3 грудня, 2016. субота

Новое время

UA RU
#remembermaidan

Майдан очима Катерини Сергацкової

20 листопада, 2014
Спеціальний проект НВ #remembermaidan приурочений до річниці Революції Гідності та виходу першої книги, що досліджує феномен Євромайдану #EUROMAIDAN - history in the making. Це історії учасників подій зими 2013-2014 і повернення на головну площу української столиці, що стала символом мужності і відваги, взаємодопомоги і самоорганізації. Всі історії - дивіться на сторінці спецпроекту.
Катерина Сергацкова

Журналіст. Під час Майдану записувала інтерв'ю з активними учасниками протесту



У четвер, 21 листопада, я була в гостях у художника Льоші Сая разом з Володею Кузнєцовим. Ми бурхливо обговорювали роботу Кузнєцова «Коліївщина. Страшний суд», яку знищила директор «Мистецького Арсеналу» Наталія Заболотна. Тоді між художниками йшли справжні баталії з приводу того, чи варто бойкотувати «Арсенал», який приголубив типову для політики Януковича цензуру, чи не варто. Ця дискусія здавалася страшенно важливою, багато хто на цьому ґрунті посварився. І раптом я дізнаюся, що люди вийшли на вулиці через скасування підписання угоди про асоціацію з ЄС. Мені заклик вийти на Майдан видався штучним. Я вважала, що країна ще не оклигала від наслідків Помаранчевої революції, не готова на нове, хоч скільки-небудь серйозне, повстання. В ту ніч я не пішла на площу.

На наступний день я записувала інтерв'ю з письменниками, художниками, філософами, інноваторами, питала, навіщо їм Майдан. Мені самій важливо було це зрозуміти, тому що я точно знаю, що революція не тільки відкриває нові можливості, але і «схлопує» багато з того, що було досягнуто. Я хотіла розібратися, чому люди готові жертвувати своїм спокоєм. Пам'ятаю, ми сиділи до світанку на кухні у Саші Ройтбурда разом з Олексою Манном, і повітря було наелектризоване до такої міри, що, здавалося, ось зараз вони візьмуть у руки вила і підуть до Верховної Ради. «Завтра ми влаштуємо революцію», — натхненно повторювали вони. Але на завтра слово «революція» толком ніхто не вимовляв, всі називали просто «протестом».

фоторастяжка 1

© Фото: Катерина Сергацкова

Справжня революція почалася, коли протистояння пересунулося на Грушевського. Олекса кинув винаходити гасла і протестні картинки, надів каску з респіратором і підносив коктейлі Молотова. Практично всі київські художники, яких я знаю, були на передовій.

Ще на самому початку революції ми з командою Big Idea вирішили притягти на Майдан різнокольорові куби, нашу мобільний скульптуру, щоб якось оформити публічний простір. На цих кубах ми записували інтерв'ю, проводили дискусії, перформанси. Рано вранці 30 листопада я побачила ці куби на одній з фотографій в новинах: вони були розкидані по площі, як ніби їх спеціально розкидали, а навколо — закривавлений асфальт. Це було перше моторошне враження від того нічного розгону.

Ввечері на Михайлівську площу вийшли тисячі киян, і я перестала чути думки про те, що цей протест ні до чого не призведе. Стало ясно, що людей вже не зупинити.


© Фото: Екатерина Сергацкова
© Фото: Катерина Сергацкова


Як не дивно, я запам'ятала Майдан не вибухаючий коктейлями Молотова і не походами на урядовий квартал з ланцюгами і кийками. Я запам'ятала його місцем, де працювали абсолютно ідеальні людські правила. Було відчуття, ніби усі навколо раптом стали чесними, перестали соромитися своїх комплексів і емоцій і оголили свою гуманну натуру. Ніби всі, хто приходив на Майдан, виявили в собі здатність жити по совісті і дотримуватися давно забутого загальнолюдського кодексу честі. В якийсь момент, щоправда, почалися перегини: з'явилася "поля ганьби», почали публічно принижувати титушок і провокаторів. У якийсь момент на Майдані включився режим Середньовіччя ― протиставити йому щось було непросто. Але в середині січня ця проблема пішла сама собою: почалася остання фаза протистояння, загинули перші люди.

На Грушевського було чорним-чорно. Під ногами хлюпав цей моторошний бруд, лунали звуки розтрощуваної тротуарної плитки і шумових гранат, а ще жінки били палицями по бляшаним листам. Не знаю, де вони їх брали. Збивалися в маленькі групи і щосили били по жерсті, а коли якась з них втомлювалася, її змінювала інша.

Чоловіки відмовлялися пропускати мене ближче до передової, говорили, що жінкам туди не можна. Але жінок, які носили чай і бутерброди, чомусь пускали. В якийсь момент я зрозуміла, що не можу бути просто спостерігачем, і на два дні внутрішньо зняла з себе професійні зобов'язання. Я просто розносила чай і їжу. Це здорово лікувало від стресу, який ми всі відчували в той час.

фоторастяжка 2

© Фото: Катерина Сергацкова

Революція відбулася 18 лютого. Це був сонячний, «весняний» день, люди йшли колоною від Майдану до Інститутської, гримів «Океан Ельзи», всі виглядали якось по-новому: урочисто й суворо. Чомусь відчувалося, що настав вирішальний момент. Скоро, хоч і з жертвами, все закінчиться. Закінчиться ― і стане легше.

Незабаром я вже стояла біля виходу з метро «Арсенальна» з художницею Алевтиною Кахідзе та тримала пакет з бинтами і знеболюючими. Десь зовсім близько розривалися гранати, звідусіль йшли загони «Беркута», яких тоді називали «космонавтами», жінки кричали, хтось співав, а продавщиця в кіоску з незворушним виглядом продавала пиво і хот-доги...

Такою вона і запам'яталася мені, ця революція. Абсурдна, дивна, весела, моторошна, але насамперед ― людяна. Вона змусила відчути себе частиною великого світу, в якому ти не боїшся впади, тому що тебе обов'язково хтось підхопить. Ось це треба пам'ятати і берегти.

фоторастяжка 3 - остання


© Фото: Катерина Сергацкова

___________________________________

Книга #EUROMAIDAN History In The Making - перше двомовне видання про Революцію Гідності. Проект документує і досліджує Майдан: як історичну подію, набір спільних цінностей, приклад самоорганізації і як художнє явище. У книгу увійшло понад 200 знімків 46 фотографів. Крім унікального ілюстративного ряду (багато фото публікуються вперше), у видання ввійшли тексти відомого українського історика Ярослава Грицака і філософа Тараса Лютого, які описали феномен і міфологію Євромайдану. Автором текстів про явища Майдану стала Катерина Сергацкова («Українська правда»), один з найбільш резонансних журналістів Євромайдану, автором текстів про хронологію подій з 30 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року - Костянтин Донін, головним редактором виступив Гліб Гусєв (Esquire). Презентація книги відбулася 7 листопада 2014 року. #EUROMAIDAN - History In The Making - спільний проект агентства Art Management та видавництва «Основи». Автор ідеї - Володимир Кадигроб.

Проект #remembermaidan створений AGENTSTVO special projects спеціально для «Новое Время».

Приєднуйтесь до проекту #remembermaidan

Надсилайте ваші історії та фотографії на e-mail remember@euromaidanbook.com

Коментарі

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів