22 червня 2017, четвер

"Народні республіки": імітація держави

коментувати
Як на окупованій території використовують державні інститути виключно для зовнішньої картинки

Нещодавно німецька газета Bild опублікувала інформацію, згідно з якою реальне управління ЛДНР відбувається з Російської Федерації. Для більшості українців, котрі переймаються подіями на окупованому сході країни, це не новина, а лише додаткове підтвердження ефемерності «народних республік». У цій колонці я хочу проаналізувати, як на окупованій території певні методи і інститути, властиві державі, використовуються виключно для зовнішньої картинки без внутрішнього змісту.

Початок. Референдум і вибори 2014 року

Щоб забезпечити формальне визнання анексії Криму та Донецької і Луганської областей, на їх території нібито були проведені референдуми. Слово «нібито» вживається, оскільки сам факт підрахунку голосів викликає сумніви.

Першим відбувся "референдум" в Криму, який зуміли провести 16 березня - трохи пізніше, ніж через два тижні після його призначення. Опитування громадської думки в попередні роки дійсно показували, що в АР Крим найвища серед адміністративних одиниць України підтримка ідеї об'єднання з РФ - до 41% в лютому 2014 (за даними КМІС, опитування проводилося під час подій Євромайдану, коли підконтрольні Януковичу українські ЗМІ разом з російськими малювали картини про страшних фашистів в Києві, тобто, частина електорату була вже мобілізована).

Таблиця 1. Відсоток тих, хто погодився з твердженням: "Україна і Росія повинні об'єднатися в одну державу" 

 

2013, %

8–18 лютого
2014, %

АР Крим

35.9

41.0

Донецька

29.8

33.2

Луганська

29.4

24.1

Одеська

22.8

24.0

Дніпропетровська 

14.7

13.8

Харківська

13.9

15.1

Запорізька

8.9

16.7

Вінницька

8.6

2.7

м. Київ

3.7

5.3

Полтавська

3.3

4.3

Київська

3.0

6.4

Львівська

0.3

0.0

Джерело: КМІС

Тому, з огляду на те, що в Криму дійсно є істотний відсоток проросійськи налаштованих громадян, а проукраїнськи налаштовані жителі півострова не брали участь в референдумі, оскільки він проходив поза правовим полем України. Результати голосування, ймовірно, могли б піти на користь об'єднання з РФ. Однак оголошений результат - 96,8% на тлі явки вище 1,274 млн чоловік викликає сумніви: для порівняння, на парламентських виборах 2012 року явка була 0,753 млн осіб, на президентських виборах 2010 року (коли населення було вище і високу явку дав протестний електорат) - 1,05 млн осіб. Інше важливе зауваження - по усіх виборах в Україні є докладні дані навіть не на рівні округів, а окремих ділянок, яких в 2012 році було 33646, зокрема в АР Крим - 1251, місто Севастополь - 192. Так ось, докладні дані по дільницях так і не були оприлюднені, тільки загальні - по Криму і Севастополю.

Максимум, що «центробанки» контролюють - це пункти обміну валют і ломбарди

На тлі новин про «возз'єднання» Криму з РФ, на 11 травня 2014 року було заплановано «народні» референдуми в Донецькій і Луганській областях. Для створення картинки масовості участі у виборах значно скоротили кількість ділянок. В Україні традиційно більшість ділянок знаходяться в приміщеннях шкіл та інших навчальних закладів. Були випадки, коли директори просто не допускали в приміщення. Відповідно, наприклад, в Слов'янську на референдумі відкрили 55 ділянок, на виборах в ВР 2014 року - понад 100 ділянок. Як і у випадку з Кримом, результати референдумів - захмарні 89,07% за ДНР і 96% за ЛНР. Напередодні голосування СБУ оприлюднила запис телефонної розмови, де людина, нібито пов'язана з організацією референдуму каже, що його неможливо провести, а співрозмовник радить «намалювати» 89% підтримки в ДНР - тобто, той самий результат, який був оприлюднений.

Восени 2014 року на окупованих територіях відбулися «вибори» в законодавчі органи і на посаду глав «народних республік». Вибори в парламенти проходили виключно за пропорційною системою, де виборцям не повідомляли навіть список кандидатів від кожного політичного об'єднання, тільки їх назви без будь-якого політичного минулого в Україні. Для забезпечення картинки для телебачення в ЛНР повідомлялося, що на ділянках будуть видавати «соціальну карту», необхідну для отримання соціальних пільг та ін. - значна кількість людей стояла в чергах, просто побоюючись проблем в разі відсутності карти. Карту готували в такому поспіху, що в декількох реченнях тексту допустили три помилки, а через кілька місяців виявилося, що нею майже ніхто не користується.

Як і у випадку з референдумом, результати «виборів» були оголошені тільки в цілому для окупованих територій, без цих виборів на окремих ділянках тощо. В ДНР, принаймі, спромоглися оприлюднити протокол ЦВК, де спостерігалася дуже дивна ситуація: частка голосів за кожного з кандидатів дуже «акуратно» розділена з точністю до 1/100 відсотка. Такий результат можна отримати випадково, але коли він спостерігається у декількох кандидатів - це дуже малоймовірно. Набагато ймовірніше, що його отримали, задавши спочатку потрібні відсотки, а потім помноживши на кількість тих, хто голосував. Плюс аналогічна «точність» є ще в кількох голосуваннях.

Таблиця 2. Результати «виборів» глави ДНР

Всього

969644

100.0000%

Захарченко

765340

78.9300%

Кофман

111024

11.4500%

Сивоконенко

93280

9.6200%

Джерело: протокол ЦВК ДНР

Домострой

Наведені вище дані свідчать про дуже низьку ймовірність того, що голоси жителів окупованої території мають хоч якийсь вплив на те, що відбувається в «народних республіках». Однак, можливо, до влади там прийшли «освічені диктатори», які просто не вірять у дієвість демократії і будуть творити благо і будувати державу, щоб нащадки оцінили їх звершення?

Якщо подивитися на офіційні джерела інформації ЛДНР, доступні в мережі, схоже, що побудова держави так само, як і голосування - тільки зовнішнє прикриття.

Наприклад, сайти центральних банків ДНР та ЛНР. Зазвичай центральні банки керують грошово-кредитною політикою держави і здійснюють нагляд за комерційними банками. У більшості розвинених країн центральні банки інституційно відокремлені, щоб не залежати від політичного втручання. У «народних республіках» ще в 2014 році розгромили українські комерційні банки, а нові - не бачать сенсу заходити в сіру зону, тому максимум, що «центробанки» контролюють - це пункти обміну валют і ломбарди. Відповідно, «центробанки» взяли на себе функцію управління платіжною системою - обидва рапортують про свою мережі банкоматів і відділень з метою розрахунково-касового обслуговування, відкриття рахунків та ін. На обох сайтах є навіть розділ «для клієнтів», включаючи фізичних осіб.

Кредитно-грошова політика на початку полягала лише в дивному рішенні зафіксувати обмінний курс гривня-рубль на рівні 1:2, в той час як навіть в ЦБ РФ курс становив від 1:2,7 до 1:3,2. Інші обмінні курси відповідали російським, тобто, був створений арбітраж, коли куплену в окупованій зоні гривню можна було вигідно обміняти на рублі за межами зони. Ймовірно, це було зроблено для того, щоб (1) створити враження, що рублеві виплати, виміряні в гривні, є великими і (2) зробити оплату гривнею невигідною і тим самим прибрати її з обігу. До слова, під час Другої світової війни на окупованих територіях німці також вводили завищений курс рейхсмарки до валют окупованих країн.

Ще більш показовими є новини на сайтах, що демонструють важливість цього напрямку для «народних республік». Якщо в ДНР новини ще можна прив'язати до роботи банку, хоча навряд чи центрального (якщо відкинути повідомлення про встановлення обмінних курсів, то основні новини - про відкриття відділень банку та зустрічах з бізнесом), то в ЛНР це вже навіть не фарс, а театр абсурду: ось заголовки всіх новин з початку 2016 року:

15.04.2016 За підсумками участі в чемпіонаті з міні футболу команд міста Луганська

08.04.2016 Загальнореспубліканський суботник

14.03.2016 Про заохочення співробітників держбанку ЛНР міністерством внутрішніх справ ЛНР

09.02.2016 Товариський матч з тенісу

04.01.2016 Нагородження за підсумками року

Як можна побачити з заголовків (або прочитавши відповідні тексти новин), «центральний банк» своїм основним завданням бачить участь в спортивних змаганнях і прибирання прибудинкових територій.

Ситуація із законодавчою владою, тобто парламентом, кардинально відрізняється від звичної для України, де ще з кінця 1980-х даються постійні прямі ефіри з засідань Верховної Ради. У ЛДНР таких прямих ефірів немає, і тільки час від часу в новинах з'являються повідомлення про успішні обговорення та прийняття законів. На сайті «Народної ради ДНР» є прийняті закони і законопроекти, однак немає ніяких даних про голосування, не те що на рівні конкретних депутатів, а й ради в цілому. На сайті «Народної ради ЛНР» є, принаймі, записи засідань (середня тривалість - близько години), але, знову ж таки, ніяких результатів голосування, а в даних про діяльність депутатів переважають тексти відповідей «нардепа» на звернення громадян, часом такі :

"За зверненням громадянина були придбані продукти харчування, а саме картопля 50 кг, цибуля 5 кг, морква 5 кг";

"Приклади позитивно вирішених звернень громадян: благоустрій на кварталі Левченко і в сквері м Алчевська".

Підсумовуючи, пропоную поглянути на роботу виконавчої влади в ЛДНР. На жаль, на окупованих територіях різний стиль надання інформації. У ДНР майже немає відео або протоколів засідань «Ради міністрів» (ситуація схожа з відео «парламентів»), в той час як ЛНР майже щоп'ятниці дає запис півтора-двогодинного засідання «глави держави» Плотницького з міністрами.

Звичайне засідання виглядає наступним чином: «міністри» рапортують, а мудрий вождь їх «пісочить», розповідаючи, що вони - нікчемні бюрократи, не думають про народ і він їм ось-ось покаже кузькіну мать. Тобто, розігрується класичний для північного сусіда варіант «добрий цар і злі бояри». Однак важливіше, які проблеми є найголовнішими, яким з них приділяють увагу на початку засідань. Є питання відновлення житла, контролю над цінами (по команді «стій, раз-два!»), роботи міністерств. Так, в березні був важливе питання (піднімалось на кількох засіданнях), яке вимагало співпраці аж трьох «міністерств» - освіти, молоді та спорту, а також «міністерства» економіки. Питання наріжне - хто розробить та пошиє форму для спортивної команди «молодої республіки». Інші важливі питання, які розглядаються - це, наприклад, щоб «гойдалки-каруселі» і чортове колесо працювали на 1 травня. Безумовно, все це важливо, проте, ймовірно, на засіданні Кабміну на Грушевського такі питання навряд чи стоять на порядку денному.

Замість висновків

Те, що ми можемо спостерігати в інформації, що надходить зі ЗМІ тимчасово окупованих територій - це імітація побудови держави, де начебто є і голосування, і ієрархія влади, і інші ознаки формально демократичних держав, проте в реальності це не більше ніж ширма, за якою ховаються реальні ляльководи.

VoxUkraine спеціального для Нового Времени

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.