20 вересня 2017, середа

Вибір Кремля: наступ чи тактика «хорошого хлопця»

коментувати
Росії непросто продовжувати активні дії в Україні. Тому вона може спробувати домогтися свого обманом

Тімоті Еш з Standard Bank запропонував відмінний аналіз політичних і економічних перспектив України. Він пояснює, чому інвесторам має сенс проявити певний оптимізм щодо майбутнього України, а потім – чому їм слід бути обережними.

Він стверджує, що Київ досяг певного прогресу в проведенні реформ (за винятком боротьби з корупцією). Так само вважає і глава МВФ Крістін Лагард, яка сьогодні на прес-конференції в Києві заявила Порошенко, що натхненна успіхами України.

Таким чином, оптимістичний аналіз Еша доводить, що Україна може домогтися значних економічних і політичних успіхів, якщо вирішить питання конфлікту на Сході. Але потім Еш висловлює песимістичні аргументи, і тут я з ним не згоден.

Він розповідає, що РФ ніколи не відступиться від України, і її повернення у російську орбіту стане пріоритетом для Москви. Потім додає, що подальша російська інтервенція досить ймовірна, майже невідворотна, і що Україна буде загрозою для РФ, якщо досягне рівня добробуту і розвитку Польщі. Я ж вважаю, що, хоча Кремль і враховує всі ці фактори, масштабний наступ на Сході вкрай малоймовірний, і не тільки з фінансових причин.

Справа в тому, що я не вважаю повернення України головним пріоритетом Кремля. Я навіть не думаю, що політику Москви визначає ностальгія за Київською Руссю або ідея «збирання земель». Я вважаю, що це все – лише прикриття для реальних мотивів. В іншому випадку ризик настання був би набагато вищий. Але мені здається, Путін швидше радянський мультинаціоналіст і любитель ідеї наддержав, ніж імперець та російський націоналіст.

Путін швидше радянський мультинаціоналіст і любитель ідеї наддержав, ніж російський націоналіст

Я також сумніваюся, що Путіна або його радників особливо турбує загроза, якою може стати Україна, хіба що вона вирішить приєднатися до НАТО. Але, швидше за все, Кремль розуміє, що про це хвилюватися не варто, поки він контролює Крим і заважає Києву відновити суверенітет над Донбасом. Перетворення України в аналог Польщі справді може зашкодити стабільності режиму в Москві, але це питання дуже віддаленого часу, так і у Путіна є чимало важелів, щоб перешкоджати розвитку України. Нарешті, масштабна атака на Україну може виявитися куди більш серйозною загрозою режиму, навіть якщо буде успішною (в чому я сумніваюся) – і в Кремлі це розуміють.

Я хочу сказати, що дії РФ в Україні в першу чергу продиктовані тим, що вона розглядає як вторгнення Заходу до її законної сфери впливу, гнівом розширення і зміцнення Альянсом своїх східних кордонів, а також його зростаючого співробітництва з раніше нейтральними країнами.

Як я вже говорив у попередніх колонках, Росії вже непросто, і не тільки в економічному плані, продовжувати діяти в Україні так само активно, як раніше. І масштабний наступ тільки погіршить її становище, гарантувавши нові санкції і навіть можливе відключення від системи SWIFT. Але найгірше те, що це ще більше загострить відносини з НАТО.

Тому я слабо вірю у повномасштабний наступ.

Що може зробити Росія? Думаю, вона продовжить демонструвати військову силу – проводити навчання, брязкати ядерною зброєю і так далі. При цьому мова йде саме про бряцання, погрози, а не про реальну ймовірність застосування ядерної зброї.

Я також вважаю, що малоймовірно і вторгнення російських військ у країни Балтії, Фінляндії або Швеції (хоча загроза Грузії існує, як і ймовірність захоплення яких-небудь віддалених островів). Замість цього Кремль буде балансувати на грані конфлікту.

Втім, існує й інша вірогідність: Кремль спробує стати «хорошим хлопцем» (у відносній мірі, звичайно). Це означає прийняття реальних заходів по встановленню реального режиму припинення вогню в Донбасі, можливу присутність українських військових на кордоні з ДНР і ЛНР, хоча я майже впевнений, що повноцінний контроль над кордоном Москви Києву не віддасть. Москва також може організувати вибори в окупованих регіонах, хоча і не у відповідності з українським законодавством. Потім Москва заявить, що свої зобов'язання по Мінську виконала, незважаючи на те, що солдати і зброя будуть як і раніше перетинати кордон.

Втім, для ефективного впровадження стратегії «хорошого хлопця» Кремлю доведеться зменшити запал у сфері залякування Заходу (знизити кількість провокацій, навчань та загроз). Це знадобиться, щоб дозволити проросійським партіям в Європі набрати силу, а також домогтися скасування санкцій. Але найважливіше – поглибити розкол між країнами Заходу, особливо між США  та їх ключовими союзниками по НАТО – Німеччиною та Францією.

Думаю, криза біженців в Європі збільшує ймовірність того, що саме цю стратегію обере Кремль, принаймні, на якийсь час. Він, напевно, сподівається, і небезпідставно, що криза поліпшить перспективи право - і ліворадикальних партій в Європі.

Якщо ж це не спрацює, Москва повернеться до звичної тактики залякування.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.