28 липня, 2017. п'ятниця

Новое время

UA RU
Прем'єри 2015 року

Топ-100 людей культури

23 липня, 2015
НВ представляє оновлену першу сотню людей української культури нового часу

Мистецтво епохи змін

.

Коли більше року тому в редакції НВ виникла ідея скласти список ста кращих представників актуальної української культури, деякі сумнівалися, чи вдасться набрати таку кількість талановитих і знаменитих співвітчизників. Однак Топ-100 людей культури склали без труднощів. Коли кілька місяців тому редакція задалася питанням, чи варто друкувати список знову, адже істотних змін у ньому може і не бути, після перших же прикидок з'ясувалося, що зміни є і суттєві.

Всього за рік культурна сотня, що складається не з класиків, а з тих, хто проявив себе останнім часом яскраво і значимо, оновилася на третину. Причому значна частина новачків списку — це художники, літератори, музиканти, представники театру і кіно, а також менеджери і меценати, твори яких так чи інакше пов'язані з війною, що йде на сході країни та революцією, що відходить в історію.

Нові герої, політичні катаклізми, людські трагедії та глобальні питання, які ставить історія перед суспільством, постали великими темами для співвітчизників, зайнятих мистецтвом і літературою. Їхні твори стали подіями на батьківщині, вони співзвучні світовомуконтексту і цікаві поціновувачам культури за кордоном. Вони — обличчя нової України, далекої від шароварщини, етнічного офіціозу і провінціалізму, країни вільних людей, здатних креативно мислити і надихати своїми талантами світ.

Мета проекту Топ-100 людей культури — привернути увагу співвітчизників до національного артистичного простору та його знакових постатей. На думку НВ, як можна більш широке культурне середовище так само важливе для країни, як і її економічне зростання. Тому якщо читачі НВ побачать у списку ста людей культури нові для себе обличчя, з роботами яких ще належить познайомитися, то редакція буде вважати, що досягла своєї мети.

Скласти список зі ста культурних новаторів редакції допомогли 30 експертів. Топ-100 вийшов різноплановий, і в ньому немає жодного персонажу, якого можна було б порівняти з мірою особистісного внеску в культуру з будь-яким іншим. Тому редакція склала цю сотню не як рейтинг, а як добірку в алфавітному порядку. Також НВ визнає, що далеко не всі значимі фігури потрапили в Топ-100 людей культури і залишає за собою право виправляти та вдосконалювати цей список кожен рік надалі.

.

Анна Мороз — заступник головного редактора НВ

31 Липня, 2015 14:41

ПРЕМ'ЄРИ СЕЗОНУ

У першу сотню людей культури 2015 року від НВ увійшли 32 новачка

30 Листопада, 2015 15:38
Євгенія Бєлорусець
Євгенія Бєлорусець
Художниця, фотограф, 34 роки

Киянка Євгенія Бєлорусець — художник з чітко вираженою позицією і впізнаваним творчим методом. Вона балансує на межі між художньою і документальною фотографією, а воліє знімати на найбільш гострі і болючі для країни теми.

Весь минулий рік фотограф провела в поїздках по Донбасу, де занурилася в життя шахтарів прифронтових територій. Створений там проект про повсякденність і працю під час війни виставлений тепер на огляд всьому артистичному світу — на престижній Венеціанської бієнале сучасного мистецтва в українському павільйоні.

Раніше Бєлорусець цікавилася проблемами мирного життя на зразок трудової міграції жителів Західної України (проект Українська краса) або особливостей побуту будівлі у центрі Києва, що підлягає знесенню (Гоголівська, 32). За цей проект вона отримала престижну нагороду конкурсу соціальної фотографії Британського королівського фотографічного товариства.

"Моя робота — це завжди дослідження і завжди бажання вплинути на ставлення до якогось явища в суспільстві",— формулює свою мету Бєлорусець. Фотографії, що з'явилися в результаті таких досліджень, демонструються в галереях Європи.
"Відкрита група"
Об'єднання художників: Юрій Білей (27 років), Антон Варга (25 років), Павло Ковач (27 років), Станіслав Турина (26 років)

Відкрита група — одне з найяскравіших явищ молодої української художньої сцени останнього часу, якому експерти одностайно пророкують велике майбутнє. Прагнучи до творчої незалежності і порушуючи усталені правила вітчизняного арт-середовища, ця четвірка уродженців Західної України привертає увагу зарубіжних кураторів і регулярно бере участь у вітчизняних та міжнародних проектах.

