5 грудня, 2016. понеділок

Новое время

UA RU
1996-2000

Згадати все. 25 років Незалежності України

23 серпня, 2016
Про 25 головних подій в житті незалежної України розповідають їх ключові учасники
1996
Поява національної валюти, гривні
1996 спикер

Через п'ять років після проголошення Незалежності, в 1996 році, Україна отримала власну грошову одиницю. Втретє у історії держави національною валютою стала гривня. Грошовими знаками з такою назвою розплачувалися в далекі часи Київської Русі, а після – в роки Української Народної Республіки.

До реформи 1996-го готувалися кілька років. Перші купюри надрукували в 1992-му. Але повноцінна реформа – заміна купонокарбованця на гривню – пройшла з 2 по 16 вересня 1996 го. 100 тис. купонокарбованців прирівнювалися до 1 грн. Офіційний символ гривні як грошового знака – прописну українську букву «Г», перекреслену двома горизонтальними лініями, затвердили набагато пізніше, в 2004-му.

Спочатку гривня друкувалася за кордоном – власного виробництва необхідної потужності в Україні не було. Купюри номіналом від 1 до 20 гривень доставляли з Канади, а від 20 і вище – з Великобританії.

Сьогодні Нацбанк сам займається повним циклом виготовлення валюти. Гроші друкують на Банкнотній фабриці Банкнотно-монетного двору Національного банку України. Папір виробляється на Фабриці банкнотного паперу в місті Малин на Житомирщині. Там виробляють так багато «грошового» паперу, що випущеного за рік матеріалу вистачило б, щоб оперезати земну кулю по екватору. А паперу для грошей, випущених за 20 років, вистачить, щоб встелити дорогу до Місяця.

За 20 років в Україні вийшло три покоління гривні - 1992, 1993 і 2003-2007 років випуску. Зараз ходять в основному банкноти третього покоління. Четверте «удосконалення» було заплановано на 2013-2018 роки. З банкнот «останнього покоління» в обіг вже ввели оновлену стогривневу купюру (з 9 березня 2015-го) і оновлені 500 грн (з 11 квітня 2016-го).

Щорічно Нацбанк вилучає з обігу близько 900 млн банкнот всіх номіналів. А взагалі одна банкнота «живе» в середньому від 1 до 7 років. Монети значно довше ­– 15-20 років.

1997
У космосі побував перший український космонавт Леонід Каденюк
1997 спікер
Згадує Леонід Каденюк

Військовий льотчик-випробувач, уродженець Чернівецької області Леонід Каденюк, провів у космосі 15 діб 16 годин 32 хв на борту американського шаттла Коламбія, з 19 листопада по 5 грудня 1997 року.

Що вигукнув він, вперше побачивши Землю в ілюмінаторі, і чому «українська сторона зробила космос», розповідає він сам – тепер радник гендиректора Державного космічного агентства України та президент Аерокосмічного товариства:

  

Підготовка до польоту
  

М

оя мрія стати космонавтом народилася в той самий історичний для планети Земля час – 12 квітня 1961 року. Я закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків, був залишений там льотчиком-інструктором, а в 1976 році відібраний у загін радянських космонавтів - готувався стати командиром багаторазового транспортного космічного корабля Буран. Але ми, бурановцы, не тільки готувалися літати на ньому, а й брали участь у створенні складних авіаційних і космічних систем.

Буран, як і американський шаттл, - найскладніші технічні споруди, коли-небудь створені людиною. Ми розробляли методики посадки Бурана. Корабель вагою 100 тонн треба садити без двигунів  фактично падати з космосу на Землю. Звичайно, падіння кероване. Це вимагало великої льотної майстерності. Тому від нас, бурановцыв, вимагалось опанувати професію льотчика-випробувача, літати на багатьох типах літаків, в тому числі, і з вимкненим двигуном на винищувачах. Я літав майже на 60 типах і модифікаціях літаків, в основному винищувачах. Робота льотчика-випробувача надзвичайно цікава, але небезпечна. Під час таких випробувань на літаку МіГ-27 з моєї групи загинув наш товариш, Льоня Іванов.

Крім того, я був підготовлений командиром транспортного космічного корабля Союз. Вивчав біологію, медицину, астрономію, геологію, астрофізику, динаміку космічного польоту і багато інших наук.

