10 грудня, 2016. субота

Новое время

UA RU
Історія. Перша дума

Ковток свободи

24 липня, 2016
Першу Держдуму, створену в царській Росії, влада витримала лише три місяці та розігнала

Ігри в демократію в Росії—СРСР завжди були короткими: першу Держдуму, створену за правилами, яким позаздрила б сучасна Верховна рада, царська влада витримали лише три місяці. Після розігнала

 

Олег Шама

 

 

Парламент у Російській імперії виник 1906 року як поступка суспільству. Ганебний програш величезної країни у війні з маленькою Японією несподівано вразив найрізноманітніші верстви населення. Народ вийшов на вулиці. Влада відповіла вогнем, чим викликала ще більші заворушення. Щоб заспокоїти стихію, в жовтні 1905 року імператор Микола II оголосив про скликання Державної думи.

Усе здавалося спокусливим. Уперше навіть селяни і робітники отримали право обрати та послати свого представника до столиці, де той, дивись, і допоможе їм у сподіваннях.

Півроку країна жила Думою. Маніфести, заклики, чутки, роз'яснення, нарешті, багатоступінчасті вибори. У квітні 1906‑го в колишній резиденції Григорія Потьомкіна Таврійському палаці на рівних зустрілися манірні аристократи з селянами і робітниками. Перед ними стояло єдине завдання — змінити країну на краще.

Однак надії на це прожили лише 73 дні. Проблеми, озвучені депутатами Думи, і способи їхнього розв'язання викликали роздратування в уряду та царя — передбачалося, що парламент буде веденим і, по можливості, бутафорним. Думу розпустили. У відповідь народні обранці — майже половина скликання — зібралися у Виборзі та звідти закликали народ до мирної непокори владі: відмовлятися йти в армію і не платити податки. У результаті всі протестанти, незважаючи на знатність, отримали тримісячний в'язничний строк.

 


РАВЕНСТВО: Депутаты первой Думы от Полтавской губернии. Слева рядом сидят крестьянин Феодосий Дубовик и помещик Иван Присецкий. Третий во втором ряду — Николай Онацкий, который выступал в Думе на украинском языке
РІВНІСТЬ: Депутати першої Думи від Полтавської губернії. Ліворуч сидять попліч селянин Феодосій Дубовик і поміщик Іван Присецький. Третій у другому ряду — Микола Онацький, який виступав у Думі українською мовою


Всі на вибори

Перший парламент представляли чотири курії: по одному депутату могли обрати 2 тис. поміщиків-землевласників, 4 тис. городян, 30 тис. селян та 90 тис. робітників.

До виборів допускалися всі чоловіки імперії, старші 25 років, які за рік до виборів відповідали таким критеріям: поміщики повинні були володіти від 100 до 650 десятин (трохи більше гектара) землі залежно від місцевості та мати нерухомість вартістю не менш як 15 тис. крб; з городян до виборів допускалися власники нерухомості та торгово-промислових закладів, квартиронаймачі або службовці; з селян — домовласники; з робітників — ті, хто працював на підприємстві з колективом не менше 50 робочих чоловічої статі.

Також був список тих категорій громадян, обирати яких у Думу не дозволялося. Обмеження поширювалося на винних у злочинах, відсторонених від посади за рішенням суду, банкрутів (з будь-яких причин, крім нещасних випадків), визнаних марнотратниками, позбавлених духовного сану за пороки і виключених зі станових товариств (наприклад, з купецької гільдії).

 

ПРОБЛЕМА ЗРОСТАННЯ: Поштова листівка, присвячена виборам до Думи. Шарж зображує члена партії конституційних демократів (кадетів) в образі хлопчика, бо партія утворилася в дні оголошення виборів 

 

Уже тоді влада замислювалися про використання адмінресурсу: губернатори, віце-губернатори, градоначальники та їхні помічники, а також поліцейські не мали права обиратися і навіть голосувати. Військові, що перебували на дійсній службі, також позбавлялися права голосу — вважалося, що на їх волевиявлення легко можна вплинути.

