28 червня, 2017. середа

Новое время

UA RU
#remembermaidan

Історія Майдану від Анни Грабарської

07 листопада, 2014
НВ продовжує спеціальний проект НВ #remembermaidan приурочений до річниці Революції Гідності та виходу першої книги, що досліджує феномен Євромайдану #EUROMAIDAN - history in the making. Це історії учасників подій зими 2013-2014 і повернення на головну площу української столиці, що стала символом мужності і відваги, взаємодопомоги і самоорганізації. Всі історії - дивіться на сторінці спецпроекту.
Ганна Грабарська

Журналіст, фотограф. Під час Майдану - фотограф спільноти "Євромайдан"


© Фото: Костянтин Чернічкін


Я прекрасно пам'ятаю день, коли стало зрозуміло, що угоду про євроінтеграцію не буде підписано. Вдень я фотографувала у Верховній Раді, потім прийшла додому, почала збирати речі, щоб вранці полетіти в Вільнюс, на форум. Сиджу, значить, їм авокадо, п'ю каву, збиратися вже нікуди не хочеться. Тут дивлюся ― люди виходять на площу. Думаю: «Блін, така неприємна погода, дощ мрячить». Але все більше і більше друзів писали у фейсбуці: «Ми йдемо». Я подзвонила своїй сусідці Асі Баздиревій, і ми пішли на Майдан.

До цього часу на площі зібралося близько 150 осіб. Виступав Юрій Луценко, його тоді тільки випустили з в'язниці. У мене відразу стався флешбек: я брала активну участь у Майдані 2004 року, а Луценко був його польовим командиром — кожен день о 9 ранку він повідомляв план дій, розповідав новини. І от я знову чую цей голос...

розтяжка фото

© Фото: Анна Грабарська

Вночі на Майдані стояли вже близько тисячі осіб. Я швидко знімала все на айпад і відразу завантажувала в інтернет. На той момент ми з друзями з «Центр.uа» вели сторінку «Євромайдан» на фейсбуці. В подальшому вона стала офіційною сторінкою Майдану, зібрала 300 тисяч передплатників. Вдень я робила для неї фоторепортажі ключових подій, а ввечері, коли на площі було спокійно, знімала обличчя людей під головною сценою. Хтось слухав концерт, хтось спілкувався, хтось розливав чай, хтось підкидав дрова в бочки з вогнем — я підходила, фотографувала. Мені хотілося відобразити їх очі, емоції.

Пам'ятаю, після 16 січня, коли прийняли абсурдні закони, що забороняли участь у «масових акціях» в масках, шоломах, носіння національної символіки, люди вийшли на народне віче обмотані українськими прапорами, в маскарадних костюмах, в дуршлагах і каструлях поверх шапок. Все виглядало так весело...

© Фото: Анна Грабарська

Вдень я фотографувала, а потім ми з друзями вирушили шукати кафе, щоб завантажити знімки на фейсбук «Євромайдану». Людей було дуже багато, ніде не вдавалося знайти місце. У підсумку, ми пішли в «Сушія», вікна якого виходили на Грушевського. Сидимо, раптом бачимо — в нашу сторону рухається величезний потік людей. Я дзвоню другові, він говорить: «Ми всі йдемо до Верховної Ради». А ми вже бачимо у вікно, як вниз по вулиці спускаються підрозділи «Беркута». Потім міліція почала кидати шумові гранати, підігнали водомет. З боку протестувальників полетіли коктейлі Молотова, хтось розхитував автобус, щоб зробити з нього таран. Ми побігли на вулицю, пам'ятаю, забиралися на якісь височини, «стрімили», що відбувається.

фоторастяжка3

© Фото: Анна Грабарська

Так і в наступні дні, коли Майдан розпочинав наступ, ми разом з людьми йшли вперед. Коли відступав – бігли і розуміли, що не можемо знайти укриття. Вночі, коли всі заклади вже були закриті, ми підбігали до під'їздів, смикали двері — все було закрито. Ось тоді ставало особливо страшно.

© Фото: Анна Грабарська

фоторастяжка 5

© Фото: Анна Грабарська

У ті дні моя подруга з «Євромайдан SOS» повідомила, що на четвертій барикаді познайомилася з хлопцем з Кривого Рогу, який не зустрів на Грушевського жодного свого земляка. Протягом кількох днів я шукала його, питала про нього у кожного, хто був там, і, нарешті, знайшла. Ми відразу подружилися, і він розповів, що роками працював на шахті, а цієї зими вирішив поїхати на Майдан. Говорив: «Якщо повернуся додому, мене там не приймуть. Тому що я «фашист», «бандерівець» і ще бог знає хто». Пізніше дізналася, що під час протистоянь згоріли всі його речі і паспорт, що йому потрібні були черевики 42 розміру. Я відразу написала про це на нашу сторінку «Євромайдан». На наступний день прийшла, а там у всіх нові черевики, у кожного.

Фоторастяжка 6

© Фото: Анна Грабарська

Пройшов вже рік, а я все ніяк не можу повірити в розстріли на Майдані. У той страшний день ми готували стрічку новин. Прийшло повідомлення, потім ще одне. Люди, які перебували поблизу «МакДональдса», почали фотографувати убитих і надсилати нам знімки. І ось я відкриваю ці повідомлення і бачу мертві обличчя. Крупним планом. Це не можна забути. Це не можна «развідєть». Я закриваю очі і бачу їх.


© Фото: Анна Грабарская
© Фото: Анна Грабарська


© Фото: Анна Грабарська

___________________________________

Книга #EUROMAIDAN History In The Making - перше двомовне видання про Революцію Гідності. Проект документує і досліджує Майдан: як історичну подію, набір спільних цінностей, приклад самоорганізації і як художнє явище. У книгу увійшло понад 200 знімків 46 фотографів. Крім унікального ілюстративного ряду (багато фото публікуються вперше), у видання ввійшли тексти відомого українського історика Ярослава Грицака і філософа Тараса Лютого, які описали феномен і міфологію Євромайдану. Автором текстів про явища Майдану стала Катерина Сергацкова («Українська правда»), один з найбільш резонансних журналістів Євромайдану, автором текстів про хронологію подій з 30 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року - Костянтин Донін, головним редактором виступив Гліб Гусєв (Esquire). Презентація книги відбулася 7 листопада 2014 року. #EUROMAIDAN - History In The Making - спільний проект агентства Art Management та видавництва «Основи». Автор ідеї - Володимир Кадигроб.

Проект #remembermaidan створений AGENTSTVO special projects спеціально для «Новое Время».

Приєднуйтесь до проекту #remembermaidan

Надсилайте ваші історії та фотографії на e-mail remember@euromaidanbook.com

Коментарі

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів