9 грудня 2016, п'ятниця

Яка ціна повернення Донбасу

коментувати
Яка ціна повернення Донбасу
Переговори "нормандської четвірки" в Парижі показали: Путін взяв курс на реінтеграцію Донбасу в Україну. Чим це загрожує Києву та чи варто проводити місцеві вибори на окупованих територіях?

Путін так і не постукав черевиком по трибуні ООН, як чекали експерти. Більшість глядачів розчарувалися, інші зітхнули з полегшенням, нам же — Україні — варто насторожитися.

Відносна стриманість президента Росії в цілому та помірна увага до України, зокрема, свідчать про те, що Путін намагався на майданчику ООН змінити порядок денний. Міжнародна увага — безсумнівно, головна стратегічна зброя на полях гібридної війни. Що це означає для подальшої долі Донбасу?

Фактично те, про що говорили в кулуарах сесії Генасамблеї в Нью-Йорку, публічно озвучив президент Франції Франсуа Олланд після переговорів у Парижі: "Ми мали на меті забезпечити можливість проведення місцевих виборів на окупованих територіях".

"Нормандська четвірка" почала обговорювати фінальний етап, з точки зору наших західних партнерів, закінчення війни — вибори в ЛНР/ДНР. Чимало українські політиків, навіть ті, хто голосував за зміни до Конституції в першому читанні, не думали, що до цього дійде. Принаймні, так швидко. Час міг би дати додаткові козирі президенту Порошенку. Але, схоже, Путін таки взяв курс на реінтеграцію Донбасу в Україну.

Що це дає агресору — очевидно: зняття санкцій, полегшення економічної ситуації, продаж оптом своєму електорату образу "миротворця", продаж того самого образу ексклюзивно західній аудиторії, дистанційний контроль над анклавом всередині України і можливість перемикати потрібні кнопочки.

Може розгорітися нова війна. Але вже громадянська

Візьмемо, наприклад, НАТО. Офіційно легітимна місцева влада на сході не матиме права вето на зовнішню політику країни. Факт. Але уявімо, що коаліція вирішить подати заявку на членство в Північноатлантичний альянс, маючи історично високу підтримку населення. Чи варто очікувати чергового витка конфлікту, масових демонстрацій на Печерських пагорбах уже від законно обраної влади на сході — питання риторичне.

Напередодні ухвалення остаточного рішення щодо проведення виборів на захоплених територіях Україна має відповісти на кілька викликів.

Чи дійсно настане мир після виборів? Зміна Конституції, децентралізація, нарешті вибори на окупованих територіях можуть вирішити тільки внутрішні проблеми, які не були реальною причиною цієї війни. Які запобіжники залишаються у нас, які гарантії дають нам ЄС і США щодо того, що Росія не планує реалізувати наступний етап конфлікту за допомогою законно обраної влади в регіоні?

Якийсь штатний Міхалков із ФСБ легко влаштує чергову провокацію у вигляді розп'яття нехай не дитини, але обраного мера як помсту української влади. Ймовірно, зброї у сепаратистів (вибачте, місцевої влади) буде значно менше, але використання арсеналу гібридної війни Мінськими угодами не заборонене. Може розгорітися нова війна. Але вже громадянська, і Росія буде непричетна.

Хто ризикне гарантувати, що Рашен Продакшен не візьме у виробництво подібний сценарій? Вибори міняють декорації та статус акторів, але продюсери і режисери продовжують працювати над історичною епопеєю, трагічна сюжетна лінія якої може затягнутися для України.

Легітимізація влади на сході може коштувати делегітимізації влади в Києві. Сьогодні коаліція не має необхідних 300 голосів для зміни Конституції у другому читанні, як і більшості для ухвалення окремого закону про вибори на окупованих територіях. Теоретично вони можуть бути зібрані поза коаліцією. Але подібний гамбіт остаточно підірве єдність сторін, які написали коаліційну угоду та підписалися під нею. Також сильно похитнеться довіра суспільства, яка насправді в країнах, що проходять настільки болісні трансформації, необхідна, як цемент для нових стін. Немає довіри — цегла, тобто реформи, може посипатися.

І останнє — Україна ризикує втратити фокус. З амністованими злочинцями в місцевих радах, прокуратурі, судах, міліції (ми не можемо повною мірою розслідувати навіть розстріл на Майдані, й шанси, що будуть покарані ті, хто домагався влади в Донбасі, мінімальні) Україна отримає, власне, політичний анклав, який постійно перемикатиме увагу з проведення реформ на рішення численних конфліктів. Європейська інтеграція може втратити заслужене місце на чолі рейтингу пріоритетів країни.

Не виключено, що Європа запропонує значну фінансову допомогу Україні для відновлення інфраструктури та економіки східного регіону. І навіть стане зговірливішою у питанні скасування візового режиму. Але ціна цієї прихильності для нас може виявитися надмірною.

Колонка опублікована в журналі "Новое время" від 9 жовтня 2015 року

Повне републікування тексту заборонене

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.