Минулий рік видався для об'єднання особливо вдалим. Восени нью-йоркський куратор Клеменс Пул вибрав їх проект для серії акцій Захоплення, яку провів у Києві за участю кількох українських та іноземних художників. А навесні Відкрита група двічі дебютувала на престижній Венеціанській бієнале сучасного мистецтва. В павільйоні польського Вроцлава українці демонстрували власний медіапроект про вимушених переселенців, а український павільйон бієнале, куратором якого виступив бельгієць Бйорн Гельдхоф, теж не обійшовся без вкладу молодих художників.

Працюючи в різних куточках світу, Відкрита група не забуває про батьківщину. Чотири роки тому художники заснували у Львові галерею Detenpyla, яка тепер вважається найбільш динамічним виставковим простором міста.
Матвій Вайсберг
Матвій Вайсберг
Художник, 56 років

Матвія Вайсберга називають живим класиком сучасного українського мистецтва, і в останні роки він впевнено підтверджує свій статус і актуальність. Його роботи давно зайняли свої місця в приватних і музейних колекціях України, США, Європи та Ізраїлю. А на початку 2014‑го киянин створив нову та вже відому серію Стіна.28.01-8.03.2014 за мотивами революційних подій київського Майдану.

28 невеликих полотен цього циклу, складені в єдину мальовничу стіну, фахівці визнали одним з найсильніших художніх творів про революцію гідності. Проект вже бачила публіка Києва, Лондона, Варшави, також частина робіт серії демонструвалася в Берліні та Нью-Йорку. Причому у всіх цих містах твори Вайсберга викликали жвавий інтерес.

Свій успіх художник, який раніше писав переважно на біблійні теми, пояснює просто — це живопис прямої дії. Він сам спостерігав і фіксував на камеру протести, що відбувалися в центрі Києва, а потім передав пережите на полотні, зберігши достовірність документа.
Марія Куликовська
Марія Куликовська
Художниця, 27 років

Провокація — ключове слово для характеристики того, чим займається художниця Марія Куликівська. В резюме цієї уродженки Керчі безліч проектів, реалізованих в галереях України та Європи. Хоча найбільш гучними і ефектними стали несанкціоновані акції, проведені за останній рік у Москві і Санкт-Петербурзі.

Минулої осені Куликовська пролежала кілька хвилин, накрившись українським прапором, на сходах Ермітажу, де проходила тоді міжнародна бієнале Маніфесту. Так вона намагалася нагадати росіянам про загиблих у війні в Донбасі українців.

Навесні в знак протесту проти нинішнього статусу Криму художниця випрала прапор автономії в Москві-річці. Під час відкриття павільйону Росії на престижній бієнале сучасного мистецтва у Венеції кримчанка була активною учасницею партизанської акції #onvacation. В її рамках група активістів символічно окупувала виставковий простір Росії у відповідь на окупаційні дії влади цієї країни в Україні.

Художниця стверджує, що за допомогою своїх протестних проектів вона натискає на больові точки сучасного суспільства, підштовхуючи його до гострих реакцій, а потім і діалогу. Ще одним арт-проектом Куликовської став її шлюб зі шведською художницею Жаклін Шабо. Уклавши союз з подругою та однодумцем, українка спровокувала хвилю дискусій про права мігрантів в Європі і представників ЛГБТ-спільноти в Україні.

Роман Михайлов
Роман Михайлов
Художник, 25 років

У березні цього року Верховна рада та Адміністрація президента України пережили незвичайне вторгнення — під стелями цих держустанов з'явилися обгорілі дошки. Їх обриси повторювали силуети військових кораблів. Автором акції виявився молодий уродженець Харкова Роман Михайлов. Його інсталяція Тіні стала нагадуванням про втрачений країною Крим, а сам художник зміцнився в статусі нової зірки українського арт-простору.

Михайлов зізнається — суспільні катаклізми в країні почалися саме тоді, коли він знайшов найбільш цікаву для себе творчу техніку. Тому за минулі два роки виставкові простори різних міст від Харкова та Донецька до Відня і Парижа побачили плоди його експериментів з вогнем і матеріалами на зразок дерева та паперу. При цьому кожна нова робота харків'янина в яскравих образах фіксувала актуальні роздуми про пам'ять і трансформації.

