Історія. Великі українські новатори

Хірург-конструктор

17 липня, 2016
Український кардіохірург Микола Амосов став піонером у проведенні складних операцій на серці

Український кардіохірург Микола Амосов став піонером у проведенні складних операцій на серці. Багато апаратів для них він створював сам

Олег Шама

 

 

Перші в Радянському Союзі штучні клапани серця Микола Амосов пошив у Києві зі шматочків імпортних нейлонових сорочок. У столиці Української РСР він створив і перший протез клапана з покриттям, яке не давало утворюватися тромбам. А також підійшов впритул до проведення операції з пересадки серця.

Безліч апаратів, необхідних для хірургії, Амосов створював своїми руками або чітко давав вказівки інженерам, як їх сконструювати,— відомий хірург, крім медичної, мав технічну освіту. І в молодості стояв перед вибором — будувати літаки або лікувати людей.

Уродженець російського Череповця, де минули його дитячі та юнацькі роки, Амосов назавжди зберіг вологодський акцент з оканням. Першокласним хірургом він став в польових шпиталях Другої світової війни та в повоєнному Брянську. Однак більшу частину життя Амосов провів в Україні. Тут він першим запропонував використовувати методи кібернетики в медицині, досліджував і сформулював принципи довголіття.

ТІЛЬКИ ФАКТИ:
ТІЛЬКИ ФАКТИ:

______________________________________________________

З 1962 року з-під пера академіка Амосова вийшло 13 художніх і публіцистичних книг.

На початку 1970-х Амосов захворів на туберкульоз і лікувався в Старокримському санаторії. Після лікування організував там пульмонологічне хірургічне відділення.

На виборах до Верховної ради в 1989 році Микола Амосов виграв у першому турі, набравши 51% голосів без агітаційної кампанії. В його програмі були пункти: ліквідувати четверте управління МОЗ (обслуговувало партійний апарат), відкрити для суспільства екологічну інформацію, знизити витрати на військово-промисловий комплекс, ліквідувати привілеї вищих чиновників.

У 1998-му Амосову зробили операцію на серці, але не в Києві, а в німецькому Бад-Ейнхаузені.
Відкосити від армії

Перші медичні знання Амосов отримав ще в дитинстві від матері та тітки, які були акушерками в Череповці.

У 1934-му 21‑річний Амосов вступив до Архангельського заочного індустріального інституту, а роком пізніше — і до місцевого медичного вишу. Хотів вивчати фізіологію, але вільні місця були тільки на хірургічному відділенні.


СВОИМИ РУКАМИ: Аппарат "сердце-легкие", запатентованный Николаем Амосовым и его тремя коллегами в 1960 году
СВОЇМИ РУКАМИ: Апарат "серце-легені", запатентований Миколою Амосовим і його трьома колегами у 1960 році


Другий і третій курс медінституту Амосов закінчив за рік. Ще менше часу йому знадобилося для захисту диплома в технічному виші. Комісії він представив проект парового літака. Пізніше хірург зізнавався, що в медичний він пішов, бо не хотів йти в армію: він розумів, що лікар точно буде звільнений від стройової служби.

Армії Амосову вдалося уникнути, але його наздогнала війна. Він командував одним з медсанбатів і за всю війну зробив 40 тис. операцій, в середньому — понад 20 в день.

А в повоєнному Брянську Амосов фактично заснував торакальну (грудну) медицину. До нього мало хто в СРСР проводив операції на легенях з тим, щоб піднімати ребра.

Друга батьківщина

З цим багажем Амосова перевели до Києва, де в 1953 році він очолив кафедру Київського медичного інституту. Тут колишній військовий лікар зацікавився хірургією серця, на яку в той час встановилася певна мода у світі медицини.

Якось на конгресі в Мексиці Амосов побачив в дії апарат штучного кровообігу, необхідний для підтримки потрібного тиску під час операції на серці. Повернувшись додому, він сконструював власний його аналог, але досконаліший. А пізніше створив машину "серце-легені", яка підтримувала відповідні органи в тонусі, поки з ними працював хірург. Амосов не просто придумав ці пристрої — багато деталей до них лікар зробив своїми руками.

Київський хірург був частим гостем різноманітних міжнародних конгресів. Перебуваючи за кордоном, Амосов перш за все шукав магазини, де можна було придбати сорочки з нейлону. Цей матеріал у СРСР тоді ще не вироблявся, але саме його хірург використав у конструкції перших штучних клапанів серця. Він успішно поставив ці пристрої 11 пацієнтам, і всі вони вижили.


НЕ БЕЗ РИСКА: По словам Николая Амосова, одна из десяти операций на сердце — неудачная. Из-за этого он не раз приостанавливал хирургическую практику
НЕ БЕЗ РИЗИКУ: За словами Миколи Амосова, одна з десяти операцій на серці — невдала. Через це він неодноразово припиняв хірургічну практику


У 1968 році Амосов впритул підійшов до пересадки серця. Готова до цієї операції команда хірурга довго чекала донора, у якого був би мертвим мозок, але ще билося б серце. Якось до операційної привезли жінку після аварії з такими ознаками. Для пересадки потрібна була згода родичів, які сиділи поруч у коридорі. Рахунок йшов на секунди, і читати їм лекцію про те, що потерпіла не виживе, не було часу. Однак рідні весь час просили почекати ще трохи — адже серце не зупинилося. Після цього випадку, не бажаючи колись позбавляти рідних останньої надії, вчений відмовився проводити подібні операції.

Амосов був не тільки хірургом-винахідником, але і першим в Україні анестезіологом.

На початку 1960‑х він послав свого співробітника в Ленінград, де місцеві фахівці якраз досліджували введення наркозу через ротову порожнину та трахеї, перейняти досвід. Відряджений з'їздив, подивився, повернувся — і під час першої ж операції не зміг ввести трубку з препаратом для усипляння хворого. "Дай-но я спробую",— сказав Амосов і з першого разу зробив це. Відтоді лікар-анестезіолог став обов'язковим членом кожної хірургічної команди.

Штучний інтелект

Амосов цікавився кібернетикою — новою на той час наукою.

У 1962 році в Києві Віктор Глушков створив першу в Радянському Союзі ЕОМ. Для медиків це було дуже важливо. Якщо чітко поставити машині симптоми хвороби, вона видасть оптимальну схему лікування. Але ЕОМ була лише одна, і для подальших розробок необхідне було чимале фінансування. Керівництво країни не розуміло важливості нової науки, і це гальмувало розвиток електронної діагностики. Але вчені Інституту Глушкова, в якому Амосов очолив медичну лабораторію, почали роботу зі створення штучного інтелекту.

Сам хірург поставив колегам-кібернетикам завдання створити модель людини з фізіологічними та психологічними параметрами. Всі були впевнені, що на це знадобиться не більше п'яти років. Але проект був згорнутий, ледь розпочавшись.

“Не скажу, що ми досягли успіху в цій галузі,— писав пізніше Амосов.— Немає попиту на справжню розумність, отже, немає і коштів".

Совість не дозволяла

Робота в лабораторії кібернетики для Амосова стала заповненням вимушеної перерви в заняттях кардіохірургією. Такі траплялися в його житті після смертей людей під час операцій, навіть якщо вони відбувалися не з вини лікаря або його колег.


ПРОДОЛЖЕНИЕ: Николай Амосов с дочерью Екатериной. Она пошла по стопам отца, став кардиологом. Фото начала 1970-х
ПРОДОВЖЕННЯ: Микола Амосов з дочкою Катериною. Вона пішла стопами батька, ставши кардіологом. Фото початку 1970-х


Коли в Амосова накопичувалася втома від людських нещасть, він сідав за чергову книгу. Сам визнавав, що став відомим у світі хірургом завдяки своєму роману Думки та серце (1964 рік), перекладеному 30 мовами. Книга народилася після того, як Амосов не зміг врятувати дівчинку віку власної дочки. У романі автор яскраво описав, що відчуває хірург під час операції, особливо якщо вона закінчується невдало.

Хірурги, які працювали з Амосовим, розповідали, що він був надзвичайно вимогливим до колег. Міг гримнути або навіть зняти капця і просто під час операції шльопнути ним по нозі неуважного молодого асистента.

Але до себе Амосов висував ще більші вимоги. На початку 1960‑х він першим почав використовувати барокамери для підготовки пацієнтів до операції. Його колеги розповідали: якось в інституті вибухнула одна з перших таких установок, загинули дві медсестри. Експертиза встановила: вибух стався з вини інженерів, які проектували барокамеру, і знаменитий хірург жодним чином не був до цього причетним. Трагедія сталася якраз напередодні виборів голови Академії медичних наук, на яких у Амосова були всі шанси перемогти. Але він зняв свою кандидатуру, оскільки вважав себе відповідальним за нещасний випадок.

Коли в 1992 році Амосов залишав практику кардіохірурга, він сказав: "Мене вже доїли ця боротьба за життя, ці засмучені родичі, ці дітлахи, яких бачиш у коридорі, а потім їх кладуть на хірургічний стіл. Я цього терпіти більше не в змозі".

До того часу він замислився над питаннями довголіття та можливістю омолодження організму. Основу успіху в боротьбі зі старістю Амосов ще з молодих років бачив в оптимальних фізичних навантаженнях. Завдяки йому в СРСР стали популярними ранкові пробіжки та здоровий спосіб життя. У 85 років він щодня підтягувався на поперечці та робив вправи з 10‑кілограмовими гантелями.

До останніх днів академік вів щоденник, виданий вже після його смерті. “Близько 20 хірургічних та технічних винаходів. Непогано!" — підбив підсумок своєї роботи сам Амосов.

Один з висновків, які кардіохірург зробив понад 20 років тому, і зараз звучить надзвичайно актуально: "Куди йти? Тільки на Захід, до дозрівання, до стандартів Північної Америки. У США стікаються уми всього світу. Ще й вибирають розумних президентів. На Росію задивлятися не варто. Майбутнє її туманне".

 

Матеріал опублікований в НВ №24 від 8 липня 2016 року 

Коментарі

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів