19 листопада 2017, неділя

Як стати диктатором. Рецепт сучасних політиків

коментувати
Формально диктатори підтримують Конституцію, вибори і ЗМІ, але роблять все, щоб знецінити ці поняття

Новини з Саудівської Аравії вражають. У країні, яка відома своєю стабільністю і навіть політичним застоєм, 32-річний наслідний принц заарештовує родичів, заморожує їхні банківські рахунки і звільняє з ключових державних посад. Втім, якщо уважно поглянути на ситуацію, вона не здається аж надто дивною. Мухаммед ібн Салман тепер керує Саудівською Аравією так, як це стало прийнято серед сильних політиків в усьому світі.

Ця формула правління була відточена Володимиром Путіним відразу після його приходу до влади в Росії. По-перше, потрібно посилити зовнішні загрози, щоб згуртувати країну навколо режиму і надати їй надзвичайні повноваження. Путін зробив це, завдяки війні в Чечні і постійній загрозі тероризму. Потім – діяти проти внутрішніх центрів впливу в суспільстві. У випадку з Росією йдеться про олігархів, які мали в країні на той час більше влади, ніж сама держава. Потім потрібно розповісти про необхідність покласти край корупції, реформ в економіці і надання різних вигод для простих людей. Путіну вдалося домогтися економічного успіху в основному завдяки підвищенню в чотири рази ціна на нафту протягом останнього десятиліття. І, нарешті, візьміть під контроль всі ЗМІ – будь-якими формальними і неформальними способами. У 2000 році Росія, де до цього процвітала вільна преса, перейшла до рівня державного контролю, аналогічного до того, що існував у Радянському Союзі.

Звісно, не кожен елемент цієї формули може бути реалізований у будь-якій країні. Можливо, наслідний принц в Саудівській Аравії виявиться реформатором. Але формула політичного успіху, якою він зараз керується, аналогічна до тої, що застосовується в Китаї, Туреччині, Філіппінах. Лідери використовують одні й ті ж «інгредієнти» – націоналізм, зовнішні загрози, боротьба з корупцією і популізмом, останнє – щоб посилити свою владу. Там, де незалежні суди і преса сприймаються як перешкода на шляху до безмежної влади правителя, ці інститути поступово слабшають.

Для моїх друзів – усе, для моїх ворогів – закон

Американський журналіст Вільям Добсон в книзі «Навчання диктатора» досконально пояснив, що нова порода сильних світу цього вже освоїла весь набір трюків, за допомогою яких вони можуть зберегти свою владу. І ці трюки набагато більш витончені, ніж були в минулому. Закони пишуться максимально розмитими, щоб потім використовувати їх проти тих, кого уряд вважає загрозою». Добсон процитував венесуельського активіста, який описав улюблену хитру приказку Уго Чавеса: «Для моїх друзів – усе, для моїх ворогів – закон».

Класична централізована диктатура була феноменом 20-го століття. «Сучасні ж диктатори працюють у більш широкому спектрі, маневруючи десь посередині між демократією і авторитаризмом», – пише Добсон. Формально диктатори підтримують демократію – Конституцію, вибори і ЗМІ, але роблять все, щоб знецінити ці поняття. Вони використовують популізм і зовнішні загрози для того, щоб зберегти національну солідарність і власну популярність у суспільстві. Звичайно, посилення націоналістичних настроїв може вирватися з-під контролю, як це сталося в Росії. Це може статися і в Саудівській Аравії, яка веде запеклу холодну війну з Іраном і дуже гарячу війну – в Ємені.

Розглянемо приклад Туреччини. Країна, яка на початку 2000-х років твердо стояла на шляху до демократії і лібералізму і прагнула стати повноправним членом Європейського Союзу. Сьогодні турецький правитель Реджеп Таїп Ердоган ліквідував майже всі перешкоди для свого повного контролю. Він «знешкодивл» військових і держапарат, ввів різні види податків проти опозиційних ЗМІ, а єдиний потенційно опозиційний рух – гюленістов – оголосив терористами. Правителі Філіппін і Малайзії, схоже, грають ту ж п'єсу.

Зрозуміло, це відбувається не в усьому світі, але такі тенденції можна побачити в багатьох частинах світу. У таких країнах, як Індія і Японія, які, здебільшого, залишаються демократіями, але з елементами цієї нової системи: повзучий націоналізм, популізм, а також залякування вільної преси.

Президент Трамп уже погрожував NBC, CNN (де я працюю) та іншим інформаційним каналам. Він атакував суддів, незалежні агентства, ігноруючи демократичні норми. Тому, можливо, навіть у Сполучених Штатах деякі люди також рухаються по цій небезпечній кривій: від демократії до диктатури.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом перекладу і публікації колонок Фаріда Закарії. Оригінал опубліковано на The Washington Post. Републікація повної версії тексту заборонена.

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.