Серед знакових проектів Михайлова називають триптих Дух свободи, виставлений в донецькому центрі Ізоляція навесні 2014‑го — всього за два місяці до захоплення його території бойовиками так званої ДНР. Також експерти відзначають інсталяцію на фасаді паризького собору Сан-Мері, створену в рамках масштабної виставки українського мистецтва Декомпресія.
Андрій Сагайдаковський
Андрій Сагайдаковський
Художник, 58 років

Львівянин Андрій Сагайдаковський належить до числа найменш публічних українських художників. Його не зустрінеш на богемних тусовках, зате плоди щоденних праць живописця регулярно демонструють галереї українських та європейських міст.

У 2012 році цей класик сучасного українського мистецтва з впізнаваною експресивною манерою і характерною темною гамою полотен отримав нагороду першої київської бієнале сучасного мистецтва Arsenale у номінації Відкриття. Тоді британець Девід Еліотт, іменитий куратор цієї міжнародної виставки, порівняв Сагайдаковського зі своїм видатним співвітчизником Френсісом Беконом.

Сьогодні зарубіжна і вітчизняна публіка продовжує відкривати творчість цього відлюдника трудоголіка. В його об'ємному резюме — десятки персональних і групових проектів в Україні, Польщі, Німеччині, Росії та Франції. Нинішньої весни куратори павільйону Вроцлава на 56‑й бієнале сучасного мистецтва у Венеції включили роботи Сагайдаковського в свій інтернаціональний проект на тему вимушеного переселення. А кияни знайомилися з новими і старими полотнами майстра на виставках у провідних арт-центрах міста Я Галерея та PinchukArtCentre.
Микита Шаленний
Микита Шаленний
Художник, 33 роки


П ротягом останнього року виставкова географія молодого художника Микити Шаленного розширилася до небачених раніше масштабів. Галереї від Москви і Вільнюса до Лондона і Чикаго виставляли його картини, фотографії та інсталяції. Експерти впевнені — причина зростаючої популярності українця в безкомпромісності і своєчасності творів автора.

Столична публіка познайомилася з творчістю Шаленного в 2011 році. Тоді проект Самотність приніс йому приз глядацьких симпатій за підсумками виставки претендентів на премію київського центру сучасного мистецтва PinchukArtCentre.

Торік художник представив у столиці першу сольну виставку. Незадовго до цього він взяв участь у московському ярмарку Cosmoscow, де піддався цензурі і викликав скандал. Також він виставлявся у Вільнюсі та Відні, брав участь у масштабній виставці, організованій іменитим куратором Єжи Онухом в Польщі, і читав лекції про сучасне українське мистецтво в Лондоні.

30 Листопада, 2015 15:55
Марко Галаневич
Марко Галаневич
Музикант, один з лідерів гурту ДахаБраха, 34 роки

У этнохаус-колективі ДахаБраха, одній з найбільш затребуваних українських груп за кордоном, немає фронтмена. Четверо музикантів порівну ділять між собою обов'язки по створенню і виконанню музики. Тим не менш вокаліста і акордеоніста Марка Галаневича негласно вважають лідером команди.

За останні кілька років ця група, утворена на базі культового київського театру Дах, стала одним з найбільш ефективних послів української культури на заході. Музиканти щорічно виступають на сценах ключових фестивалів Європи та багато гастролюють по Північній і Південній Америці, а також Австралії. Причому з моменту вторгнення Росії в Крим, а потім і на схід України кожен виступ ДахаБрахи за кордоном Галаневич закінчує закликом зупинити президента РФ Володимира Путіна і розв'язану ним війну в Донбасі.

За останні два роки ці майстри експериментальної етніки жодного разу не виступили в Росії, де в 2010‑му отримали престижну премію імені Сергія Курьохіна в галузі сучасної музики. Зате багато часу провели в студії. Перший за п'ять років альбом колективу Дорога вийде в найближчі місяці. За словами Галаневича, нова робота стане нетривіальною спробою створити музичний образ єдиної України.
Іван Дорн
Іван Дорн

Музикант, виконавець, 26 років

Іван Дорн — поп-зірка нового для українського шоу-бізнесу формату. Він створює музику з елементами найбільш актуальних жанрів західної електроніки і складає тексти, мелодійність яких ставить вище смислової складової. Проте його пісні моментально розтягують на цитати, а складні музичні композиції проникають в ефіри радіостанцій.

За минулий рік цей артист змусив про себе говорити двічі. По-перше, він випустив свій другий альбом Randorn. Причому платівка виявилася ще більш успішною, ніж дебютний Con’n’dorn, і отримала найвищі оцінки критиків і глядачів. По-друге, його київський концерт викликав небувалий ажіотаж: всі квитки були розпродані в лічені дні. Такого у кризовий рік не чекав ніхто.

Ламаючи притаманну шоу-бізнесу аполітичність, музикант чітко висловлює свою громадянську позицію: він не відмовляється від виступів у Росії, де став популярним задовго до успіху на батьківщині, але зароблені там гроші віддає волонтерам української армії.

Ната Жижченко
Ната Жижченко
Музикант, лідер проекту Onuka, 30 років

Коли влітку 2014‑го тендітна блондинка Ната Жижченко вперше представила на сцені одного з київських клубів свій етноелектронний проект Onuka, вона навряд чи припускала, наскільки стрімким виявиться її шлях на вершину вітчизняного шоу-бізнесу.

Всього за кілька місяців ця закохана в народні інструменти електронщиця випустила дебютний альбом, визнаний більшістю критиків одним з кращих в минулому році, а також відіграла кілька концертів у великих українських містах. Квитки на ці виступи розходилися задовго до дати проведення.

Самобутнє звучання молодого проекту, в музичній канві якого ритми сучасної західної електроніки переплетені з колоритними партіями на сопілці, бандурі та трембіті, високо оцінили за кордоном. Цього літа Жижченко виступить на сценах кількох європейських фестивалів, серед яких легендарний угорський Sziget. На осінь заплановано її тур по США і Канаді.
30 Листопада, 2015 16:02
Лариса Денисенко
Лариса Денисенко
Письменниця, правозахисниця, 42 роки

В Ларисі Денисенко вдало поєднуються кілька іпостасей: прозаїк, на рахунку якого півтора десятка книг для дорослих і дітей, а також юрист, який представляє інтереси українців в Європейському суді з прав людини. Також Денисенко відома як продуктивний колумніст і ведуча теле - і радіопрограм.

Літературну кар'єру вона почала, вже будучи успішним юристом. Перший рукопис автора-початківця — Забавки з плоті і крові — приніс гран-прі літературного конкурсу Коронація слова в 2002‑му. З того часу вона регулярно публікує свою іронічну прозу.

Критики відзначають майстерний психологізм творів Денисенко, а також жвавість описуваних письменницею персонажів і сцен. Автор не приховує — навколишня дійсність надає їй відмінний матеріал для творчості.

Поліна Лаврова
Поліна Лаврова
Засновниця і директор видавництва Laurus, 43 роки


Дев'ять років тому уродженка Санкт-Петербургу Поліна Лаврова переїхала в Київ, де заснувала видавництво під співзвучною її прізвищу назвою Laurus. Тепер в каталозі її дітища десятки найменувань, якість яких дозволяє їй впевнено конкурувати зі старожилами ринку.

Серед значущих проектів Лаврової — серія науково-популярних книг від провідних українських істориків, таких як Наталія Яковенко, Сергій Екельчик і Олексій Толочко. Також з видавництвом співпрацюють відомі літератори, серед яких Сергій Жадан і Юрко Позаяк.

Втім, роботою лише з вітчизняними письменниками і вченими Лаврова не обмежується. Нинішньої весни вона втілила свою давню мрію, видавши культовий арт-бук Codex Seraphinianus італійця Луїджі Серафіні. Також під брендом Laurus вперше в Україні вийшла книга дитячих оповідань видатного інтелектуала ХХ століття Умберто Еко.

Володимир Рафеєнко
Володимир Рафеєнко
Письменник, 45 років

Прозаїка з Донецька Володимира Рафеєнко, який пише російською мовою, тільки починають впізнавати в Україні. Хоча російські літературні експерти не перший рік зараховують письменника до найбільш цікавих сучасних авторів. В його бібліографії — шість романів. Два з них відзначені престижною міжнародною Російською премією.

Проза Рафеєнко захоплююча і насичена. Критики знаходять в його стилі відгомони містицизму українського класика Миколи Гоголя і відзначають віртуозне володіння словом. Автор зізнається: його книги не для масової аудиторії, а шукають швидше вдумливого читача.

Рік тому донеччанин вимушено переїхав у Київ. Його виступи на літературних фестивалях і ярмарках залучають читаючу публіку. А сам прозаїк впевнений, що його нові твори, написані протягом останнього року і які зачіпають тему російського вторгнення в Україну, у найближчому майбутньому не видадуть у Росії.

