14 грудня 2017, четвер

Тост-пост про Польщу

коментувати
Секрет успіху для України криється всередині України, а не в домовленостях з поляками

Ну, за Польщу! 11 листопада наш сусід відзначав День Незалежності. Сьогодні в Києві відбудеться організоване Посольством Польщі в Україні урочисте прийняття з цієї нагоди.

Частина 1. Тост

Польща важливий і красивий сусід (чи краще сказати – сусідка?) України. Мені імпонує польська еліта, яка за мого життя на моїх очах вивела свою країну з пострадянського посттоталітарного болота у світ. Та ще й як це зроблено – як наполегливо, твердо, але і елегантно Польщу перетворювали з європейських задвірок на європейську державу.

Захоплююсь польською інтелігенцією, яка спромоглась зробити з країною усе те, що нам, українцям лише належить зробити. Напевне тому Польща стала другою і доброю домівкою для сотень тисяч (а може і мільйонів) українців, які користуються створеними поляками можливостями аби вчитися, заробляти і жити краще. Для України Польща залишатиметься воротами, парадним в'їздом до Європи. В усіх сенсах цього слова.

Мені дуже імпонує польське посольство в Києві. Посол Ян Пєкло, на мою думку, наділений дипломатичними талантами, яких так бракує в дипломатичних службах усього світу. За інших обставин (якби не їх офіційне амплуа) з багатьма польськими дипломатами в Україні (не лише в Києві) я би радше був другом, ніж колегою. Найрізноманітніші заходи, що дуже вміло організовують в Україні польські місії, як правило, дуже елегантні та сповнені сенсу. Там завжди цікаво.

Але на сьогоднішнє прийняття, запрошення на яке попередньо прийняв, я не піду.

Я розумію, що Посольство Польщі в Києві є представництвом усієї Польської держави, але формально –  це представництво МЗС Польщі. Сьогодні зовнішньополітичне відомство Польщі очолює людина, яка, як на мене, не лише є поганим дипломатом, але і як політик представляє ті сили, що роблять шкоду далеко не одним українсько-польським відносинам, але і Польщі назагал.

Мій дипломатичний ранг – це звичайно не титул, але він зобов'язує. Зобов'язує, щонайменше, думати. І ось я не можу знайти для себе пояснення, як мою участь у сьогоднішньому прийнятті польської амбасади в Києві можна було б пояснити з точки зору мого несприйняття тієї ганебної лінії антиукраїнських провокацій, що провадить польський міністр закордонних справ?

Численні вульгарно-шовіністичні закиди на адресу українців, політика заборон на в'їзд до Польщі тим українцям, які мають сміливість мати власну думку щодо своєї ж історії, – як протестувати проти цього? Прийти на прийняття з символікою ОУН-УПА? Але навіщо ставити у незручне становище польське посольство в Києві, Посла Пєкла і дипломатів – тих, кого поважаєш, і тих, хто в силу професійного становища стає таким же заручником великодержавного хамства свого міністра, як і ми, українці?

Де оті "пробачаємо і просимо пробачення"?

Тому я прийняв рішення засвідчити публічно свою щиру і глибоку повагу польським колегам в Києві, з якими сподіваюсь зберегти нормальні людські і професійні контакти, але від участі у прийнятті відмовитися. Маю честь.

Частина 2. Пост

Почуття легкої паніки викликає заявлене після аравійських звершень бажання президента Порошенка рятувати українсько-польські відносини – провести консультативне засідання комітету президентів України та Польщі.

З чим туди поїде президент, розуміння якого про шляхи врегулювання українсько-польських відносин досі проявилось лише у бажанні ляпнутися посеред Варшави на коліна?

Методика підготовки до такого роду заходів передбачає якесь осмислення: чого ми туди їдемо, що говоритимемо, що почуємо у відповідь, наскільки це буде правдою, що ми досягнемо у підсумку, наскільки ці домовленості будуть тривалими? І ось паніку особисто у мене викликає уявна картинка, як Єлісеєв з Клімкіним "вибиватимуть" зі своїх підлеглих "пробивні ідеї та ініціативи", з якими Порошенко традиційно не лише вразить усіх нас, але і щось чи когось переможе на наступному великому українсько-польському президентському хуралі.

Проблема у тому, що усе, що можна було вигадати з точки зору задоволення постійної історичної сверблячки поляків, уже вигадали.

При чому, кажуть, що процес вигадування формул політичних примирень Кучма-Кваснєвський і Ющенко-Качинський супроводжувався таким масовим споживанням оковитої, яке, судячи з публічно наявної медичної інформації, президенту Порошенку просто заборонене.

І де воно усе? Де оті "пробачаємо і просимо пробачення"? Хто викинув усе це на сміття? Та політична сила в Польщі, з далеко не найбільш самостійним представником якої Порошенко буде тепер рятувати двосторонні відносини? А головне, як?

Тому, щоб пізніше не сказали, що ніхто нічого не говорив і не чув, вношу на розгляд адміністрації президента дві пропозиції:

1. Усі сили української дипломатії та аналітики зосередити на тому, щоб наступна стратегічна Рада президентів України і Польщі була безрезультатною. Саме так і саме цим Порошенко може створити оригінальну (на тлі інших президентів України) картинку і почати претендувати на далекоглядність.

Оскільки на якісь компроміси йти потрібно, то найбільшим компромісом може бути рішення про якусь не надто формальну комісію функціонерів і істориків. При цьому ми маємо розуміти, що у своєму баченні ролі і функції цієї комісії поляки навряд чи зможуть далеко відійти від ідеї переконати тупуватих варварів зі Сходу, що вони вбивці і винуватці майже усіх польських бід. Тому наступним завданням буде, як звести ККД цієї комісії до нуля (якщо доручити МЗС чи КМУ, з цим у нас проблем не мало би бути).

2. Включити до складу делегації України на засідання стратегічної Ради президентів України і Польщі директора Національного інституту пам'яті України пана В'ятровича.

Є така думка, якщо друге зробити по-перше, то з виконанням першого особливих проблем не буде, а якщо пощастить, то зустріч взагалі не відбудеться.

Якщо говорити серйозно, то секрет успіху для України криється всередині України, а не в домовленостях з поляками. А найкраще, що нині можна придумати для порятунку українсько-польських відносин, – це пауза в обговоренні питань історії.

Текст опублікований з дозволу автора

Оригінал

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу   Мнения Нового Времени

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.