  

  

Коли на міждержавному рівні України і США було вирішено питання про політ в космос на шатлі українця, я вирішив взяти участь. Написав заяву в Національне космічне агентство України. Кандидатів було більше 30, відібрали двох – мене і Ярослава Пустового. Нас відправили на підготовку в НАСА в США.

Однією з умов участі в польоті було знання англійської мови. У школі і вузах я вивчав французьку. Тому треба було з нуля починати вивчати англійську. Але стимул, самі розумієте, дуже високий  космічний політ. Тому взявся з великим завзяттям. З мовою впорався протягом року підготовки  перебував в середовищі американців.

Коли постало питання про те, що буде робити український космонавт на борту шаттла Коламбія, українські вчені відразу запропонували біологічні експерименти. Американці з радістю погодилися, оскільки космічна біологія є однією з пріоритетних у дослідженні космосу. Експерименти з трьома видами рослин – брассіка ропа, соя і мох. У Зоряному містечку я пройшов хорошу біологічну підготовку.

   

Політ

Сам політ складається з трьох етапів  старт і виведення на орбіту, політ в космос в невагомості і повернення на Землю. Старт і виведення на орбіту характерні прискореннями та великими перевантаженнями. Уявіть: за час, менше, ніж 10 хвилин, треба розігнати корабель до першої космічної швидкості –  майже 8 км/с. Стартує комплекс –  шаттл, паливний бак, до якого він прикріплений, два твердопаливних прискорювача - важить 2 тис. 240 тонн. Важко уявити, якими мають бути двигуни, щоб не тільки відірвати його від землі, а розігнати до першої космічної швидкості. Це було щось неймовірне.

  

  

Після розгону корабля до швидкості, що перевищує швидкість звуку, гуркіт залишається далеко під кораблем. Настає тиша – така, як шелест листя. Коли корабель виходить на орбіту, а двигуни вимикаються, починається невагомість – ідеальна легкість. Закривши очі і повністю розслабившись, фізично себе не відчуваєш. Тільки усвідомлення, що існуєш.

Коли побачив Землю в ілюмінаторі, першими словами, що мимоволі вирвалися з моїх вуст, були: «Кевін, тепер я бачу, що вона кругла». Кевін Крігел – командир екіпажу, «плавав» поряд зі мною в невагомості.

Наша планета дуже красива. Але її треба бачити своїми очима звідти. Описати це неможливо. Слово «красива» майже ні про що не говорить. Ніяка фотографія або телевізійне зображення Землі з космосу не передає всі ті відтінки, які здатне визначити людське око.

Якщо дивитися в бік, протилежний від Землі, у Всесвіт, сам простір має зовсім іншу, неземну геометричну сутність. У нашій свідомості існує земна модель простору, в якій є те, що його обмежує - поверхня Землі, лінія горизонту, приміщення, в якому перебуваєш. А там оку нема за що зачепитися. Я сприймав його не двомірним, тривимірним, як на Землі, а багатовимірним. Я подумав: коли людина навчиться будувати багатовимірні системи і використовувати їх для навігації при польотах у Всесвіті, вона зможе зовсім по-іншому переміщатися в її просторах. Можливо, навіть переходити з одного часового виміру – у інший.

  

Посадка

 

На

висоті нашого польоту, а це близько 300 км, космічний корабель облітає Землю за 90 хвилин. Наш політ тривав 15 діб 16 годин і 32 хвилини. Для повернення на Землю корабель треба загальмувати. Видати гальмівний імпульс порядку 50-100 м/с. Цього достатньо, щоб корабель зігнув траєкторію в сторону Землі і почав спуск.

Перед входом в щільні шари атмосфери корабель орієнтується в просторі з кутом 40 градусів по тангажу (до лінії горизонту) і нуль градусів за креном і нишпоренням. Гальмування відбувається за рахунок аеродинамічного опору повітря. Величезна кінетична енергія, якою володіє корабель, перетворюється на теплову. У деяких місцях він нагрівається до 1,5-2 тис. градусів. Для захисту від руйнування корабель покритий спеціальними теплозахисними плитками кількістю близько 39 тис. штук.

На жаль, моя Колумбія 1 лютого 2003 року вибухнула при поверненні на Землю через пошкодження плиток - частина планера була оголена від них під час старту і виведення на орбіту. Тоді загинула і Калпана Чавла, яка літала в космос зі мною.


