20 лютого, 2017. понеділок

Новое время

UA RU
Свій бізнес

Ресторатори в Івано-Франківську

22 вересня, 2016
Фінансова криза 2008 року спонукала кількох київських друзів покинути кредитний ринок, осісти на Прикарпатті та взятися за нелегку справу – смачно готувати та годувати

Вдалекому 2008 році тепер уже відомі івано-франківські ресторатори – Юрій Филюк і Олександр Токмиленко – працювали консультантами, допомагаючи підприємцям отримувати кредити. Після краху глобальної фінансової системи вони, а також Аліна Токмиленко та Антоніна Носко, вирішили набратися сил в Карпатах. 

 

 

Юрій Филюк
керуючий компанією

 


А потім вони вирішили залишитися жити в Івано-Франківську. Це було природно для Юрія Филюка, який повернувся до свого рідного міста. Решта ж членів команди були легкі на підйом і готові до змін. "Нічого складного у переїзді до Франківська для нас не було", – запевнив Токмиленко.

Відпочивши від фінансових загальносвітових потрясінь, друзі надумали виготовляти та продавати в одному з міських центральних скверів бельгійські гофри (вафлі). За словами Олександра Токмиленка, вони й не зчулися, як до них почали вишиковуватися черги. Літо добігло кінця, і друзі прямо в себе за спиною угледіли оголошення про оренду приміщення. "А чом би й ні?", – подумали друзі і вирішили відкрити у 2009 році перший у своїй мережі заклад громадського харчування під назвою Manufactura.  

 

 

Вклавши приблизно 450 тис. грн у запуск цього кафе, співзасновники змогли закупити недороге обладнання та найняти столичних консультантів, які запевнили, що без дорогих плазм, залів для паління та алкоголю діло не вигорить. Однак все вийшло навпаки – з одного закладу виросла ціла мережа з інтригуючою назвою 23 Ресторани. "Ми саме всупереч профрекомендаціям зробили заклад без куріння і важкого алкоголю, – підкреслив Филюк, – і отримали гарні результати". 

Чому 23?
Чому 23 - фото

На питання, що означає назва вашої компанії, засновники віджартовуються, мовляв, може колись і буде 23. Поки що їх лише шість, а число 23 – улюблене в одного з співвласників. Коли запрацювала Manufactura, на перших порах всім засновникам доводилося працювати і за барною стійкою, і на кухні, і в залі офіціантами. Правда, недовго, бо кафе почало швидко себе окуповувати. Тоді друзі задумались, що робити далі – продавати чи розвиватися. Вони вибрали другий шлях. Так поблизу з’явилося літнє кафе Веранда.

Далі пішло-поїхало. Тепер у мережі 23 Ресторани, окрім двох згаданих закладів, є ще кав’ярня Говорить Івано-Франківськ, ресторан італійської кухні Fabbrica, а також кондитерська Delikacia. Правда, на шляху до успіху були й ґулі, як от Мармуляда. Арт-кафе у підвальному приміщенні під цією смачною назвою проіснувало три роки, і врешті закрилося.

«Ресторан це не просто бізнес-модель, це – душа. Якщо власник не розуміє цінності гостей, на яких спрямований концепт, то воно не працює. Так і сталось, виявилось, що арт-культура інакша, ніж ми думали», – розповів про невдалий проект Токмиленко. "Головним висновком для нас стало рішення відкривати лише ті заклади, які на 100% співпадають з нашими цінностями. Не варто робити те, що тобі самому не близьке повністю", – підкреслив Филюк.

Натомість кав’ярня Говорить Івано-Франківськ, попри невеличкий розмір, є успішною. Там часто проходять громадські заходи, презентації книжок і відвідувачам це припало до вподоби.

 

  

Антоніна Носко
шеф - кондитер

 

Антоніна Носко – одна з команди 23 Ресторани – переїхала до Івано-Франківська з Києва, а народилася на Донбасі, в шахтарському Антрациті. На Прикарпатті вона втілила свою мрію – стати кондитером, і очолила ще один заклад мережі – кондитерську Delikacia.

Із запуском італійського ресторану Fabbrica пов’язана цікава історія. Коли керівникам 23 Ресторани запропонували гарне приміщення, вони задумалися, що ж там пасувало відкрити. Олександр Токмиленко відстояв концепцію італійського ресторану, ад же  італійська кухня – це перевірені часом технології з приготування смачної та здорової їжі. Тоді як французи завоювали визнання як майстри у кондитерській справі.


  

 

Аліна Токмиленко
 HR - директор компанії

 


Юрій Филюк зумів переконати партнерів, що Fabbrica не стане якоюсь копією чи банальністю, якщо на кухні використовуватиме виключно місцеві дари природи. Таким чином вдалося зруйнувати міф, що пасту та піцу потрібно готувати виключно з італійських продуктів.

Свій до свого по своє
Свій до свого по своє - фото

Операційний директор мережі 23 Ресторани Олександр Токмиленко зазначив, що знайти якісні українські продукти для ресторану з вимогливою італійською кухнею було непросто. Найбільше клопоту було з борошном. Яке ж було здивування українців після того, як вони дізналися, що італійці закуповують наші злаки. "Виявилося, що з українського зерна можна зробити аналог італійської фаріни і семоли – це різновиди борошна. Все, що треба – правильно змолоти", – поділився своїм відкриттям Токмиленко. Івано-франківські ресторатори знайшли в Австрії сучасний і професійний млин зі справжніми кам’яними жорнами та поставили його прямісінько посеред залу. Так Fabbrica вирішила стратегічне питання з борошном.

 

  

Олександр Токмиленко
операційний директор

 

З сирами теж було не все гладко, розповів Токмиленко. У Карпатах є багато сироварень, але там вузький асортимент, бринзу до всіх страв, де потрібен сир, не даватимеш. Виручали щасливі збіги обставин. Наприклад, до засновників 23 Ресторани звернувся один підприємець, який мріяв виготовляти моцарелу. Тепер весь обсяг його продукції викуповують івано-франківські ресторатори.

Італійські помідори пелаті, каже Токмиленко, цілком замінив їхній херсонський "родич" – "сливка". З м'ясними інгредієнтами – хамоном, прошуто – і досі ситуацію не вирішено на всі 100%, але ресторатори дають вітчизняній галузі один-два роки, і тоді все налагодиться.

 

Олена Жаботинська
бренд-шеф

 

Є ще один заклад громадського харчування, яким управляє мережа 23 Ресторани, але він має інших засновників. Мова йде про громадський ресторан Urban Space 100, 80% чистого прибутку якого йде на проекти розвитку міста та різні соціальні ініціативи. Щокварталу 100 засновників – не лише підприємці, а представники найрізноманітніших сфер – збираються і вирішують, які саме напрямки профінансувати цього разу.

Окрім цього, зазначив Филюк, який є одним із співзасновників, Urban Space 100 – це своєрідна "прогресивна точка збору в місті", там постійно відбуваються якісь події і збираються проактивні люди. В закладі, крім, власне ресторану, ще є дійовий майданчик, крамничка молодих українських брендів з сувенірами, одягом тощо і прозора радіостудія, яка прямо звідти веде трансляцію.

Бізнес по-прикарпатськи
Бізнес по-прикарпатськи ФОТО

Після великого міста – Києва – до ритму життя в Івано-Франківську довелося звикати. "Ніхто не працює в неділю, навіть за подвійну плату. А ще – на Ганни, Миколи, Петра і ще ряд свят", – здивувався місцевим особливостям Токмиленко. Хоча, на його думку, переваг від життя в Івано-Франківську набагато більше. "Тут можна часто бувати в горах, їздити на роботу на велосипеді, дихати свіжим повітрям, бігати вранці навколо озера, витрачати на дорогу 15-20 хвилин в день, обідати в ресторані за 50-70 грн", – перерахував операційний директор 23 Ресторани.

   

5 питань до Юрія Филюка

1. Скільки склав стартовий капітал Вашого бізнесу?    

Він дорівнює бюджету першого закладу – 450 тис. грн.

2. Якою була найбільша перешкода для Вашого бізнесу?

Обмеженість ринку, економічна і культурна. Щодо першого – ти не можеш робити дорогі ресторани і страви в Івано-Франківську, тому треба придумувати часто інноваційні рішення, щоби бути і в світових трендах, і разом з тим не вискакувати по ціні. А культуру доводилось просто розвивати, пропонуючи нову якість і підходи  не дуже вдячна справа в плані швидкості віддачі, але по іншому не цікаво.

3. Чи почали б Ви все ще раз?

Мені все подобається, я люблю все, що ми робимо.

4. Хто з бізнесменів Вас надихає?

Сміливі, цілеспрямовані, ціннісно-непохитні люди.

5. На що би ви ніколи не пішли заради успіху у бізнесі?

На будь-яке ціннісне неспівпадіння.



5 питань до Олександра Токмиленко

1. Скільки склав стартовий капітал Вашого бізнесу?   

Першого ресторану, точно не пам'ятаю з усіма доробками від 450 до 600 гривень при курсі долара 7 грн/$.

2. Якою була найбільша перешкода для Вашого бізнесу?

Не знаю, напевно, найбільшої ще не було, бо найбільша це та, яку не подолав.

3. Чи почали б Ви все ще раз?

Скоріш за все ні, бо зараз знаю, скільки треба праці, щоби більш-менш поставити бізнес на ноги.

4. Хто з бізнесменів Вас надихає?

Складно сказати. Є ті, хто робить крутий продукт. А є ті, хто будують чудові бізнес-моделі. Останній раз дуже надихнувся виробництвом Модерн-Експо (виробник торговельного обладнання, рішень для рітейлу та FMCG), Петро Пилипюк і його команда не по-українськи круті.

5. На що б Ви ніколи не пішли заради успіху у бізнесі?

На порушення власних цінностей.