У підсумку до Думи обрали 478 депутатів. Склад був більш ніж демократичним: вищу освіту мали менше половини делегатів, у чверті вона було початковою і двоє думців були й поготів неписьменними.

Усім депутатам була призначена рівна платня — 10 крб на добу, але тільки на період роботи. Причому за один прогул без поважних причин був установлений штраф — 25 крб.

Тодішній рівень цін дозволяв жити депутатам досить безбідно. Фунт (445 г) найкращої свинини коштував до 60 коп., курка — 70 коп., близько кілограма картоплі — 3 коп., сир — 8 коп. за фунт. Найдорожчою була червона ікра — за фунт просили до 4 крб.

Але при цьому думці не мали жодних надбавок і пільг. Лише в третій російській Думі (1907-1912 роки) став оплачуватися проїзд до місця, необхідного для роботи, і назад з розрахунку 5 коп. за версту, а також щорічна відпустка.

"Южноруський" акцент

Дев'ять українських губерній у сумі делегували до Петербурга 102 депутатів: 24 поміщики, 42 селянина, 26 представників міської інтелігенції, вісім робітників, двох священиків.

У перші ж дні роботи Думи майже половина з них — 45 депутатів — створили українську громаду, яку очолив адвокат з Чернігова Ілля Шраг, етнічний німець. З трибуни парламенту він заявив про необхідність автономії окремих областей імперії, зокрема України.

Як взбудоражится патриотизм, то будет идиотизм!
Аркадій Грабовецький,
депутат Думи від Києва,— про можливе обурення донських козаків у разі прямого підпорядкування їх війська центральному командуванню

У Петербурзі виник Український клуб, до якого увійшли думці та місцеві інтелектуали-малороси. На початку літа до столиці імперії приїхав історик Михайло Грушевський — його ідеї будуть постійно звучати з вуст українських парламентарів у Думі. Тоді ж у клубі з'являться перші начерки можливої конституції для Російської імперії.

До позиції, озвученої Шрагом, у Думі прислухалися уважно. Навіть більше, два депутати від України постійно виступали рідною мовою — козак-селянин Микола Онацький з Полтавщини і київський робітник-колійник Аркадій Грабовецький. Репліки другого часом були сповнені гумору. Якось у Думі обговорювалося питання про зняття самостійності з війська донського, яке традиційно не підкорялося зовнішньому командуванню безпосередньо. Були побоювання, що козаки збунтуються. Грабовецький з цього питання висловився: “Тут нам говорят, что будет, если взбудоражится патриотизм? Я бачу, что будет, як он взбудоражится, то будет идиотизм!" Ці слова були зустрінуті схвальним сміхом і оплесками.

Однак Шраг і його товариші не встигли проголосити декларацію про автономію України з парламентської трибуни — цар скасував Думу.

 


ОТ ДУМЫ ДО ТЮРЬМЫ: Караул петербургской тюрьмы Кресты ожидает прибытия депутатов первой государственной Думы для отбывания срока
ВІД ДУМИ ДО В'ЯЗНИЦІ: Караул петербурзької в'язниці Хрести очікує прибуття депутатів першої державної Думи для відбування строку


Хай підкориться!

З перших днів Дума жорстко конфронтувала з урядом, який тоді очолював Іван Горемикін. За два місяці депутати зареєстрували 391 запит з приводу незаконних дій кабінету міністрів. Реакція на них була нульова. Ба більше, в травні Горемикін, виступаючи з парламентської трибуни, у витіюватих, не всім зрозумілих висловах заявив, що Дума забагато хоче.

А головні прагнення Думи вимальовувалися в двох напрямках. По-перше, розглядалося питання про розширення селянських земель за рахунок державних, церковних і примусово викуплених у поміщиків. По-друге, думці вимагали амністії політв'язнів та скасування смертної кари.

Вже у день відкриття Думи серед вітальних телеграм голова парламенту Сергій Муромцев зачитав і такі: "Ми, родичі 13 політичних в'язнів Андріяшевки Полтавської губернії... благаємо вас зробити все можливе до прискорення повної амністії політичних в'язнів". У відповідь зал скандував: "Амністії!"

Й у своїх амбіціях впливати на країну Дума була непохитною. "Виконавча влада хай підкориться законодавчій владі!" — виголосив з парламентської трибуни Володимир Набоков, батько відомого письменника, у відповідь на превентивну промову Горемикіна. Після такого міністри ще більше "окопалися" і почали відверто бойкотувати Думу. А перший урядовий законопроект, поданий на розгляд у парламент, був навмисною насмішкою: кабмін попросив затвердити виділення 40 тис. крб на будівництво оранжереї Юр'ївського (Тартуського) університету.

 


ПОЛУЧИЛОСЬ: Депутаты первой Думы читают газеты с их призывом к народу не платить налоги и не идти в армию. Парк городка Териоки (сейчас Зеленогорск), июль 1906 года
ВИЙШЛО: Депутати першої Думи читають газети з їх закликом до народу не платити податки і не йти в армію. Парк містечка Теріоки (зараз Зеленогорськ), липень 1906 року


 

Дума дуже скоро почала дратувати і царя. І навіть не через претензії на владу. Вона не втихомирила, як очікувалося у владних кабінетах, протестні настрої в країні, а місцями навіть посилювала їх. Часом селяни, прочитавши в газетах про думські дебати з аграрного питання, тлумачили їх на свій кшталт і йшли на самозахоплення поміщицьких земель. Але головне — не вдалося подолати розгул тероризму.

Партія соціал-революціонерів (есерів), проігнорувавши вибори до Думи, здавалося, розпалювалася. Члени її бойового крила тільки в 1906 році експропріювали — простіше кажучи, пограбували — у банків понад 1 млн крб. З дня проголошення жовтневого маніфесту, який започаткував Думу, в імперії вбили і поранили 3.611 чиновників — від міністрів і губернаторів до пересічних поліцейських.

Цар відправив у відставку Горемикіна та 6 липня на його місце поставив рішучішого міністра внутрішніх справ Петра Столипіна. Микола II супроводжував своє рішення словами: “Я прошу вас прийняти цей пост. Я вам наказую".

Коли за три дні парламентарії вийшли на роботу, на двері Таврійського палацу вони побачили замок і свіжонадрукований маніфест царя. В ньому повідомлялося про розпуск Думи і причини такого рішення: "Виборні від населення, замість роботи будівництва законодавчого, ухилилися в не належну їм галузь і звернулися до розслідування дій поставленої від Нас місцевої влади, до вказівок Нам на недосконалість Законів ... Збурене ж таким неладом селянство, не чекаючи законного поліпшення свого становища, перейшло в цілому ряді губерній до відкритого грабежу, розкрадання чужого майна, непокори закону та законній владі".

Багато депутатів-селян роз'їхалися по домівках. Там їх зустрів досить нетеплий прийом, адже земляки посилали їх до столиці, сподіваючись поліпшити своє становище. Колишніх думців просто били мало не до смерті та палили їхні хати. Так, досі невідомо, від чого помер 27‑річний Онацький відразу після повернення з Петербурга.

Чимало невдах-законодавців просто зникали.

 


ЛЕСНЫЕ БРАТЬЯ: Депутаты первой Думы от партии кадетов совещаются после подписания Выборгского воззвания. Тогда было решено разъяснять его суть избирателям на местах. Выборг, июль 1906 года
ЛІСОВІ БРАТИ: Депутати першої Думи від партії кадетів радяться після підписання Виборзької відозви. Тоді було вирішено роз'яснювати її суть виборцям на місцях. Виборг, липень 1906 року


Ні грошей, ні солдатів

Інтелектуальна частина першої Думи серйозно обурилася розпуском. Того ж дня депутати вирішили дати відсіч і дружно виїхали до Виборга, за 130 км від столиці. Місто тоді перебувало на фінській території, і хоча це все ще була Російська імперія, місцева поліція заплющила очі на порушників спокою.