 

   

Космічна держава Україна
  

Б

ез сумніву, Україна – космічна держава. Вона володіє повним циклом відпрацювання космічної техніки – від проектування до розробки, запуску та експлуатації в польоті. Але космічна галузь в Україні існує не завдяки, а всупереч обставинам.

Державне космічне агентство формує космічну політику держави. Конструкторське бюро Південне і машинобудівний завод Південмаш, що знаходяться в Дніпрі, - основа нашої космічної галузі, разом з іншими підприємствами становили майже третину ракетно-космічного потенціалу колишнього СРСР. Зараз наша космонавтика зазнає великих труднощів, пов'язані, в першу чергу, з фінансуванням, нездатністю або небажанням держави використовувати великі потенціали в цій галузі - і виробничий, і інтелектуальний. Космічні програми, пов'язані з Росією, ми розірвали. Зате зміцнюємо зв'язки з Європейським космічним агентством, НАСА, з Японією, Індією, Китаєм. Крім традиційних ракет-носіїв, наші конструктори розробили плазмові двигуни.

У нас багато талановитої молоді, яка хоче працювати в космічній і авіаційній галузях. Найбільший в світі літак Ан-225 Мрія – наш, український. Провідна у своєму класі ракета-носій – Зеніт – також наша.

Українці зробили величезний внесок у розвиток радянської та світової космонавтики. В СРСР найвідоміші конструктори були українцями: Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк, Сергій Корольов, який народився в Житомирі, Валентин Глушко - українець, одесит, який мене приймав в космонавти, Михайло Янгель - конструктор ракет родом із Сибіру, але його дід з Чернігівської області був висланий царською владою за бунтарство, Володимир Челомей – генеральний конструктор орбітальних станцій, Гліб Лозино-Лозинський – генеральний конструктор МТКК Буран та МіГ-31, далекого винищувача-перехоплювача, на якому доводилося літати і мені. Тобто, весь космос робився українцями.

  

 

1998
Майже дефолт
1998 спикер
Згадує тодішній міністр фінансів України Ігор Мітюков

Азійська фінансова криза, яка почалася в липні 1997 року, у 1998-му розрослася до світових розмірів. Українська економіка, яка переживала не найкращі часи, дивом уникла дефолту, який оголосила сусідня Росія. Але криза вилилася в рекордне на ті часи зростання тіньової економіки, збільшення зовнішнього боргу до 40% ВВП, падіння економіки від 10 до 28% в різних галузях і стрибок курсу з 2 до 4 гривень за долар.

Для тодішнього міністра фінансів України Ігоря Мітюкова фінансова криза почалася в перший день відпустки. А головна боротьба точилася навколо залежності української економіки від російської.

«17 серпня 1998 року я пішов у першу за два роки відпустку. Зайшов в кабінет зібрати речі і отримав телефонограму про те, що уряд Росії оголосив дефолт. Це були перші й останні години моєї відпустки, - пригадує Мітюков в розмові з НВ. - В той самий день ми почали готувати план скорочення бюджетних видатків – в другому півріччі скоротили їх по всім позиціям на 25%. Але головне тоді було врятувати фінансову систему від вірусу російської кризи. Цей вірус таки проникнув, але набагато менше, ніж могло би бути».

Україну підкосила банківська заборгованість, різке падіння цін на метали та величезна залежність економіки від російської. «Експорт в Росію перевищував 30% загального. Виміряний в доларах США, у 1998 році він був більше 12% ВВП країни, тому масштабна криза у нашого головного на той час торгівельного партнера не могла не вплинути на ситуацію в Україні», - каже Мітюков.

Уникнувши дефолту, Україна вже через два роки змогла вийти на світові ринки капіталу. Росія витратила на це щонайменше чотири роки.

Вжиті антикризові заходи та допомога міжнародних фінансових інститутів дозволили зупинити гривню, коли та впала вдвічі. Російський рубль обвалився того року в чотири рази.

«Головний висновок тої кризи – необхідність бути більше диверсифікованими в економічній політиці та міжнародних торгівельних стосунках», - каже Мітюков.

«Не думаю, що тоді у нашому розпорядженні було багато ефективних заходів, - аналізує екс-міністр. - Єдине, що можна було зробити – це запроваджувати податкову, земельну, регулятивну реформи та приватизацію більш агресивно, використовуючи кризу як аргумент. На жаль, люди завжди платять за помилки влади. Саме тому ми маємо дві революції та декілька хвиль збідніння середнього класу».

