9 грудня, 2016. п'ятниця

Новое время

UA RU
#remembermaidan

Рік Майдану. Історія Ганни Заячківської

31 жовтня, 2014
Спеціальний проект НВ #remembermaidan приурочений до річниці Революції Гідності та виходу першої книги, що досліджує феномен Євромайдану #EUROMAIDAN - history in the making. Це історії учасників подій зими 2013-2014 і повернення на головну площу української столиці, що стала символом мужності і відваги, взаємодопомоги і самоорганізації. Всі історії - дивіться на сторінці спецпроекту.
«Лікарі принесли хлопців. Усі травмовані. Один взагалі не міг дихати... І почалося пекло…»

Ганна Заячківська

Ганна Заячківська

Міс Україна-2013, під час Майдану - волонтер, медсестра

______________________________

Наприкінці листопада я тільки повернулась в Україну з конкурсу «Міс Світу». Пам’ятаю момент, коли в новинах показали, як розганяють людей, як їх б’ють… Ми плакали від безсилля. Тоді я взяла пару речей і поїхала з рідного Івано-Франківська до Києва. Спершу на Майдані просто дивилася, спостерігала. Потім подумала, що маю якось допомогти. Вирішила, що поїду додому, виступлю там на площі, покличу людей приїжджати у Київ. Так і зробила. Було досить багато і студентів, і простих громадян — дехто одразу приймав рішення, збирався до столиці. Я теж вдяглась тепліше і повернулася на Майдан. Я була там щодня. У різних ролях.

Якось побачила двох дівчат-волонтерок біля Будинку профспілок. Запитала: «Як у вас справи? Як ви себе почуваєте?» А вони кажуть: «Ти знаєш, ми не спимо вже третю добу». Тоді я їх замінила, роздавала людям чай і канапки. Коли питала про їх настрій, багато людей розцвітали на очах. Декого проста увага зігрівала більше ніж той чай.

Згодом я підходила на «Вільний університет Майдану», де була маленька сцена. Мої друзі там організовували виступи. Я також намагалася допомагати. Потім стала у нагоді хлопцям в «Спільнобаченні» – то вночі спілкувалася з людьми онлайн, то коментувала події. У новорічну ніч мене запросили разом із Женьою Стрижевською вести програму на сцені університету. Це була велика честь. Ми тоді замерзли: ні рук, ні ніг, навіть носа не відчували. Але коли люди разом взялися за руки і співали гімн України, усе забулося — холод, втома, страхи. Це був найпрекрасніший Новий рік у моєму житті.

"Університет Майдану". © Фото: Наталія Кравчук / НВ

Після перших серйозних заворушень із «Беркутом» лікарі попросили волонтерів асистувати під час операцій. Я не вагалася. Побігла на Грушевського, сказала, що хочу допомагати. Медчастину влаштували у бібліотеці. Коли я прийшла, там уже лежало багато поранених. Ніколи не забуду вираз обличчя хлопця, якого просто заливало кров’ю. Вона текла з носа і з рота. Напевно, такий сильний був удар.


© Фото: Наталия Кравчук / НВ
© Наталія Кравчук / НВ


Потім силовики почали рухатись по Грушевського. Повністю нас заблокували. Лікарі принесли ще більше хлопців. Усі травмовані. Один взагалі не міг дихати, бо був отруєний газом. Почалося пекло… Когось зашивають, хтось кричить, нам треба відповідати на дзвінки, координувати, допомагати лікарям, витирати кров. Три дні ми майже не спали і не їли. Просто робили те, що треба. Пам’ятаю, як 18 числа попросили «Беркут» дозволити хоча б перевезти людей, які не могли ходити. Виносили їх на носилках, віддавали киянам (їх дуже багато допомагало!) і тихенько говорили, у яку лікарню везти, щоб там ніхто не перехоплював. Пам’ятаю очі «беркутівців», коли ми проходили повз. Пусті, суворі, безжалісні.

______________________________

Згодом у греко-католицький церкві святого Василя Великого на Смірнова-Ласточкіна організували медчастину. Там вже зробили і кухню, і ліжка для людей. За два тижні я навчилася розбиратися в ліках, варити їсти, ходити з пораненими на обстеження в лікарні. Травми траплялися різні, були і відкриті рани. Інколи думала: «Боже, уявити не могла, що побачу таке на власні очі». І в той самий час розуміла, що це реальність. Що людині болить все. Що вона стікає кров’ю. Пам’ятаю літнього чоловіка, якого стільки разів били по голові, що череп був весь у виїмках. У нього не працювала одна рука і був пошкоджений мозок.

__

 

Потім цих чоловіків, цих хлопців сприймаєш як рідних людей, як твою родину. Когось із них переправляли за кордон на лікування. Вони потім віддзвонювались, казали, що все в них добре. Вони були зовсім різні, з різних областей. І всі вони не думали про своє життя. Вони хотіли змінити щось для наступних поколінь і для майбутнього України.

Майдан змінив мене. Зробив дорослішою. Тепер я розумію, як важлива єдність. Якщо ми її збережемо, будемо разом, я впевнена, що ми зможемо побудувати кращу країну. Нам треба навчитися довіряти одне одному, навчитися відповідати за свої вчинки. І завжди пам’ятати — це ми зробили Януковича президентом. І ми відповіли за свій вибір.

___________________________________

Книга #EUROMAIDAN History In The Making - перше двомовне видання про Революцію Гідності. Проект документує і досліджує Майдан: як історичну подію, набір спільних цінностей, приклад самоорганізації і як художнє явище. У книгу увійшло понад 200 знімків 46 фотографів. Крім унікального ілюстративного ряду (багато фото публікуються вперше), у видання ввійшли тексти відомого українського історика Ярослава Грицака і філософа Тараса Лютого, які описали феномен і міфологію Євромайдану. Автором текстів про явища Майдану стала Катерина Сергацкова («Українська правда»), один з найбільш резонансних журналістів Євромайдану, автором текстів про хронологію подій з 30 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року - Костянтин Донін, головним редактором виступив Гліб Гусєв (Esquire). Презентація книги відбулася 7 листопада 2014 року. #EUROMAIDAN - History In The Making - спільний проект агентства Art Management та видавництва «Основи». Автор ідеї - Володимир Кадигроб.

Проект #remembermaidan створений AGENTSTVO special projects спеціально для «Новое Время».

Приєднуйтесь до проекту #remembermaidan

Надсилайте ваші історії та фотографії на e-mail remember@euromaidanbook.com

Коментарі

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів