24 травня 2017, середа

Що буде з Кремлем через п'ять років

коментувати
Який сценарій розвитку ситуації Путін і його радники вважають найгіршим

Оцінюючи розвиток ситуації в Євразії на найближчі п'ять-десять років, Кремль напевно припускає, що в НАТО рано чи пізно з'являться нові члени – не тільки такі традиційні, але далекі союзники, як Чорногорія або Сербія, але також Швеція, Фінляндія, Україна та/або Грузія. Те, що це припущення може бути помилковим, не має значення. Виходячи з найгіршого сценарію, Путін і його ключові союзники визнають вірогідність такого розвитку подій більшою, ніж вона є насправді. Особливо з огляду на те, що Кремль вважає стратегічною метою Заходу стримування і приниження Росії.

Водночас, військова співпраця НАТО з країнами-партнерами, такими як Швеція, Фінляндія, Україна та Грузія активізується, і Кремль має всі підстави очікувати, що ця співпраця буде тільки поглиблюватися. Зокрема, він припустить і, мабуть, небезпідставно, що Сполучені Штати та/або деякі з їхніх союзників по НАТО в якийсь момент почнуть надавати Україні і Грузії оборонне летальне озброєння, а також про те, що термін «оборонне», який є, по суті, дуже розпливчастим, з часом з формулювання зникне. Зрештою, немає ніяких юридичних причин, чому ці країни не повинні отримувати зовнішню військову допомогу або купувати зброю іноземного виробництва.

Мінськ, здається, переосмислює ступінь оборонної співпраці з Москвою

Навіть більше, Кремль, безсумнівно, припускає - знову-таки, мабуть, правильно, - що президент, який займе Овальний кабінет в 2017 році, буде більш войовничо налаштований щодо Росії, ніж Обама, і що США збільшать військову допомогу Україні і Грузії. Крім того, добре відомо, що ця допомога може бути суто двосторонньою - Вашингтону не потрібен дозвіл Німеччини, щоб, наприклад, почати продавати зброю в Україну або збільшити військову допомогу Грузії. Дійсно, будь-яка країна НАТО - не тільки Сполучені Штати, але і Польща, Великобританія або навіть одна з країн Балтії - може прийняти одноосібне рішення збільшити військову допомогу Україні та/або Грузії.

В результаті Кремлю варто очікувати, що його здатність тиснути на сусідів, включно з Україною і (дещо меншою мірою) Грузією, буде поступово скорочуватися. Зі зміцненням обороноздатності цих країн знизиться і здатність Москви переконувати західні столиці не надавати їм додаткову військову допомогу.

Є і ще одна можливість, яку Москві не слід залишати без уваги при прогнозуванні своєї геополітичної позиції на п'ять-десять років вперед: зовнішня орієнтація її суперечливого, але критично важливого в стратегічному плані союзника – Білорусі. Її авторитарний президент Олександр Лукашенко неодноразово критикував передмайданне керівництво України за нехтування обороною; він відмовився визнати анексію Криму; і він дав зрозуміти, що не дозволить чогось подібного в Білорусі. Він також взявся за незначне зближення з ЄС - в лютому Євросоюз оголосив, що зніме частину санкцій щодо Білорусі, оголошених за порушення прав людини. Як і слід було очікувати, Москва розцінила це як черговий доказ прагнення Заходу підірвати її позиції в Євразії.

Водночас, Мінськ, здається, переосмислює ступінь оборонної співпраці з Москвою. Він продовжує поступово інтегруватися в систему ППО Росії, але збереже контроль над стартовими платформами (це не стосується відносно невеликого числа російських винищувачів, що вилітають з білоруських авіабаз). Також Лукашенко публічно відкинув прохання про те, щоб Росія отримала можливість розмістити свою військово-повітряну базу на території Білорусі.

Тож тепер Кремль повинен турбуватися ще й про зовнішню орієнтацію Білорусі. Насправді, я підозрюю, що у нього є плани втручання на випадок непередбачених обставин, якщо Лукашенко перетне певну межу. Якщо це станеться, Москва, найімовірніше, підтримає щось на кшталт прокремлівського перевороту або народного повстання. Але військове вторгнення може спровокувати народний виступ або аналог «кольорової революції» з антиросійською риторикою. У будь-якому-разі разі, Кремль, найпевніше, вважає Білорусь ненадійним союзником, який, як і Україна, врешті може піти у західну сферу впливу.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Едварда Уокера. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.