18 сiчня, 2017. середа

Новое время

UA RU
Світ. Китайський футбол

Гра престолу

29 липня, 2016
У Китаї стартувала велика футбольна революція

У Китаї стартувала велика футбольна революція, кінцева мета якої — мундіаль у Пекіні та перемога національної збірної в ньому

Анна Павленко

 

 

У Су Чен Гуана, 27‑річного жителя округу Хух-Хото на півночі Китаю, спільне захоплення з лідером країни Сі Цзіньпінем. "Президент Сі любить футбол, він фанат Манчестер Сіті",— розповідає Гуан про хобі першої особи держави, і тут же зізнається, що й сам регулярно дивиться по телевізору матчі англійців.

Втім, Гуан неоригінальний: останнім часом президентським хобі заразилися не тільки прості китайці, але і великі бізнесмени. Так, у кінці 2015 року після візиту Сі Цзіньпіна до Великої Британії, під час якого він зробив селфі з нападником Манчестер Сіті Серхіо Агуеро, китайський холдинг China Media Capital заплатив $400 млн за 13% акцій цього клубу — шостого за вартістю у світовому рейтингу Forbes.

Пізніше у власність китайської компанії Suning Commerce Group перейшли 70% акцій міланського клубу Інтер вартістю $306 млн. А 5 липня екс-прем'єр Італії Сильвіо Берлусконі підтвердив, що продає китайським інвесторам свій клуб Мілан, розраховуючи протягом найближчих двох років отримати за нього €400 млн.

Загалом за рік бізнесмени з Піднебесної витратили понад $1 млрд на акції провідних європейських клубів, а через два місяці зимових торгів на футбольній біржі Європи виклали ще $360 млн за права на декількох успішних гравців.

Щедрість азіатських магнатів невипадкова. З 2014 року Китай узяв курс на світове лідерство в спорті: за задумом Цзіньпіна, вартість спортіндустрії його країни в найближчі десять років має зрости більш ніж у 12 разів — до $800 млрд — і досягти 1% ВВП. При цьому центром спортивної революції має стати футбол, а ключовим досягненням — проведення в країні мундіалю і, відповідно, перемога китайської збірної в ньому. Бізнесменам, які готові сприяти втіленню плану в життя, гарантовано прихильне ставлення влади і податкові пільги.

“Китайські інвестори і підприємці хочуть показати, що підтримують державу в прагненні розвинути національний футбол,— підтверджує Саймон Чедвік, професор спортивного підприємництва в британській бізнес-школі Селфорд.— До того ж деякі з них вірять, що спортіндустрія, яка розвивається, створює комерційні можливості по мірі того, як у країні зростає і збільшує свої видатки середній клас".

Футбольний імпорт

Сьогодні Китай справедливо вважається однією з головних спортивних держав світу. На останніх Олімпійських іграх за кількістю зібраних медалей Піднебесна поступилася лише Сполученим Штатам. Спортсмени з КНР демонструють високі досягнення у настільному тенісі, гімнастиці і волейболі. Водночас найпопулярніша гра світу залишається для цієї країни нескореною вершиною.

У загальносвітовому рейтингу футбольних команд Міжнародної федерації футболу (ФІФА) китайці займають далеке 81‑е місце, випереджаючи Кіпр і Катар, відстаючи при цьому від Білорусі та Ізраїлю. Збірна КНР лише одного разу пробилася на чемпіонат світу з футболу в 2002 році. Але і тоді програла всі матчі групового етапу, так і не забивши жодного м'яча.

Коли китайський уряд визначає завдання, воно виконується швидко
Девід Хорнбі, директор спортивного підрозділу шанхайського маркетингового агентства Mailman Group

Довгий час китайський футбол страждав від корупції та непрофесіоналізму. І лише після того, як наприкінці 2000‑х кабінетами функціонерів прокотилася хвиля арештів і у в'язниці вирушили близько сотні організаторів договірних матчів, у цей спорт пішли нові інвестиції.

Тоді‑то китайські бізнес-магнати почали купувати місцеві футбольні клуби. Так, у лютому 2010 року друга за розмірами девелоперська компанія Китаю Evergrande Real Estate Group придбала клуб Гуанчжоу за 100 млн юанів ($15 млн), а в 2014 році гігант китайської інтернет-комерції Alibaba Group викупив половину його акцій вже за 1,2 млрд юанів ($192 млн).

Історія цього клубу наочно демонструє, як гроші китайських бізнесменів допомагають місцевим командам виходити на міжнародний рівень з допомогою іноземних талантів. У 2012 році тренером Гуанчжоу Евергранд став італієць Марчелло Ліппі, який свого часу допоміг збірній своєї країни завоювати Кубок світу. Після цього клуб тричі переміг у китайській Суперлізі і став першою за більш ніж 20 років китайською командою, яка перемогла в азіатській Лізі чемпіонів.

З приходом до влади Сі Цзіньпіна і затвердженням амбітної футбольної стратегії потік вкладень у футбол зріс. Власники клубів стали активніше залучати легіонерів, що в результаті підсилило інтерес китайців до цієї гри.

"Висококласні іноземні гравці, які переходять у китайську лігу, роблять футбол популярним",— констатує Лей Ді, 38‑річний програміст з Шанхаю.

Сьогодні за Гуанчжоу Евергранд виступають колишній гравець англійської прем'єр-ліги Пауліньо і нападник Джексон Мартінес, перехід якого з мадридського Атлетіко коштував власникам клубу €42 млн.

Ще два дорогі трансфери цієї зими провів інший китайський клуб — Цзянсу Сунін, власність найбільшого китайського ритейлера в галузі електроніки Suning Commerce. Туди перебралися бразильці Рамірес і Алекс Тейшейра. Причому останній погодився перейти в Цзянсу Сунін з донецького Шахтаря за рекордні для футбольного бізнесу Піднебесної $56 млн, проігнорувавши в півтора рази більш скромну пропозицію знаменитого клубу Ліверпуль.

Трансферів могло бути і більше, проте участь легіонерів у китайських клубах обмежено: до стартового складу команди дозволено включати не більше трьох іноземців. При цьому воротарем обов'язково повинен бути громадянин КНР.

"Така квота хоч і добра для розвитку китайського футболу, також означає, що китайські клуби не будуть змагатися з європейськими ще довгий, довгий час, навіть якщо вони продовжать залучати міжнародних зірок",— вважає Марк Дреєр, засновник китайського порталу спортивних бізнес-новин і аналітики China Sports Insider. Щоб китайська збірна набула ваги на міжнародній арені, в країні необхідно розвивати масовий футбол, підкреслює експерт.

Молода зміна

Виховання власних Пеле і Роналду є пріоритетним завданням у спортивній стратегії сучасного Китаю. У найближчі десять років тут мають намір збільшити кількість футбольних шкіл з сьогоднішніх 8 тис. до 50 тис., а кількість футбольних полів довести до 70 тис. Такі поля незабаром з'являться у всіх куточках країни, відкриваючи доступ до футболу для всіх верств китайської молоді, стверджує в розмові з НВ Девід Хорнбі, директор спортивного підрозділу шанхайського маркетингового агентства Mailman Group.

"Коли китайський уряд визначає завдання, воно виконується, і виконується швидко",— пояснює свою впевненість експерт.

 


ФУТБОЛЬНАЯ АКАДЕМИЯ: Правительство Китая делает все, чтобы возможность поиграть в футбол была у максимального числа детей и подростков
ФУТБОЛЬНА АКАДЕМІЯ: Уряд Китаю робить все, щоб можливість пограти в футбол була у максимального числа дітей і підлітків


Вже сьогодні в Піднебесній реалізуються масштабні проекти у сфері футбольної освіти. Так, за 75 км від міста Гуанчжоу розтащована найбільша в світі футбольна академія, створена власником Evergrande Real Estate Group і десятим у списку найбагатших людей Китаю Чу Джа Їном. Тут навчаються 2.300 студентів, у розпорядженні яких перебувають 50 відкритих і 30 закритих полів, стадіон, басейн і власний кінотеатр.