Ядро протестантів згуртувалося навколо Павла Мілюкова, лідера партії конституційних демократів (кадетів). До нього примкнули спочатку близько 200 колишніх парламентарів. За два дні у виборзькому готелі Бельведер, а часом і просто в прилеглому лісі думці склали відозву до народу. "Громадяни! Стійте міцно за Державну думу… Уряд не має права без згоди народного представництва ні збирати податки з народу, ні призивати народ на військову службу. А тому тепер ви маєте право не давати йому ні солдатів, ні грошей". Також думці закликали іноземні уряди не давати ні копійки реакційному режиму.

Зараз такий ненасильницький опір називають "гандізмом". Саме такими методами Махатма Ганді домігся незалежності Індії від Великої Британії. Однак гандизм почався за три десятки років після Виборзької відозви.

Думці розіслали свій маніфест у всі скільки-небудь значимі газети. Реакція влади була миттєвою. Наклади видань з відозвою арештовувалися, а деякі редактори відправлялися на півроку до в'язниці.

 


А ВОЗ И НЫНЕ ТАМ: Карикатура по мотивам басни Ивана Крылова изображает ситуацию в первой Думе. Решение парламентских вопросов тормозит правительство Ивана Горемыкина в образе рака
А ХУРА Й ДОСІ ТАМ: Карикатура за мотивами байки Івана Крилова зображує ситуацію в першій Думі. Рішення парламентських питань гальмує уряд Івана Горемикіна в образі рака


 

Але багато парламентаріїв роз'їхалися з Виборга і виклали тези протесту своїм виборцям безпосередньо. Так, барон Федір Штейнгель, депутат від України, зібрав мітинг у волинському селі Городок, де був його маєток, і доступно пояснив селянам суть Виборзького маніфесту.

Так чи інакше позицію тих, хто підписав відозву, підтримала більш ніж половина розпущеного парламенту.

За тиждень після перших зборів у Виборзі уряд порушив кримінальну справу проти бунтівників. До суду притягнули 167 підписантів. Розгляд розтягнувся на півтора року. Вирок оголосили в грудні 1907‑го. Кадетська газета Речь писала: "Сам факт перебування депутатів на лаві підсудних свідчить, що ми ще дуже далекі від нормальних умов життя". Усім підсудним призначено тримісячний термін — досить м'який, але досить принизливий. Адже вперше після декабристів за ґрати серед інших масово відправляли і дворян. Адвокат підсудних Оскар Пергамент тоді сказав: "Вінок слави підсудних такий пишний, що навіть незаслужене страждання не вплете в нього зайвого листа".

До пітерської в'язниці Хрести засуджені прибували у призначений час самостійно, без силового супроводу. І вони відбували покарання вельми комфортно. Обіди замовляли в ресторанах, а Володимир Набоков навіть виписав собі надувну гутаперчеву ванну з Англії.

Але в'язнів вражало інше. Ще на суді прокурор не без знущання звернувся до думців: "Ви кажете, що вас народ виправдав, народ вам вірить; але історія і в цьому засумнівається, бо історія скаже, що якби народ вам повірив, то пішов би за вами, а народ за вами не пішов".

Так воно і було. Посланців народу судили, а народ мовчав, ведучи звичайне життя. Хіба що селяни, перед якими виступав Штейнгель, не стали свідчити проти барона. Газета Наш день тоді писала: "Завтра перед ними прочиняться двері в'язниці ... І ми не тільки не вражені, але нам, як бачите, абсолютно ясно, що це не може вразити нас".

 


ПОСЛУШАНИЕ ЗАКОНУ: Депутаты первой Думы, осужденные на трехмесячное заключение, прибывают в питерскую тюрьму Кресты — самостоятельно, без силового сопровождения
СЛУХНЯНІСТЬ ЗАКОНУ: Депутати першої Думи, засуджені до тримісячного ув'язнення, прибувають до пітерської в'язниці Хрести — самостійно, без силового супроводу


 

Матеріал опублікований в НВ №25 від 15 липня 2016 року