20 серпня 2017, неділя

Нотатки економіста. Продати не можна залишити

коментувати
Чому суспільні втрати від володіння підприємствами державою нівелюють ризики приватизації

Щоразу, коли лунають заклики про пришвидшення приватизації, одразу з’являються політики, які роблять гучні заяви про «здачу національних інтересів», поточну низьку інвестиційну привабливість об’єктів через війну та економічну кризу, або навіть згадують окремі випадки успішного управління державними підприємствами, як аргумент залишити їх у державній власності.

Але, на мою думку, суспільні втрати від володіння підприємствами державою нівелюють ризики, про які говорять політики. Суспільні втрати виникають внаслідок неефективності як мінімум двох видів: операційна неефективність та корупція.

Операційна неефективність виникає через те, що держава схильна створювати сприятливі умови для бізнесу своїх підприємств за допомогою преференцій або через підтримку їх монополістичного становища.

Державні банки в різні часи мали преференції у обслуговуванні державних підприємств. 100% депозитів населення в Ощадбанку гарантуються державою. Державні підприємства, зокрема Нафтогаз, мали спеціальні умови кредитування від державних банків. При цьому такі кредити не розглядалися як кредити пов’язаним особам.

Державні підприємства часто були і залишаються монополістами, як, наприклад, Енергоринок, Укрзалізниця, Укренерго, Нафтогаз, Укрспирт та інші. Завдяки монопольному становищу вони можуть бути прибутковими, але цей прибуток був би більший, якби вони працювали ефективніше. Більше того, навіть маюче монопольне становище, вони можуть бути й глибоко збитковими.

Через операційну неефективність державні підприємства витрачають на вироблення співставного обсягу продуктів та послуг більше ресурсів, ніж аналогічні приватні підприємства.

Метою перемоги на виборах для політиків стає зокрема захоплення та розкрадання державних підприємств

Операційна неефективність може також виникати через нижчі зарплати. Як наслідок, важко очікувати співставної якості послуг у державному банку або Укрпошті при значно нижчих, ніж в приватному секторі зарплатах.

Але набагато важливішим є другий тип неефективності — корупція, яка виникає на всіх рівнях – від робітників до керівництва і поширюється далі за межі держпідприємства. Одним із пояснень є ті самі низькі зарплати. І хоча ситуація із оплатою праці топ-менеджерів поволі змінюється, багато з них досі керують компаніями із мільярдними оборотами, маючи оклади у декілька тисяч гривень.   

Корупція серед топ-менеджменту великих державних підприємств породжує ще й неефективність у політичній системі. Ця неефективність є менш очевидною, але має руйнівні наслідки для функціонування держави.

Метою перемоги на виборах для політиків стає зокрема захоплення та розкрадання державних підприємств. Розкрадання здійснюється трьома основними способами: закупівлі для потреб підприємства за завищеними цінами з метою отримання відкату, реалізація готової продукції за заниженими цінами, коли маржа осідає на фірмах-прокладках, розкрадання активів.

Акумулювавши достатньо коштів від захоплення підприємств, політики частково інвестують їх в популістичні заходи для виграшу виборів, щоб і в наступному політичному циклі втримати контроль над активами.

На жаль, не зважаючи на описані великі втрати суспільства від неефективного управління державними підприємствами та спотворення політичної конкуренції, важелі прискорення приватизації знаходяться в руках політиків, які в ній не зацікавлені. За 8 місяців 2016 року ФДМУ отримав від продажу державних активів менше 0,5% із запланованих 17,1 млрд. грн.

Чи є зараз сили, що можуть переважити інтереси політиків через 11 років після останньої прозорої приватизації великого об’єкту — Криворіжсталі? На нашу думку їх дві — тиск МВФ та завершення політичного циклу.

В останньому Меморандумі МВФ йдеться про необхідність пришвидшення приватизації. В документі прописані терміни продажу для окремих найбільших підприємств — ОПЗ до кінця жовтня, низка обленерго — до кінця року, Центренерго — березень 2017 року. Запропонований підхід до приватизації достатньо виважений — передбачається збереження стратегічних підприємств у власності держави, частина великих підприємств будуть продані із залученням радників. Підприємства, які не мають цінності ані для приватних покупців, ані для держави, будуть ліквідовані.

Другим стимулом пришвидшення приватизації може стати завершення політичного циклу. В 2019 році відбудуться наступні вибори. На нашу думку, 2018 рік стане роком передвиборчого популізму, який вимагатиме додаткових бюджетних витрат. Приватизація може стати джерелом чогось на зразок «Юліної тисячи» найбільш активним виборцям – пенсіонерам під гаслом виплат поколінню, які ці активи створювали. Для підтримки приватизації в регіонах частина коштів може бути направлена на соціальний розвиток місцевих громад, де розташовані ці підприємства. Прозорість проведення приватизації та залучення зовнішніх іноземних інвесторів може додати електоральних очок серед виборців — представників середнього класу.

При цьому слід мати на увазі, що для ефективного продажу багатьох великих підприємств необхідна реструктуризація. Процес реструктуризації та подальший продаж із залученням радників зазвичай триває 1,5-2 роки. Тому, за умов щирості приватизаційних намірів, необхідно запускати ці процеси не пізніше першого кварталу 2017.

Не можна виключати й негативні сценарії. Вже зараз рейтинги діючого президента та його політичної сили відстають від рейтингів інших політиків. За умов продовження їх падіння влада може пуститися берега й намагатися продовжувати висмоктувати грошові потоки з захоплених підприємств до нових виборів.

Нотатки економіста – щотижнева колонка Центру економічної стратегії

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.