.

.

Олена Стяжкіна
Олена Стяжкіна
Письменник, історик, професор Донецького національного університету, 47 років

У квітні 2014 року прозаїк з Донецька Олена Стяжкіна отримала в Москві Російську премію, престижну літературну нагороду для тих, хто живе за межами Росії російськомовних авторів. Приймаючи її, письменниця залишилася безкомпромісною. Зі сцени вона зізналася в любові до України і заявила: "Російська мова не потребує військового захисту".

Кількома тижнями пізніше Стяжкіна переїхала з окупованого Донецька до Києва, де стала одним з найбільш авторитетних "голосів Донбасу". Її виступи на інтелектуальних і дискусійних майданчиках збирають аншлаги, інтерв'ю розбирають на цитати, до її думки прислухаються.

З-під пера професора Донецького національного університету вийшли кілька книг глибокої прози, які представляють реальні і вигадані історії з минулого і сьогодення її малої батьківщини. А предмет професійного інтересу Стяжкіной складає життя окупованих українських територій у період Другої світової війни.

Письменниця називає себе україномовною українською націоналісткою і стверджує: “Донбас не повернеться в Україну, тому що Донбасу не існує. Тут буде або Україна, або нічого".

Борис Херсонський
Борис Херсонський
Поет, психіатр, 64 роки

Борис Херсонський — поет і мислитель, без якого неможливий сьогодні інтелектуальний ландшафт Одеси. У нього за спиною декілька десятків поетичних збірок і роки психотерапевтичної практики. А складні і трагічні місяці революції і війни перетворили цього російськомовного автора в цінне джерело інформації і суджень, до якого прислухаються десятки тисяч людей.

В резюме Херсонського — значний список літературних нагород. Серед них престижна премія імені Йосипа Бродського і Російська премія. Російські медіа нерідко відносять його до своїх поетів. Хоча сам одесит опирається цьому.

“Для мене найважливіше не мова, якою говорю і пишу, а моя громадянська приналежність, моя країна,— відповідає злостивцям Херсонський.— Сподіваюся, що мова окупанта й мова поета — це дві різних мови".

Втім, перипетії останніх двох років все ж підштовхнули Херсонського до незвичайного кроку. Поет, чиї вірші перекладені на вісім мов, до осені готує свою першу збірку українською.
Любов Якимчук
Любов Якимчук
Поетеса, 29 років

Поетичний дар уродженки Луганщини Любові Якимчук називають одним з найсильніших серед тих, що проявилися у вітчизняній літературі в останні роки. В активі цієї поетеси, яка видається українькою мовою - дві збірки, а багато її віршів перекладені на кілька мов, у тому числі польську, англійську і німецьку. Також за спиною у Якимчук значний список нагород, серед яких міжнародна Поетична слов'янська премія.

Пісні на її тексти виконує затребувана на Заході виконавиця жанру world-music Мар'яна Садовська. А критики одностайно визнають її збірку 2015‑го року Абрикоси Донбасу найбільш точним відображенням трагедії, що відбувається в цьому регіоні.

"Мова віршів [Якимчук] проста і переконлива, якою вона і повинна бути, коли говориш про такі важливі речі, як пам'ять і любов",— говорить про творчість колеги письменник Сергій Жадан.
30 Листопада, 2015 17:40
Станіслав Боклан
Станіслав Боклан
Театральний і кіноактор, 55 років

Станіслав Боклан, творець понад 60 ролей в кіно і телесеріалах, а також безлічі яскравих сценічних образів, належить до числа найбільш затребуваних українських акторів. Хоча по‑справжньому знаковою для цього володаря престижної театральної нагороди Київська пектораль стала головна роль в гучному фільмі Поводир (2014).

"Артиста потрібно цінувати і розуміти його рівень за останній роботі",— переконаний актор. Образ сліпого кобзаря, втілений Бокланом в історичному блокбастері режисера Олеся Саніна, більшість експертів називають переломним для його акторської кар'єри.

Погодившись на зйомки в Поводиря, старожил столичного Молодого театру розпрощався з закріпленими за ним амплуа бізнесмена і героя-коханця. Майстерне перевтілення у незрячого співака принесло Боклану нагороду Одеського міжнародного кінофестивалю. А глядачі по всій Україні виклали понад 14 млн грн, щоб побачити розгорнуту навколо цього персонажа історію на великому екрані..

