайлівській внизу і чекали ходи з плакатами. Я досі вважаю, що частка подальшої пролитої крові на «Свободі» теж є. Було неприємно, коли повз проходили тисячі осіб, у Каті Демчук та Андрія Мокроусова вирвали плакати, називали нас кремлівськими тролями. Але ніхто не бив, на щастя, тільки поштовхали Андрія Плахоніна.

Правда, Майдан постійно сам себе очищав. Одного разу хтось написав на стіні великими літерами фразу «Геть владу жидів». Але в той же день журналіст Дмитро Десятерик не полінувався, взяв балончик з чорною фарбою і зафарбував напис. Ми самі коригували протест.

Були дивні моменти, коли під час перемир'я жінки і священики підходили до вевешників близько, а ті починали стукати по землі щитами і говорили крізь зціплені зуби: «Ра-бо-тать». Вони вважали нас неробами. А одного разу повз мене на Софіївській площі проходила жінка і з такою огидою сказала: «Ух, нероби!». Хто їм все це навіяв?

Митці вели себе на Майдані так само, як і інший народ. Хтось воював, як Борис Єгіазарян або як Ігор Прокоф'єв, який випробовував аеродинаміку коктейлів Молотова біля стадіону «Динамо». Хтось розмальовував щити, хто брав участь у мистецьких акціях.

Два місяці я зовсім не думав про фарби. Гармати стріляють — музи мовчать. У такі періоди неможливо було зібратися і щось робити. Я просто йшов на Майдан і спостерігав, допомагав, чим міг. В кінці січня, коли настало перемир'я, я почав писати свою «Стіну». У мене по Гольбейну була вже схожа стіна, як ілюстрація до Старого Заповіту. Коли я бачив такий Майдан, як на Грушевського, то зрозумів, що це теж з Завіту, тільки я є учасником. Як писав Тютчев, «Блаженний, хто відвідав цей світ у його хвилини фатальні, його призвали всеблагіє як співрозмовника на бенкет». Я став таким співрозмовником теж. Всі ми стали такими співрозмовниками. А зараз думаю, чи це не сон був?

___________________________________

Книга #EUROMAIDAN History In The Making - перше двомовне видання про Революцію Гідності. Проект документує і досліджує Майдан: як історичну подію, набір спільних цінностей, приклад самоорганізації і як художнє явище. У книгу увійшло понад 200 знімків 46 фотографів. Крім унікального ілюстративного ряду (багато фото публікуються вперше), у видання ввійшли тексти відомого українського історика Ярослава Грицака і філософа Тараса Лютого, які описали феномен і міфологію Євромайдану. Автором текстів про явища Майдану стала Катерина Сергацкова («Українська правда»), один з найбільш резонансних журналістів Євромайдану, автором текстів про хронологію подій з 30 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року - Костянтин Донін, головним редактором виступив Гліб Гусєв (Esquire). Презентація книги відбулася 7 листопада 2014 року. #EUROMAIDAN - History In The Making - спільний проект агентства Art Management та видавництва «Основи». Автор ідеї - Володимир Кадигроб.

Проект #remembermaidan створений AGENTSTVO special projects спеціально для «Новое Время».

Приєднуйтесь до проекту #remembermaidan

Надсилайте ваші історії та фотографії на e-mail [email protected]

Коментарі

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів