19 серпня 2017, субота

Поправки до Асоціації: що нас не влаштовує

коментувати
Фактично ЄС заявив, що неготовий до повномасштабного співробітництва з Україною

Текст рішення Глав держав та урядів Європейського Союзу після погодження запропонованих Нідерландами пропозиції щодо умов завершення ратифікації у країні Угоди про асоціацію Україна-ЄС не містить нічого такого, що було б принципово новим чи новим назагал.

По суті, "рішення" роз’яснює Угоду про асоціацію (робить те, що не зробив уряд Голландії напередодні національного референдуму), наголошуючи, що в ній немає зобов’язань щодо членства України в ЄС і не зафіксовані наміри коли-небудь це членство Україні надати. Немає в Угоді і зобов’язань надавати Україні гарантії безпеки чи військову допомогу (хоча це не означає, що допомога чи гарантії не можуть надаватися в рамках якоїсь іншої угоди, тим більше, що ЄС не оборонний блок і взагалі нікому ніяких гарантій безпеки не надає). Ну, і що би ми не взяли з цього "рішення" - вийде та сама стилістична і смислова тяганина.

Чи означає це, що "рішення" слід вітати? Абсолютно ні. "Рішення", сподіваємось, відкриває можливість завершити процедуру ратифікації Угоди про асоціацію та створити умови для виконання Асоціації в повному обсязі (для нас важливі можливості, які розкриває зона вільної торгівлі).

"Рішення" однозначно звужує перспективи застосування Угоди і перспективи співробітництва між Україною і ЄС

Разом з тим, це "рішення" є глибоко образливим дискримінаційним шкідливим документом, що серйозно змінює філософію, зміст і атмосферу співробітництва між Україною та ЄС.

Негативним є вже сам факт існування якогось "рішення", яке в той чи інший спосіб трактує чи навіть виконує вже підписану і практично ратифіковану угоду. Навіщо вести роками переговори про укладення угоди, битися над кожним пунктом і реченням, щоб після підписання в односторонньому порядку почати уточнювати, про що ж йдеться в Угоді?

Це форма.

Зі змістом ще гірше. Угода про асоціацію передбачала, що в обмін на можливості вільної торгівлі з ЄС Україна брала на себе зобов’язання докорінним чином змінити власне виробництво, аби воно відповідало стандартам ЄС. Це має сенс тоді, коли Україна має перспективу стати членом ЄС. Без такої перспективи повноформатне реформування виробничої промислової сфери, яке займає багато часу і ще більше фінансових ресурсів, втрачає для України сенс.

Так, в Угоді не йшлось про перспективу членства України в ЄС (могло бути, але не стало, бо переговорна команда України "злила" відповідні положення на ранніх етапах переговорів). Але асоціація виглядає логічним кроком в напрямку членства. Саме так її сприймала Україна і переговорна команда: не можемо отримати членство – не біда, отримаємо асоціацію та ЗВТ, а потім поговоримо про членство.

Тепер нам пояснили, що Угода про асоціацію, її повне виконання, не є кроком до подальшого зближення і входження в ЄС.

Фактично після "рішення" Європейської Ради Україна змушена "платити" за зону вільної торгівлі не лише дуже складними зобов’язаннями щодо реформи виробництва і промисловості, але і зобов’язаннями не говорити про членство, не говорити про гарантії безпеки тощо. І якщо зобов’язання щодо реформ Україна взяла добровільно, то зобов’язання не говорити про членство Україні "накинули" європейські держави без будь-яких консультацій з нею.

Хоча ЄС і не надає безпекових гарантій, але членство в ЄС, по суті, є такою гарантією (важко уявити збройний напад на одну з держав – членів ЄС). При цьому незрозуміло, як фразеологія "рішення" у безпековій сфері співвідноситься з фразеологією про неподільність безпеки, про загальну європейську безпеку, про спільний безпековий простір від Лісабона до Владивостока?

"Рішення" однозначно звужує перспективи застосування Угоди і перспективи співробітництва між Україною і ЄС. Фактично ЄС заявив, що неготовий до повномасштабного співробітництва з Україною в усіх сферах.

З огляду на ці та інші причини, про які наразі не хочу писати зараз, постає питання: а як же Україні зреагувати на "рішення"?

Президент Порошенко лише втомлено висловив сподівання, що тепер Голландія бігом ратифікує Угоду про асоціацію. Чи достатньо цього? Чи повинні ми промовчати про своє ставлення до форми і суті "рішення"?

Я би мовчати не став.

І мова не лише про необхідність серйозної, зваженої, критичної заяви України, в якій має бути висловлене ставлення до "рішення" ЄС, як до такого, що є одностороннім і не накладає на Україну жодних зобов’язань.

Думаю, для збереження обличчя Україна могла би прийняти аналогічне "дзеркальне" виконавче рішення про те, що Угода про асоціацію не накладає на Україну зобов’язань в усіх тих сферах, що перераховані в "рішенні". Інакше залишатимемось хлопчиком для биття.

І ще одним кроком реагування мала би стати заява про відставку міністра закордонних справ, який міг би заявити, що він був учасником переговорних груп на етапі укладання угоди, що як міністр він проводив політику європейської інтеграції та намагався досягнути якнайшвидшої ратифікації Угоди, що після "рішення" ЄС він не зможе продовжити роботу з європейськими партнерами, забезпечивши необхідний рівень довіри.

Відсутність подібної реакції означатиме, що Україну все влаштовує. А це не так. Ми вже занадто багато заплатили.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.