Ірма Вітовська
Ірма Вітовська
Театральна і кіноактриса, 40 років


На камерній сцені київського Молодого театру — ексцентрична старенька, в житті якої сплелися історії часів голодомору, Другої світової війни, радянської та незалежної України. Вона живе з донькою та онуком у зоні відчуження і дружить з лісовими духами. Це 86‑річна баба Пріся, в образ якої перевтілилася 40‑річна Ірма Вітовська.

Виставу Сталкери, що розповідає її історію, представили у березні, з того часу вона користується незмінним успіхом у публіки, а критики назвали постановку однієї з найсильніших українських прем'єр десятиліття.

Вітовській не звикати до уваги публіки. У її послужному списку престижна театральна нагорода Київська пектораль і ролі в довгограючих хітах Молодого, серед яких іронічна Четверта сестра і чорна комедія Маринований аристократ. В її резюме три десятки серіалів і нагорода Телетріумф за вітчизняний ситком Леся+Рома.
Стас Жирков
Стас Жирков
Театральний режисер, художній керівник київського театру Золоті ворота, 28 років

Режиссер Стас Жирков — людина слова. Напередодні сезону-2014/15 він очолив столичний театр Золоті ворота і пообіцяв випускати по прем'єрі кожен місяць. До кінця сезону цей амбітний володар престижної професійної нагороди Київська пектораль виконав поставлене завдання. А ще перетворив свій камерний театр в серйозного конкурента головних сцен столиці. Причому постановки театру Жиркова не обмежуються успіхом у публіки — вони отримують високі оцінки і в професійному середовищі.

Сьогодні в репертуарі Золотих воріт десять успішних вистав, поставлених переважно молодими режисерами за п'єсами українських і західних авторів. Серед них Сталкери, поставлений самим Жирковим за твором українця Павла Ар'є у співпраці з Молодим театром. Влучна трагікомедія про життя у зоні відчуження принесла режисерові гран-прі міжнародного театрального фестивалю Мельпомена Таврії. Зіркою вистави стала відома актриса Ірма Вітовська, яка на сцені перевтілюється в 86‑річну бабусю.
Сергій Михальчук
Сергій Михальчук
Оператор, фотограф, 43 роки

До своїх 43 років Сергій Михальчук зняв півтора десятка ігрових картин, закріпивши за собою статус найбільш відомого і авторитетного українського оператора.

У 2002‑му цей уродженець Луцька дебютував у великому кіно, знявши драму Коханець для російського режисера Валерія Тодоровського. Ця робота принесла Михальчуку престижну нагороду Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні.

Минулої зими українець знову удостоївся світового визнання: за зйомки картини Під електричними хмарами майстра авторського кіно росіянина Олексія Германа-молодшого оператор отримав Срібного ведмедя авторитетного фестивалю у Берліні.

Втім, Михальчук не женеться за призами. Він співпрацює з режисерами по всьому світу, погоджуючись знімати як для маститих авторів, так і для новачків. Оператор відмовляється від однотипної роботи на голлівудській Фабриці мрій і з задоволенням знімає в Україні. Гучна прем'єра минулої осені — кінокартина Поводир Олеся Саніна — також знята камерою Михальчука.
30 Листопада, 2015 18:15
Олександра Андрусик, Євген Шимальский
Олександра Андрусик, Євген Шимальский
Співзасновники концертного агентства Ухо, 30 років і 33 роки

Три роки тому Олександра Андрусик і Євген Шимальский заснували агентство Ухо, щоб заповнити пустуючу на концертному ринку нішу першокласної сучасної академічної музики. Сьогодні на рахунку цього сімейного підряду понад 60 виступів в Україні зірок світової та вітчизняної сцени. Причому рівень українців можна порівняти лише з кількома подібними організаціями Лондона і Берліна.

Найбільш гучними подіями під брендом Ухо стали виступи власників численних Греммі американців Kronos Quartet і датчан Ars Nova Copenhagen. Серед найбільш масштабних проектів — концертний цикл Архітектура голосу. Завдяки цій програмі київська публіка почула найбільш актуальні зразки сучасної класики в самих незвичайних просторах — від планетарію і басейну до оранжереї.

Не зупиняючись на досягнутому, вже до осені Андрусик і Шимальский готують масштабний фестиваль, а ще дебют власного Ухо-ансамблю. Цей оркестр вони сформували нинішнім літом. А в якості диригента запросили іменитого професора Страсбурзької консерваторії Луїджі Гаджеро.
Стелла Беньямінова
Стелла Беньямінова
Меценат, засновниця фонду Stedley Art Foundation

Чотири роки тому Стелла Беньямінова, колекціонер і власниця стоматологічної клініки, загорілася ідеєю зробити мистецтво доступним як можна більш широкому колу людей. Для реалізації амбітної задачі вона заснувала фонд Stedley Art Foundation, на рахунку якого тепер кілька десятків реалізованих виставкових, освітніх та видавничих проектів.

Серед ключових партнерів фонду — Національний художній музей України. За підтримки команди Беньямінової в його стінах були показані яскраві експозиції на кшталт виставки Paradiso Perduto видатного харківського графіка Павла Макова (2014) і колективна виставка сучасних українських художників Орієнтація на місцевості (2013).

Також завдяки фінансуванню Stedley Art Foundation нью-йоркська публіка побачила роботи харківського футуриста Бориса Косарєва, а команда молодих вітчизняних мистецтвознавців здійснила перше в історії країни масштабне дослідження досягнень шістдесятників. Так з'явився хіт минулого фестивалю Книжковий арсенал — ілюстрований фоліант Мистецтво українських шістдесятників.
Іван Козленко
Іван Козленко
Генеральний директор Національного центру Олександра Довженка, засновник фестивалю Німі ночі, 33 роки

Іван Козленко — унікальний приклад амбіційного та ефективного менеджера культури, який реалізує свої знання і прагнення у держсекторі. Його кар'єра почалася в Одесі, де п'ять років тому він організував фестиваль Німі ночі. Восени минулого року цей філософ за освітою і ентузіаст старого кіно за покликанням очолив Національний центр Олександра Довженка, де раніше працював на посаді заступника директора.

В результаті з недіючого складу радянського штибу ця інституція перетворилася в динамічний центр культурної експансії. Козленко налагодив роботу з реставрації класики українського кінематографа. Покази унікальних стрічок з колекції центру в супроводі модних музикантів збирають аншлаги в українських містах, а з недавнього часу — ще й за кордоном.

Дослідницька робота та промоція українського кіно приносять свої плоди. Так, надані Центром Довженка копії фільмів класика Кіри Муратової лише за останні місяці побачили глядачі ряду європейських країн і Австралії. А українська програма, підготовлена Козленко для найбільш авторитетного фестивалю німого кіно в італійському Порденоне, відкрила для багатьох на Заході творчість Довженка.
Геннадій Кофман
Геннадій Кофман
Режисер, продюсер, засновник і почесний директор міжнародного фестивалю документального кіно Docudays UA, 51 рік

У 2003 році режисер Геннадій Кофман разом з групою однодумців провів у столиці перший фестиваль кіно про права людини Docudays UA. Тоді він і уявити собі не міг, що через 12 років його дітище переросте в масштабний міжнародний проект і стане одним з найважливіших культурних подій Києва.

Черговий Docudays UA відбувся у березні. В його рамках були представлені десятки вітчизняних і зарубіжних документальних фільмів. При цьому, щоб потрапити на покази, які проходили в трьох кінотеатрах, сінефіли змушені були займати черги задовго до початку сеансів. Всього фестиваль нарахував 40 тис. відвідувачів.

Сьогодні київський кінофестиваль входить до міжнародної мережі фестивалів про права людини Human Rights Film Network та щорічно збирає картини найбільш актуальних зарубіжних майстрів.

Щоб охопити максимально широку аудиторію, Docudays UA також зайнявся створенням власних кіноклубів в регіонах. Лише за останній рік їх відкрили близько 80.
Ольга Сагайдак
Ольга Сагайдак
Організатор форуму Донкульт — Мистецькі надра, співзасновник аукціонного дому Корнерс, 38 років

Революція, війна і подальша економічна криза підкосили український арт-ринок, що ледь сформувався, але породили потужну хвилю культурних і просвітницьких проектів. Форум Донкульт — Мистецькі надра, заснований Ольгою Сагайдак з аукціонного дому Корнерс, став найбільш яскравим з таких починань.

Минулої осені ініціативна група на чолі з антикваром Сагайдак вперше провела в столиці насичений двотижневий фестиваль мистецтва, музики, літератури і кіно родом з Донбасу. Цього літа аналогічний форум відбувся вже у Львові. Кожен цикл об'єднував близько сотні заходів. Їх завданням було представити столиці і заходу країни найбільш яскравих представників культури її сходу.

У результаті публіка побачила понад 200 творів донецького соцреалізму, неофіційного мистецтва і сучасного арту, а також відвідала виступи відомих письменників на кшталт Сергія Жадана та Олени Стяжкіної. Крім того, відбулися концерти класичної та сучасної музики у виконанні провідних музикантів країни.

Закривати львівський Донкульт приїхав працюючий в Британії український диригент Кирило Карабиць. У свою програму він включив твори видатних композиторів регіону — свого батька Івана Карабиця і класика Сергія Прокоф'єва.

Олексій Согомонов
Олексій Согомонов
Продюсер груп Бумбокс, Ріаnобой, 39 років

Олексія Согомонова називають одним з найбільш впливових сірих кардиналів сучасної української музики. Серед найголовніших його заслуг — успіх групи Бумбокс. За десять років співпраці з продюсером ця команда, яка балансує між фанком, роком і хіп-хопом, записала шість альбомів, зіграла тисячі концертів, а тепер впевнено збирає аншлаги на найбільших майданчиках країни.

Кілька років тому Согомонов заснував власну продюсерську агенцію Музика для мас, що дозволило вивести його роботу з артистами на новий професійний рівень. Тепер серед підопічних Согомонова — гурт Ріаnобой на чолі якої стоїть самий віртуозний клавішник вітчизняного шоу-бізнесу Дмитро Шуров. Протягом останнього року продюсер курирував молодих і яскравих панк-рокерів O.Torvald.

За цей час команда випустила свій четвертий альбом Ти Є, що більшість критиків визнали найкращою рок-платівкою 2014‑го.

Тепер у групи насичений гастрольний графік, в тому числі виступ на польському фестивалі Przystanek Woodstook — найбільш масовій музичній події Східної Європи з півмільйонною аудиторією.

.

.

.

30 Листопада, 2015 20:22

Сергій Созановський

Засновник компанії з виробництва та дистрибуції кіно Film.Ua Group, 48 років

.

Дeкілька років тому Сергій Созановський, медіаменеджер і партнер успішної юридичної фірми Коннов і Созановський, поставив перед собою завдання — створити на батьківщині аналог Голлівуду. І тепер на повній швидкості рухається до реалізації цієї ідеї.

У короткий термін компанія Film.Ua, заснована Созановським в 2002‑му, з невеликої контори з десятьма штатними співробітниками розрослася до масштабної групи з 20 компаній. Разом вони забезпечують повний цикл виробництва та розповсюдження відеопродукції.

Для розвитку кіноіндустрії амбітний ентузіаст будує в київському районі Троєщина масштабну студію. Вже готові сім технологічних павільйонів загальною площею 3 га, де знімають кіно і телефільми. Також на території комплексу запустили профільні освітні програми та кіноклуб.

Серед плодів роботи Film.Ua Group — гучні проекти на зразок документального фільму про культову рок-групу Океан Ельзи, знятого в минулому році, а також історичний блокбастер Незламна. Картина про українку-снайпера часів Другої світової війни стала касовим хітом в Україні. Завдяки зусиллям підзвітних Созановському дистриб'юторів восени стрічку випустять в прокат в Китаї.

30 Листопада, 2015 20:25

Василь Черепанін

Директор Центру візуальної культури, редактор журналу Політична критика, 35 років

.

Київський Центр візуальної культури (ЦВК) на чолі з Василем Черепаніним зараховують до числа найбільш динамічних інтелектуальних і виставкових майданчиків країни. За сім років роботи ця незалежна організація представила понад 20 міжнародних арт-проектів, а також провела понад 200 лекцій та дискусій.

Серед гостей ЦВК — представники інтелектуальної еліти Європи і Америки. Справжні аншлаги збирали тут виступи скандального російського перформера Петра Павленського, американського філософа Ганса Ульріха Гумбрехта, а також Катерини Дьоготь, російського куратора і арт-директора Академії світового мистецтва в Кельні.

Роботу очолюваної Черепаніним команди цінують в Україні та за кордоном. Свідчення тому — престижна нагорода Європейського культурного фонду імені принцеси Магріт, яку ЦВК отримала навесні. А ще участь у підготовці масштабного міжнародного арт-проекту Київська школа, яку ЦВК готує до осені разом з зарубіжними кураторами і художниками.

Тему підготувала Оксана Мамченкова —
редактор рубрики Культура НВ

Коментарі

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів