18 грудня 2017, понеділок

Як Ryanair над Борисполем

коментувати
Ситуація з відмовою лоукостера Ryanair у виході на український ринок виглядає так, немов вітчизняні чиновники ведуть нас якщо не в пекло монополії одного перевізника, то точно не в світле майбутнє дешевих перельотів

Я не знаю, "зрада" це або "перемога" — те, що найбільший лоукостер Ryanair відмовився від планів зайти в Україну. Але свою думку з цього приводу я хотів би сформувати, виходячи з політики власності державного аеропорту Бориспіль.

У вражаючій багатоповерхівці Мінінфраструктури за мої, платника податків, гроші сидить достатня кількість чиновників, яким я делегував керування транспортними держпідприємствами, в тому числі і формулювання політики власності — навіщо я володію аеропортом. Але політики власності немає. Є думка міністра, який "за" прихід до Борисполя лоукостерів, і думка керівника аеропорту, який вважає: потрібно розвивати його як хаб, і питати з нього будуть за прибуток підприємства, а не за появу в ньому знакових авіакомпаній.

Крім формулювання політики власності, я хотів би, щоб у Борисполя була незалежна наглядова рада, що складається в тому числі і з зарубіжних фахівців з досвідом роботи в найбільших міжнародних аеропортах — таких, як Хітроу, Джона Кеннеді або Шарля де Голля. Думаю, їхній досвід нам би дуже знадобився в переговорах з авіакомпаніями.

Незважаючи на зниження зборів, новий лоукостер не прийшов, і знижкою скористалися компанії, які вже літають

Але оскільки у Борисполя немає політики власності та наглядової ради, який зміг би мені компетентно пояснити, чи потрібно нам погоджуватися на умови Ryаnair, я не знаю, "зрада" це або "перемога" — відмова від співпраці з цим лоукостером.

Однак, перегорнувши за останні кілька днів з дюжину статей, десятки постів і сотні коментарів в соціальних мережах на тему "Ryanair відмовився виходити на український ринок", я можу сказати, що дещо я все ж знаю.

З теорії корпоративного управління я знаю, що функції регулятора (встановлює тарифи і правила гри) і власника держпідприємства повинні бути розділені. Зараз Мінінфраструктури є власником Борисполя і його регулятором. При цьому воно делегувало частину функцій регулятора регульованій компанії, надавши можливість на свій розсуд встановлювати знижки перевізникам.

Також я знаю, що от вже декілька років задекларовано план створення Національної комісії з регулювання транспорту, але не бачу реальних кроків зі створення такого незалежного регулятора.

І ще я знаю, що для залучення лоукостера 13 червня були знижені на $4 аеропортові збори. 25 червня аеропорт встановив рекорд — обслужив 39,6 тис. пасажирів, а це понад 4 млн грн недоотриманих доходів від аеропортових зборів тільки за один день. Незважаючи на зниження зборів, новий лоукост не прийшов, і знижкою скористалися компанії, які вже літають, отримавши можливість підвищити власну рентабельність. Більше за інших від цього виграв один не дуже любий пасажирами перевізник, який займає домінуюче становище на ринку.

Ще я дізнався, що цей же перевізник отримує додаткові знижки за кількість пасажирів. З одного боку, логічно: чим більшу виручку приносить клієнт, тим менше він платить за одиницю послуги. Ось тільки різниця, за словами керівника Борисполя, може становити до $10 за одного пасажира. Компанія з домінуючим становищем на ринку, яка раціонально поводиться, використовуватиме цю фінансову перевагу для обмеження входу на ринок нових гравців. Наскільки обгрунтована тарифна політика аеропорту і Мінінфраструктури, що створює такі стимули?

З урахуванням описаних вище спостережень, навіть якщо вірити в щирість благих намірів наших транспортних чиновників, все виглядає так, немов вони ведуть нас якщо не в пекло монополії одного перевізника, то вже точно не в світле майбутнє дешевих перельотів.

Впроваджені заходи поки не показали ефективності в залученні нових авіакомпаній, але вже призвели до втрат від зборів. Неузгодженість і мінливість публічної позиції Мінінфраструктури та керівництва Борисполя впродовж переговорів викликали подив. А на тлі послідовної і продуманої позиції Ryanair — також прикрощі й невпевненість: чи тим людям я делегував управління своєю власністю — держпідприємством? Чи заслуговують вони своєї заплаченої з моїх податків зарплати?

Але надія є. Можливо, виходом стане запланована урядом передача аеропорту в концесію. Навряд чи майбутній орендар буде зацікавлений в подальшому простої терміналів B і F. Позбавлений в своїй діяльності політичних мотивів, захоплений бажанням максимізації прибутку, впевнений, він знайде спосіб залучити в них нові авіакомпанії.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 14 липня 2017 року. Републікація повної версії тексту заборонена

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.