24 серпня 2017, четвер

Євроінтеграція: чи є шанс у України

коментувати
Розбудова глобальної та регіональної співпраці — питання виживання навіть для націонал-популістів

Наприкінці січня у польському Жешуві відбувся вже десятий Форум «Європа-Україна», що цього року зібрав біля 800 учасників з різних країн Європи, у т. ч. України та Росії, а також США під гаслом «Шанс, який не можна втратити».

На тлі потужних трендів європесимізму на європейських теренах та похмурої тіні невизначеності майбутньої політики нової адміністрації США як щодо України, так і щодо ЄС жвава дискусія на форумі вирвалася із «болота» стереотипів, коли успішні «нові європейці» зверхньо докоряли Україні за зволікання в реформах. Наразі усі перебувають у пошуку нової моделі та, схоже, наближаються до розуміння того, що шанс залучення України до європейської спільноти, який «не можна втратити», — це шанс для обох сторін – як України, так і Європи.

Час для європейського шансу України – не безмежний. Показовим є урок Молдови. Впродовж двох десятиліть вона теж була євроорієнтованою країною, проте відсутність стратегії розвитку країни в європейському контексті, брак належних реформ призвели до того, що зараз Молдова демонструє, що відбувається з країною, яка на довгий час «зависає» у перехідному періоді. Суспільство «перегоряє», коли повноцінної євроінтеграції не відбувається. За словами колишнього прем’єр-міністра Литви Андрюса Кубілюса, і в Україні існує ймовірність того, що суспільство під тиском обставин — наслідків агресії з боку РФ і розчарування у прогресі євроінтеграції — може схилитись до «третього шляху». Без реформ за європейським зразком цей «третій шлях» де-факто дуже швидко скотиться до нової версії олігархічної моделі «націонал-популістського розливу».

Та час не безмежний і у Європи. Загравшись у віртуально-бюрократичні побудови, європейські чиновники банально втратили курс динамічних економічних змін, які в останнє десятиліття відбулися у глобалізованій економіці. Вона будується вже на мережевих засадах, а єврорегуляція фактично перетворилася на гальмо розвитку європейської спільноти. Це послабило  цінність європейської ідентичності для національних спільнот, викликавши масовий євроскепсис та відцентрові рухи. Тобто, маятник також схиляється у бік націонал-популізму.

Час для європейського шансу України – не безмежний

Проте в сучасних економіках прискорення національного розвитку як основи створення робочих місць, зростання доходів та міці національних економік вже нерозривне з участю національних компаній у глобальному поділі праці. Отже, розбудова глобальної та регіональної співпраці — питання виживання навіть для націонал-популістів. До речі, найбільш зрозуміло це новим членам ЄС. Якщо об’єктивно поглянути на останніх більш ніж два десятиліття, побачимо показову історію успіху їхніх євроінтеграційних реформ для національного розвитку. І сьогодні саме ці країни перебувають серед перших рядів прибічників реформування Євросоюзу, чим демонструють приклад оптимізму багатьом зараженим «вірусом Brexit» політикам і спільнотам Старої Європи.

Відновити європейську ідентичність національних спільнот можливо лише через відновлення інклюзивності європейської моделі. Шлях до цього є. Він пролягає через становлення нової мережевої економіки, де головну роль відіграє людина, тобто сама по собі така модель є органічно інклюзивною. Ідеологію реіндустріалізації на основі становлення такої «нової економіки» вже закладено до концепції «промислового ренесансу», ухваленої Європарламентом у 2013 році.

Проте надати довгостроковий вимір глибоким структурним змінам європейської економіки можливо лише із залученням країн європериферії (до якої можемо віднести сусідів, і перш за все – асоційованих членів ЄС), структура технологічних укладів яких відмінна від «середньоєвропейської». Завдяки формуванню наскрізних проектів та коопераційних ланцюгів, що забезпечуватимуть інтеграцію сучасних цифрових технологій (Промисловості 4.0) до широкого спектру секторів економіки нижчих технологічних укладів, формуватиметься новий вимір регіональної конкурентоспроможності.

З одного боку, підвищення ефективності використання ресурсів країн європериферії  генеруватиме нові доходи, а отже – прискорюватиме економічну динаміку та зростання добробуту країн-реципієнтів. З іншого, це формуватиме нові ринки для європейської продукції як інвестиційного, так і споживчого призначення. Утворюватиметься синергетичний ефект для подальших економічних взаємозв’язків, які, у свою чергу, створять нове підґрунтя європейської ідентичності. Відразу зауважимо, що така модель жодним чином не означатиме закріплення статусів «сировинних придатків». Навпаки, сучасна мережева економіка максимально зближує виробника і споживача, зменшує сировинно-ресурсну залежність через зростання ефективності використання ресурсів та зміну самої їх структури, в якій на перших ролях перебувають праця, інтелект, інформація тощо.

Важливо, що у цих напрямах і Україна, і Європа можуть вести спільні пошуки шляхів вирішення спільної проблеми неінклюзивності. І на залученні до цього пошуку Європа мала б збудувати нову власну стратегію щодо України, яка наразі втрачена через припинення процесу розширення числа членів ЄС. 

Зрозуміло, що для цього Європі потрібно буде зробити важливий концептуальний крок – усвідомити, що Україна виросла з коротких штанців безмовного отримувача інструкцій з європейського центру, і набула власної суб’єктності – не лише на рівні влади, а, головне, на рівні громадянського суспільства. Такого усвідомлення,  до речі, поки що бракувало й на форумі у Жешуві, де учасники говорили в основному не «з Україною», а між собою «про Україну», хоча і в «її присутності».

Подальше зміцнення цієї суб’єктності потребуватиме паралельного руху за двома напрямками. З одного боку, потрібна потужна участь ЄС в інституційній модернізації України та форсованому впровадженні європейських практик діяльності органів влади і суспільства, залученні до процесів вирішення проблем загальноєвропейського рівня, поширенні комунікацій на рівнях держави  територіальних громад, бізнесу та особи. З другого боку, в Україні час вивести питання євроінтеграції суто з сфери зовнішньої політики, де дипломати-професіонали обговорюють юридичні тонкощі укладання та реалізації угод. Має відбуватися загальний пошук сенсів й інтеграція у європейські дискурси різних сфер життя.

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Ярослав Жаліло   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Ярослав Жаліло
Ярослав Жаліло

Д.е.н., керівник економічних програм ІСЕД

Інші погляди автора
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.