22 вересня 2017, п'ятниця

Потрапили в м'ясорубку

коментувати
Трагедія Алеппо – одна з найстрашніших сторінок війни в Сирії. У протистоянні кровожерного режиму і фанатиків-ісламістів більше за всіх постраждали мирні люди. Але на цьому їхні муки не завершаться

Російські і турецька влада в ніч на 14 грудня домовилися про припинення вогню між урядовими силами і повстанцями в сирійському місті Алеппо. Згідно з умовами угоди, президент Сирії Башар Асад отримав повний контроль над містом. Всім його опонентам за бажанням буде надано транспорт і право безперешкодно дістатися до сусідньої провінції Ідліб, що перебуває під контролем Фронту завоювання (колишнього Фронту аль-Нусра, сирійського відділення Аль-Каїди).

Неймовірно жорстока битва за найбільше місто Сирії завершена. Трагедія Алеппо стала однією з найстрашніших сторінок громадянської війни в Сирії. Масштаби лиха ще потрібно оцінити, але вже зараз зрозуміло, що за роки битв, "чисток", шаріату і блокади східної частини міста там загинули тисячі людей, а саме воно перетворене на купу руїн. І щоб не допустити повторення подібної ситуації в майбутньому, потрібно зрозуміти, як таке взагалі могло статися.

Повстання в Алеппо почалося в середині 2012‑го — через півтора року після старту революції в інших містах країни. У такої затримки є два головних пояснення: процвітаюче місто не відчувало тих же економічних проблем, що та інша країна, а ситуацію в ньому надійно контролювали місцеві фінансово-промислові клани, що належать до стародавніх сунітських сімей. Опозиція, яка переважно складається з бідноти з міських околиць, в цій ситуації мало що  могла вдіяти. Її представники ще в 2012‑му скаржилися журналісту The Guardian, що 70 % городян підтримують Асада, а проти нього виступають лише жителі сільської місцевості.

Військові злочини з обох сторін тривали до останньої хвилини битви

Однак влітку того ж року війна прийшла і в Алеппо: під виглядом добре навчених і екіпірованих людей з чорними прапорами з інших ісламських країн, включаючи далекий Сенегал. Ці суворі бородані згуртували розрізнені загони місцевої опозиції, взяли над ними контроль і почали силою зброї встановлювати контроль над районами міста. Коли уряд схаменувся і ввів туди війська, було вже пізно: східна частина опинилася в руках нової влади, яка тут же почала впроваджувати жорсткі закони шаріату і військову дисципліну.

Ті, кому пощастило встигнути втекти: місцеве населення скоротилося з 1,5 млн. до приблизно 250 тис. осіб. Ті, кому пощастило менше, зіткнулися з усіма "радощами" проживання під владою ісламістів. За своїм звичаєм військові об'єкти вони розміщували в школах і лікарнях, склади зброї — серед ринків і пекарень, а штаби — в житлових будинках. При цьому не врахували одного: "живі щити" здатні зупинити ізраїльську або американську авіацію, але не російську чи сирійську.

Цивільне населення, яке залишилося в східному Алеппо опинилося між молотом і ковадлом. З неба на людей постійно сипалися бомби і снаряди російських і сирійських ВПС, а на землі тих, хто намагався втекти розстрілювали його "захисники". В інформаційному полі ситуація була анітрохи не кращою: ісламісти встановили фактичну заборону на роботу західних журналістів у своїй частині міста, пропонуючи світу лише пропагандистські заяви і ролики, з яких випливало, що всі до єдиної жертви обстрілів — цивільні. З урядової сторони пропаганда стверджувала зовсім протилежне.

Військові злочини з обох сторін тривали до останньої хвилини битви. Всього за день до встановлення перемир'я комісар ООН з прав людини повідомив про те, що урядові війська холоднокровно вбили 82 людини в одному із захоплених районів міста. Одночасно з цим повстанці стратили "невстановлену кількість" цивільних осіб, які намагалися залишити східний Алеппо. Більше того, практично всі юнаки і чоловіки східної частини міста мають пройти "перевірку" сирійських спецслужб на причетність до опору. З впевненістю можна сказати, що переживуть її далеко не всі — сирійська армія давно не бере полонених.

В смертельному протистоянні кровожерливого диктаторського режиму і фанатиків-ісламістів, як зазвичай, більше за всіх постраждали мирні люди. Але на цьому їхні муки не завершаться.

Впоравшись з повстанням в найбільшому місті країни, урядова армія отримала можливість направити свої сили на інші ділянки фронту. Першими у списку напевно будуть східні райони провінції Алеппо (місто Аль-Баб), а також та сама провінція Ідліб, куди вирушили автобуси з людьми зі східного Алеппо. Цілком імовірно, що цим людям доведеться пережити всі свої біди останніх років ще раз.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 16 грудня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонене

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.