У навчанні юних футболістів задіяні і європейські придбання китайських магнатів. Так, наприклад, обов'язковою умовою співпраці з іспанським Атлетіко, п'яту частину акцій якого в 2015 році викупив китайський мільярдер Ван Цзяньлінь, є навчання маленьких китайців у клубній академії іспанців. А італійський Мілан вже почав відкривати в Китаї футбольні школи, де протягом наступних трьох років 350 європейських тренерів будуть працювати з 11 тис. учнями і до того ж підготують понад 1 тис. місцевих тренерів.

"Впровадження зарубіжних методів тренувань і виховання китайського тренерського складу зі шкільної лави до рівня професіоналів стане ключем до успіху китайського футболу",— упевнений Хорнбі.

23 Липня, 2016 11:31
Гра на гроші

Вкладаючи сотні мільйонів доларів в іноземні футбольні активи і щедро спонсоруючи вітчизняну Суперлігу, китайські бізнесмени не тільки демонструють свою відданість державним інтересам, але й розраховують на майбутні дивіденди. Вже сьогодні кожен матч місцевої Суперліги відвідують понад 20 тис. глядачів, що можна порівняти з іграми місцевих команд у Франції та Італії. Причому кількість футбольних вболівальників у багатолюдному Китаї постійно зростає, а значить, бізнесмени, які інвестували в місцевий футбол, у програші не будуть, переконані аналітики.

 


ИСТОРИЧЕСКОЕ СЕЛФИ: После того как китайский лидер Си Цзиньпин во время визита в Великобританию сфотографировался с нападающим Манчестер Сити Серхио Агуэро, китайский холдинг China Media Capital заплатил $400 млн за 13% акций этого клуба. На фото они с тогдашним премьером Великобритании Дэвидом Кэмероном
ІСТОРИЧНЕ СЕЛФІ: Після того, як китайський лідер Сі Цзіньпін під час візиту до Великої Британії сфотографувався з нападником Манчестер Сіті Серхіо Агуеро, китайський холдинг China Media Capital заплатив $400 млн за 13% акцій цього клубу. На фото вони з тодішнім прем'єром Великої Британії Девідом Кемероном


Значно більше футбольних фанів збираються біля блакитних екранів, щоб подивитися матчі іноземних команд. "Міжнародний футбол — найпопулярніший спорт в Китаї, і прив'язка компанії до європейської футбольної команди або гравця — потужний спосіб привернути увагу до свого бренду",— стверджує Хорнбі.

Зважаючи на інтерес своїх співгромадян до іноземних змагань, китайський бізнес робить ставку на маркетинговий потенціал відомих міжнародних майданчиків. Так, у березні 2016 року один з найбільших приватних забудовників Піднебесної Wanda Corporation придбала основні спонсорські права на всі спортивні турніри під егідою ФІФА до 2030 року, включно з чотирма чемпіонатами світу з футболу. Роком раніше ця компанія заплатила $1,2 млрд за одного з лідерів ринку спортивного маркетингу — швейцарську Infront.

"Цей крок позначив наміри Вана Цзяньліня, власника Wanda, побудувати глобальну розважальну корпорацію, серцем якої стане спорт",— вважає Чедвік.

Бізнесмени розраховують, що з часом вищий рівень гри китайських команд дасть поштовх продажу квитків на матчі і супутніх товарів. Також Китаю належить зацікавити співвітчизників власним футболом замість європейського, додає Чедвік.

При цьому, якщо КНР прагне вписати своє ім'я до списку лідерів світового футболу, одних лише грошей буде недостатньо, вважають експерти. "Футбол — дуже висококонкурентний спорт, у нього грають мільярди, і він не схожий на нішевий олімпійський спорт, який Китай може підкорити за десять років, просто забезпечивши достатні інвестиції",— акцентує на специфіці Дреєр.

За його прогнозами, якщо Китай буде дотримуватися свого довгострокового плану, розрахованого до 2050 року, то має шанс увійти в топ-20 світових футбольних лідерів. Однак до того часу Сі Цзіньпіна змінять інші лідери, і чи буде виконуватися його футбольна стратегія, особливо якщо рейтинг національної збірної у найближчі десять років не покращиться, залишається питанням.

Матеріал опублікований в НВ №26 від 22 липня 2016 року

Коментарі

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів