19 листопада 2017, неділя

Деструктивний синдром Трампа

коментувати
Виявляється, існує такий синдром – неймовірно сильна ненависть до американського президента, що підриває здатність до здорових розмірковувань

Я дійсно не вірив, що існує така річ, як деструктивний синдром Трампа – неймовірно сильна ненависть до президента Трампа, що підриває здатність до здорових розмірковувань. Справа не в тому, що я не помічав критики в його адресу (я сам не раз висловлювався досить різко), але протягом усієї кампанії Трамп робив те, що виправдовувало цю критику. А після перемоги на виборах, замість того, щоб заспокоїтися і почати вести себе так, як личить президенту, він продовжив потік дрібних витівок, перебільшень і брехні. Його адміністрація здавалася втіленням хаосу та некомпетентності.

Потім прийшла черга авіаудару по Сирії. Щодо цього питання Трамп, схоже, уважно вислухав високопоставлених фахівців у галузі національної безпеки, відмовився від колишніх поглядів, вибрав відкалібровану відповідь і діяв швидко. Я підтримав ракетний удар і вказав – у пресі та в ефірі – що Трамп нарешті став президентом, тому що те, що відбувається «схоже, відображає запізніле визнання Трампа в тому, що він не може просто поставити США на перше місце, президент Сполучених Штатів має діяти з огляду на більш широке коло інтересів». В цілому ж, я критикував політику Трампа в Сирії, назвавши її «непослідовною».

Однак реакція на мої слова була такою, ніби я запропонував зробити Трампа Папою римським. Оглядачі вважають мою думку «дурною», вбачаючи в цій ситуації ознаки прогину ЗМІ перед Трампом. Колишні спічрайтери Обами навіть назвали мої коментарі «дуже недалекими» зі всього, що пролунало по цій темі.

Саме спічрайтери Білого дому, ймовірно, написали слова, промовлені Бараком Обамою 27 вересня 2013 року, коли він оголосив про угоду, за умовами якої сирійський режим погодився відмовитися від своїх запасів хімічної зброї. «Ця резолюція гарантує, що режим Асада повинен виконати свої зобов'язання. Ми залишаємося пильними і продовжимо стежити за виконанням умов». Іншими словами, адміністрація Трампа спостерігала за порушенням угоди Обами 2013 року і діяла саме так, як передбачав Обама. Ось чому практично всі основні посадові особи зовнішньої політики Обами – Хілларі Клінтон, Томас Донілон, Леон Панетта, Девід Петреус – підтримали дії адміністрації Трампа, як і союзники США в регіоні та за його межами.

Виникає складне питання: ми хочемо кращого для США чи гіршого для Дональда Трампа?

Удари були обережними, виваженими і служили в першу чергу певним сигналом. Іншими словами, це було дуже схоже на Обаму. Два високопоставлених чиновника Обами, сказали мені, що якби Обама залишався президентом, він наказав би завдати удар, можливо, навіть ідентичний за масштабами. Ці колишні спічрайтери Обами, ймовірно, використовували б інші формулювання для опису тих же авіаударів.

Консерватори, схоже, краще лібералів розуміють рішення Трампа. Багато хто з найбільш сильних прихильників Трампа – Енн Коултер, Майкл Севідж, Лаура Інгрем – засмучені використанням Трампом політики Обами. Ендрю Маккарті написав в National Review: «Коли мова йшла про зовнішню політику, я переживав, що вибори 2016 року принесуть нам Клінтон, що уособлює третій термін Обами. Замість цього у нас є Трамп, який втілює поки третій термін Клінтона».

Ліберали повинні уникати деструктивного синдрому Трампа. Особисто я був досить жорстким з ним. Критикував майже всі ідеї, запропоновані ним у ході кампанії. Прямо перед виборами я назвав його «рак американської демократії» і закликав виборців не голосувати за нього. Але вони вчинили інакше. Тепер він президент. Я вважаю, що моя робота полягає в тому, щоб неупереджено оцінювати його політику і пояснювати, чому, на мій погляд, його дії правильні чи ні.

Багато передвиборчих обіцянок Трампа ідіотські та нездійсненні. Можна було припустити, що він відмовиться від них, що і відбувається останнім часом одразу на декількох фронтах.

Ті з нас, хто виступав проти нього, стикаються тепер з серйозною проблемою. Ми повинні запитати себе, що ми воліли б побачити: Трампа, що змінив власні погляди, або Трампа, який приймає політичні рішення на основі передвиборної кампанії? Перший варіант може принести багато користі країні та світу в цілому, хоча і врятувати Трампа від принизливої поразки. Другий обернеться катастрофою для всіх. Виникає складне питання: ми хочемо кращого для США чи гіршого для Дональда Трампа?

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом перекладу та публікації колонок Фаріда Закарії. Оригінал опублікований на The Washington Post. Републікування повної версії тексту заборонене.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.