   

  

 

1999
Загибель лідера Руху та першого проєвропейського кандидата у президенти В’ячеслава Чорновола 
1999 спикер
Згадує син політика Тарас Чорновіл

25 березня 1999 року в загадковій аварії загинув один з ініціаторів проголошення незалежності України та палкий прихильник європейського розвитку країни В’ячеслав Чорновіл. Похорон політика став однією з наймасовіших акцій часів Незалежності, за різними оцінками, у процесії взяли участь від 150 до 250 тисяч людей.

Син В’ячеслава Чорновола, Тарас, переконаний, що його батька вбили, але слідство за 16 років цю версію так і не розслідувало. Замість цього кілька кримінальних справ, які велися по тій аварії, закінчилися фальсифікаціями, знищенням доказів та переписуванням експертиз. Хто і за що вбив його батька, розповідає Тарас Чорновіл:

Справу взагалі не розглядали як вбивство В'ячеслава Чорновола. Вона досі рахується як справа проти водія Куделі, який порушив правила дорожнього руху, що призвело до особливо важких наслідків, тобто загибелі двох або більше осіб.

Наступного ж ранку після загибелі батька, буквально о 9-ій, тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко зробив заяву про те, що це була звичайна аварія, а інші версії навіть не будуть розглядатися. З того часу ледь не всі експертизи фальсифікувались, мінялися й за це конкретні люди досі можуть понести відповідальність.

  
 

 
Після кількох наших спроб провести належне розслідування, справу відкрили під тиском опозиції навесні 2001 року. Але в оперативно-слідчу групу одразу включили представників обласного управління міліції, СБУ та Генпрокуратури, які з самого початку були налаштовані на закриття справи. Фактично замість розслідування вони знищували матеріали та доказову базу.

Далі справу знов відкрив тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Але розслідування вів той самий Петро Коляда, заступник міністра, який завалив справу раніше! Остаточно справу почали вести до закриття вже після перемоги Януковича десь в червні 2010 року. Коли я про це дізнався, то пішов до Пшонки з вимогою розслідувати інші варіанти події. Справу повернули в Київську міську прокуратуру, провели навіть ексгумацію тіла батька, але поверхневу й з порушенням всіх домовленостей. Ми домовлялися, що до складу експертної групи увійдуть люди, яких я особисто запропоную, плюс були пропозиції від Руху, мали долучитися закордонні експерти. Але вони зробили все так швидко, щоб експертам вже не було що робити.

Тарас Чорновіл переконаний – вбивство його батька замовив тодішній президент України Леонід Кучма.

Чорновола знищили, щоб він не ламав картину перемоги Кучми на наступних президентських виборах. В 1998 році стало зрозуміло, що у Кучми будуть проблеми зі збором голосів на Сході України, оскільки за нього голосував Захід та Центр. Було дуже важливо, щоб на Заході ніхто не заважав йому збирати голоси. Кучма мав зустрітися в другому турі з Симоненком, так планувалося з самого початку.

  


В'ячеслав Черновіл був одним з ідеологів проголошення української незалежності, саме він зібрав з такою вимогою багатотисячні мітинги
В'ячеслав Черновіл був одним з ідеологів проголошення української незалежності, саме він зібрав з такою вимогою багатотисячні мітинги


  

Олександра Мороза [який взяв участь в президентських виборах в листопаді 1999-го року] мали придушити, щоб він тільки забрав голоси у Симоненка в першому турі. А Чорновіла було необхідно ізолювати й виключити з виборчого процесу. Для цього спочатку намагалися розколоти Народний Рух, втягнути лідера партії у внутрішню колотнечу, позбавити його фракції й таким чином маргіналізувати. Батька зняли з посади керівника фракції, але він повернувся на посаду лідера партії на 9-му з'їзді. Стало зрозуміло, що Чорновіл має шанс поборотися проти Кучми на наступних виборах.

Останнім сигналом, як мені розказували очевидці, стало інтерв'ю батька журналісту Леоніду Капелюшному в кабінеті Верховної Ради. Там же все прослуховується, а Чорновіл тоді наговорив дуже відверто, дуже жорстко й десь згадав про деякі соціологічні дослідження, згідно з якими восени в другому турі могли зустрітися не Кучма з Симоненком, а Чорновіл з Морозом. Думаю, що після цього й було прийняте рішення про вбивство.

 

 

2000
Вбивство журналіста Георгія Гонгадзе
2000 спікер

Згадують дружина журналіста Мирослава Гонгадзе і його колега по Українській Правді Сергій Лещенко

2

листопада 2000 року в Таращанському лісі приблизно в 100 км від Києва знайшли обезголовлене тіло Георгія Гонгадзе - журналіста і засновника сайту Українська правда, зниклого 16 вересня. Його вбивство стало прецедентом не лише для країни - про нього говорив весь світ. Через 16 років його замовники так і не понесли покарання.

Сергій Лещенко прийшов працювати журналістом в УП за 12 днів до зникнення Гонгадзе. Нормально познайомитися вони так і не встигли - бачив засновника сайту всього кілька разів, звертався до нього на «ви».

«Він вривалося в редакцію після якогось бурхливого дня в парламенті, активно жестикулюючи, жартуючи, кричав, розповідав про щось», - згадує Лещенко Гонгадзе.

Про зникнення Гії він дізнався 17 вересня з телевізійних новин. Спочатку в серйозність ситуації не вірили: думали, Гонгадзе десь «загуляв».

Через півтора місяці в Таращанському лісі знайшли тіло.

Ще через два тижні спливли скандальні «плівки Мельниченка». Співробітник президентської охорони, майор Микола Мельниченко, записав розмови, що нібито мали місце між президентом Леонідом Кучмою, міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком, головою СБУ Леонідом Деркачем і головою АП Володимиром Литвином. На записах людина голосом, схожим на голос Кучми, скаржиться на Гонгадзе, який «все время пишет в какую-то Украинскую правду и шурует ее в интернет» і пропонував вислати журналіста в Грузію. Звучало це на плівках так: «Депортировать его, бл**ь, в Грузию і выкинуть там на х*й <…> чтобы чеченцы его украли и вывезли его в Чечню на х*й, и выкуп попросили».

 


Гонгадзе з доньками, Наною і Соломією
Гонгадзе з доньками, Наною і Соломією


 

В Українську правду, яка оприлюднила скандальні записи, плівки потрапили після того, як про їхнє існування заявив Олександр Мороз, колишній спікер. До цього часу експертизу плівок провела голландська газета Volkskrant. В УП не сумнівалися, чи варто публікувати вміст плівок – на сайт виклали все, що надала в розпорядження видання Соцпартія Мороза, каже Лещенко.

«Була атмосфера жаху, тому що зникла близька людина, засновник видання, ми не могли зрозуміти, що сталося, - згадує Лещенко. – А потім з'явилися записи, і стало зрозуміло, що до цього причетна влада. То була ситуація, коли ми опинилися сам на сам із владою. Це зараз багато хто почуваэться набагато впевненіше, тому що все ж таки є громадянське суспільство, є незалежність журналістів, а тоді нічого цього не було».

Публікація плівок і гучний скандал, який супроводжував її, не привела до юридичного визнання причетності Кучми або його оточення до вбивства Гонгадзе. Головний свідок у справі, екс-глава МВС Кравченко, був знайдений мертвим невдовзі, 4 березня 2005 року – в день, коли його повинні були допитати. За версією слідства, він наклав на себе руки, вистріливши собі в голову – двічі. Трьох безпосередніх виконавців вбивства – екс-міліціонерів Миколу Протасова, Валерія Костенка й Олександра Поповича посадили за ґрати в 2008-му. Четвертого, генерала міліції Олексія Пукача, затримали через рік, в 2009-му, і засудили в 2013-му.

Тільки цього року, 22 березня, через 16 років після вбивства, тіло Гонгадзе нарешті поховали. Але слідство – не закінчене. Як каже дружина журналіста, Мирослава Гонгадзе, справа про вбивство Георгія Гонгадзе не має терміну давності, його замовник не покараний, а слідство триває.

– Ви самі знаєте імена замовників? - запитуємо її.

Ми можемо лише здогадуватися, спираючись на інформацію та попередньо оприлюднені записи з кабінету колишнього президента Леоніда Кучми. Разом з тим, звинувачення має висувати і доводити слідство, - відповідає вона.

 

 

 
ТЕКСТ:
 Олександра Горчинська, Ілля Лукаш


ФОТО: Олександр Медведєв, Наталія Кравчук, особисті архіви Леоніда Каденюка, www.chornovol.org
Коментарі

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів