28 квiтня, 2017. п'ятниця

Новое время

UA RU
#remembermaidan

Історія Майдану від Христини Бердинських

25 листопада, 2015
Спеціальний проект НВ #remembermaidan приурочений до річниці Революції Гідності. Це історії учасників подій зими 2013-2014 і повернення на головну площу української столиці, що стала символом мужності і відваги, взаємодопомоги і самоорганізації. Всі історії - дивіться на сторінці спецпроекту.
Христина Бердинських

Журналіст "Нового Времени". Під час Майдану - журналіст, автор книги "Є люди".


В вечері 21 листопада я не вийшла на Майдан, тому що на 22-е був призначений останній робочий день в журналі «Кореспондент», звідки ми всі звільнилися через цензуру. Тільки в той день я зрозуміла, що це за крок. Настрій був жахливий, я розуміла, що прощаюся з частиною свого життя. Вранці прокинулася і прочитала, що зібрався Майдан, але мене все ж таки більше цікавили особисті проблеми. Вперше я вийшла на мітинг 24 листопада і відразу зустріла на площі багатьох колишніх колег.

Потім був саміт у Вільнюсі. В ніч перед тим, як стало офіційно відомо, що угоду про асоціацію підписано не буде, ми з колегами спостерігали за Януковичем: чергували з Наталією Седлецькою і Мустафою Найємом під готелем «Кемпінські». Ми були до останнього впевнені, що ведуться якісь таємні переговори.

Ближче до трьох ранку до нас з Наталкою підійшов один європейський чиновник і сказав: «Якщо вас запевнили, що тривають якісь переговори, то ні, нічого не буде, і асоціації не чекайте. Вранці ми спостерігали, як всі обходили Януковича стороною, я почала побоюватися, що у нього станеться нервовий зрив. В чому він буде виражений, я не знала, але передчуття було недобре. За дивним збігом, в наступну ніч стався розгін Майдану. Тоді я плакала і розуміла, що повертаюся в іншу країну.

На Майдані мене в першу чергу вразило те, наскільки різні люди тут зібралися. Відразу подумалося, яке цікаве поле для дослідження соціологів. Мені здалося, що ЗМІ це практично не освітлювали, а 1 грудня, під час подій на Банковій, я зустріла двох медиків, які підштовхнули мене до ідеї створення проекту «Є люди». Це були волонтери в накидках з червоним хрестом і марлевих пов'язках. Я підійшла, запитала, хто вони і звідки. Виявилося, що це не київські медики, вони організувалися через соцмережі, взяли відпустку за свій рахунок і приїхали в Київ. У нас більшість лікарів вже давно вважалися корупціонерами, а тут я побачила медиків такими, якими вони повинні бути - чесними, самовідданими. Ще вони вразили мене тим, що не захотіли фотографуватися, сказавши, що тут не заради піару. Ось тоді я вирішила записувати історії учасників Майдану, які з часом перетворилися в проект «Є люди».

© Фото: Христина Бердинських

Коли у мене накопичилося близько шістдесяти історій, я написала у фейсбуці, що шукаю волонтерів-перекладачів, тому що в світі мало хто розуміє, що насправді відбувається на Майдані. Ніколи не забуду наступні дві години. Мені написали більше 170 осіб!!! Так у мене з'явилося ще 17 фейсбук-сторінок на 17 мовах.

Це був проект не про героїв, а про різних людей Майдану. Деяких я спеціально шукала, таких як дзвонар Іван з Михайлівського собору, який дзвоном у ніч з 10 на 11 грудня скликав людей на площу.

Але частіше я писала про тих, кого зустрічала на Майдані випадково. Часто бувало, спілкуєшся з людиною, одягненою в якесь дрантя, а у нього виявляється абсолютно фантастична історія, він може чи не мільйонером виявитися.

Досі шкодую, що написала про Дмитра Булатова. Мені чомусь захотілося поговорити з ним після того, як Автомайдан перекрив вулицю (здається, на проспекті Перемоги), щоб заблокувати міліцію. В той момент я спрацювала, мабуть, як журналіст, але з того часу вирішила, що ні про яких політиків і громадських активістів розповідати в рамках проекту «Є люди» не буду.

фоторастяжка 2

© Фото: Христина Бердинських

Коли загинув Сергій Нігоян, я пережила шок. Не могла припустити, що хтось з мого проекту може померти. Ми спілкувалися кілька разів. Спочатку я взяла інтерв'ю, потім Нігоян поїхав на Різдво до батьків, а коли повернувся, я показувала йому в телефоні його історію, він дивувався, скільки вона зібрала «лайків».

Ще одним жахливим стресом стало прийняття законів 16 січня. Виходило, що весь мій проект працював на руку спецслужбам. Бери ці історії з фото та йди виловлюй людей. Тоді я вирішила все повідомляти, що сторінку можуть читати силовики. Дивно, але після цього спілкуватися з протестувальниками стало ще простіше. Мені з того часу ніхто не відмовляв. Люди сприйняли ці закони як дикий абсурд і, здається, перестали боятися взагалі.


© Фото: Кристина Бердинских
© Фото: Христина Бердинських


Одна з найсильніших історій, які я записала, це історія 22-річної дівчинки зі Львова, яка постраждала при першому розгоні Майдану. Мені про неї розповіли через декілька днів після лютневих розстрілів, але ми зустрілися тільки в середині березня. У неї не було часу, щоб поговорити зі мною. Потім я зрозуміла, чому. Вона займалася організацією похорону «Небесної сотні». Робила все: від оформлення документів до вибору трун. Похорон йшли постійно, вона швидко збилася з рахунку. Каже, на перших похоронах втратила свідомість, а потім звикла. Також їй доводилося дзвонити батькам загиблих. Вони по-різному сприймали подію — багато хто був злий на Майдан за те, що він забрав у них дітей. Не уявляю, наскільки мужньою та вольовим людиною треба бути, щоб таке витримати.

© Фото: Христина Бердинських

А ще я пам'ятаю світловолосу дівчину-волонтера з мальтійського намету, вона наливала всім смачний чай, не звертаючи уваги на те, хто підходив — бездомний жебрак чи протестуючий. І всім казала: «Щиро дякую». Її там так і звали всі ― «Щиро дякую». Через півроку, під час презентації книги «Є люди» у Львові, я побачила її посмішку і розплакалася.

За час Майдану люди дуже змінилися, стали набагато більш чутливими і сміливими. Навіть в день розстрілів вони їхали на майдан разом з дітьми. І тепер наших людей, мабуть, нічим не залякати.

фоторастяжка 4

© Фото: Христина Бердинських

___________________________________

Книга #EUROMAIDAN History In The Making - перше двомовне видання про Революцію Гідності. Проект документує і досліджує Майдан: як історичну подію, набір спільних цінностей, приклад самоорганізації і як художнє явище. У книгу увійшло понад 200 знімків 46 фотографів. Крім унікального ілюстративного ряду (багато фото публікуються вперше), у видання ввійшли тексти відомого українського історика Ярослава Грицака і філософа Тараса Лютого, які описали феномен і міфологію Євромайдану. Автором текстів про явища Майдану стала Катерина Сергацкова («Українська правда»), один з найбільш резонансних журналістів Євромайдану, автором текстів про хронологію подій з 30 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року - Костянтин Донін, головним редактором виступив Гліб Гусєв (Esquire). Презентація книги відбулася 7 листопада 2014 року. #EUROMAIDAN - History In The Making - спільний проект агентства Art Management та видавництва «Основи». Автор ідеї - Володимир Кадигроб.

Проект #remembermaidan створений AGENTSTVO special projects спеціально для «Новое Время».

Приєднуйтесь до проекту #remembermaidan

Надсилайте ваші історії та фотографії на e-mail remember@euromaidanbook.com

Коментарі

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів