25 квiтня 2017, вівторок

Нотатки економіста. Про чорний ринок валюти

коментувати
Через сплеск інфляції та ослаблення гривні до більшості світових валют, попит на валюту в Україні значно збільшився. Проте валютні операції перетворилися на «сліпу зону»

Українська економіка значною мірою доларизована, це ускладнює проведення монетарної політики та зменшує потенційний обсяг коштів, доступних для інвестування. У 2014-2015 роках, через сплеск інфляції та ослаблення гривні до більшості світових валют, попит на валюту значно збільшився. Проте валютні операції перетворилися на «сліпу зону» для офіційної статистики через розвиток «чорного» ринку після введення суворих офіційних обмежень на торгівлю іноземною валютою.

Згідно з офіційними даними НБУ, у 2013 році в місяць в середньому населення купувало у банків $1601 млн, а у 2014, коли було запроваджено перші валютні обмеження, цей обсяг знизився до $669 млн, у 2015 році, коли обмеження були ще більш жорсткими, він становив лише $57 млн, або 3,6% від рівня 2013 року. Офіційно обсяг купівлі валюти за два роки скоротився у майже 30 разів – чи може це відповідати дійсності на фоні фінансової кризи, девальвації та кількаразового зростання кількості обмінних пунктів?

Доларизація, тобто використання іноземної валюти (передусім долара США) як засобу платежу або заощадження, - проблема багатьох країн, особливо тих, що пережили високу інфляцію. Валюту використовують як для оплати товарів чи послуг, так і для заощаджень. Суттєвий обсяг коштів при цьому не проходить через офіційний ринок, а обертається на неофіційному, так званому «чорному» ринку.

Офіційно обсяг купівлі валюти за два роки скоротився у майже 30 разів

Ідея заміняти національну валюту іноземною цілком природньо виникає у періоди, коли місцеві гроші перестають виконувати одну чи кілька зі своїх базових функцій: мірила вартості, засобу обігу, засобу платежу та нагромадження. Це відбулося у Німеччині у 1923 році, коли зарплати виплачували двічі на день і ціни писали крейдою, аби можна було легко змінювати впродовж дня. Так було в Україні у 1993 році, коли інфляція сягнула 10’000% через спроби уряду підтримувати рівень доходів населення шляхом друку грошей. Зімбабве 2008-2009 років вирішило взагалі позбутись власної валюти, дозволивши ходіння будь-яких грошей. Проблема настільки глобальна, що за різними оцінками від 1/3 до 2/3 усіх готівкових доларів знаходяться поза кордонами США.

Важливо, що навіть після того, як інфляцію приборкано і формально причин залишати частину коштів у іноземній валюті немає, значна частина економічних агентів продовжує використовувати валюту. Така готівкова доларизація, може створювати перешкоди для розвитку економіки, у першу чергу через те, що тимчасово вільні кошти, які могли б працювати, знаходяться «під матрацами».

В Україні іноземну валюту використовують з двома цілями:

- Щоб платити за товари та послуги (засіб платежу)

- Щоб убезпечити свої заощадження від девальвації (засіб заощадження)

Попит на валюту як засіб платежу на неформальному ринку формують:

- Неофіційні імпортери, які не можуть проводити банківські платежі, передусім малі фірми, що займаються імпортом одягу/взуття/електроніки і прямим продажем або використанням у роботі (напр., запчастини)

- Населення та рідше бізнес, що має борги у валюті, проте не бажає втрачати на менш вигідному обмінному курсі в банку або не може легально придбати валюту

- Бізнес, що оплачує послуги іноземців або громадян, які надають перевагу іноземній валюті – у першу чергу неформальні експортери (бурштину, металолому, деревини, іншої контрабанди)

- Легальні фірми-імпортери, у яких є проблеми з вчасним отриманням валюти для розрахунків по своїх контрактах

Основний попит на валюту як засіб заощадження мають домогосподарства, як ті, що традиційно тримали готівкові долари на чорний день, так і ті, хто у період кризи зміг забрати свої гривневі або валютні, виплачені у гривні, депозити з банківської системи, включно з виплатами фондом гарантування вкладів. Саме вони, на нашу думку, формують основу щоденних дрібних угод купівлі-продажу валюти.

Щоб оцінити справжні обороти валютного ринку, включаючи «чорний» ринок, Центр економічної стратегії зробив дві математичні моделі. Основне припущення: що до 2014 року між окремими монетарними показниками склалися стійкі зв'язки, їх можна було прослідкувати по офіційній статистиці. Скоріше за все, ці зв’язки продовжували діяти й у 2014-2015 роках – під час значного зростання чорного ринку готівкової валюти. Тому, базуючись на динаміці цих показників можна оцінити справжні обсяги неформального обмінного ринку.

Ми отримали оцінки, що, зокрема, говорять про таке:

1) обсяг готівкової валюти, що використовується населенням як засіб обміну (тобто конкурує з готівковою гривнею як засіб платежу) зріс у 2014-2015 рр. на $3,7-7,3 млрд. Якщо докризові оцінки готівкової доларизації оцінювали обсяг готівкової валюти «на руках» від $20 до $60 млрд., то ми можемо казати про приріст принаймні на 6% (максимум – на 36%), усереднений показник дає приріст на 21% до докризового рівня. Простими словами це означає, що населення купило доларів на суму, співставну із 1/3 - 2/3 усієї гривневої готівки (по обмінному курсу на кінець 2015 року);

2) офіційні дані по сукупній купівлі іноземної валюти населенням ($57 млн  на місяць) занижують справжній обсяг ринку у 17 разів. За нашими оцінками, він становив біля $1 млрд. на місяць, докризовий середній обсяг за 2011-2013 рр.- $2,1 млрд. на місяць, і таке зниження може пояснюватися зниженням доходів населення у доларовому вимірі після девальвації та зменшенням експортно-імпортного обороту.

Як показують розрахунки, доларизація економіки України зросла у останні два роки. Це нормальна ситуація – доки економічні агенти не довірятимуть національній грошовій одиниці, вони завжди знайдуть способи обійти будь-які накладені державою обмеження. Тому зосередитись треба не на пошуку нових методів обмеження функціонування офіційного обмінного ринку, а створити умови як мінімум для виходу ринку з тіні, а в ідеалі - для залучення цих коштів у фінансову систему. Для цього необхідно поступово зменшити обмеження на готівковому ринку – при виборі між формальним та неформальним обміном більшість економічних агентів надасть перевагу легальному обміну, як такому, що несе менше ризиків.

«Нотатки економіста» щотижнева колонка експертів Центру економічної стратегії (ЦЕС)

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.