10 грудня 2016, субота

Російський гамбіт в Сирії. Яку відповідь нададуть США

коментувати
Москва отримає військовий форпост в нестабільній і небезпечній частині світу, і цей форпост перетвориться для неї на головний біль

Існує мінімум шість причин, чому військова співпраця між Росією та Сполученими Штатами в Сирії малоймовірна.

1. Вашингтон і Москва не зможуть домовитися про те, хто стане координатором цієї спільної кампанії

Росія не погодиться на роль другої скрипки у США, США у свою чергу – в Росії. Ще під час косовської кризи 1999 року країни зіткнулися з тим, що не могли обрати, хто з них очолить спільну операцію. В нинішніх умовах ця проблема ще гостріше.

2. США не підтримають тактику повітряної кампанії РФ в Сирії

Російські збройні сили, безумовно, удосконалилися за останні кілька років, однак участь у тривалих військових кампаніях далеко від власних кордонів – витратна справа, особливо, якщо ти вважаєш своїм пріоритетом мінімізацію загибелі цивільного населення. Крім того, у російських військових набагато менше досвіду в подібних операціях, ніж у західних колег. Нарешті, Москва навряд чи сильно турбується з приводу загибелі мирних жителів.

3. Росія і США не зможуть одноголосно вирішити, кого в Сирії вважати «помірними»

Незважаючи на те, що російські військові активно обстрілюють позиції Ісламської держави, їх авіаудари часто припадають на позиції сирійських повстанців, у тому числі на тих, кого підтримують США і західна коаліція. Росія і США по-різному розуміють, що означає «помірність» в сирійському конфлікті. Що ще більш важливо, в Сирії багато постійно мінливих повстанських груп, і лише деякі з них (якщо такі взагалі є) можна назвати по-справжньому світськими у західному розумінні цього слова.

4. Сполученим Штатам буде непросто переконати своїх ключових партнерів у доцільності військового співробітництва з Москвою

Туреччина, Саудівська Аварія, країни Перської затоки та Ізраїль – незалежні гравці з різними інтересами в Сирії. Тому Вашингтону дійсно важко буде переконати Саудівську Аравію, країни Перської затоки і Туреччину не поставляти сирійським повстанцям, що воюють з режимом Башара Асада, зброю та іншу допомогу (а це може стати одним з пунктів угоди щодо спільної кампанії з Росією в Сирії).

5. У Москви і Вашингтона різні цілі в Сирії

Існує мінімум шість причин, чому військова співпраця між Росією та Сполученими Штатами в Сирії малоймовірна

Світові ЗМІ роблять акцент на тому, що між Росією і США немає згоди щодо долі Асада: залишити його при владі чи ні, залишити його назавжди або на деякий час? Однак я вважаю важливим те, що Росія і Сполучені Штати не зможуть вирішити, хто повинен буде взяти під контроль вже звільнені території від ІДІЛ або інших джихадистських груп.

6. Зовнішні гравці навряд чи зможуть виробити прийнятне для всіх політичне вирішення сирійської кризи

Кровопролиття в Сирії жахає: мінімум 250 тис. осіб убито, близько 13 млн - позбулися свого будинку. Найбільш ефективний спосіб припинити це – зменшити потік численної зброї бойовикам. Але в найближчому майбутньому поки немає ніяких передумов для цього. Відповідно, політичне вирішення сирійської кризи буде знайдено не раніше, ніж стане відомий результат бойових дій, що теж станеться не скоро. Нарешті, західним політикам і громадськості важливо пам'ятати, що ІДІЛ – лише частина проблеми. Навіть якщо завтра він зникне, Сирія залишиться у страшному кошмарі.

Як же, виходячи з вищесказаного, США відгукнуться на російське вторгнення в Сирію.

Міркуючи логічно, можна припустити три варіанти можливої реакції Вашингтона:

1. США погодяться на співпрацю з Москвою, щоб разом протистояти ІДІЛ, а також, можливо, аль-Нусре та іншим джихадистським групам.

2. Вашингтон спробує втягнути Росію в сирійський конфлікт, щоб російська інтервенція ставала все більш витратною.

3. Або ж – США продовжать власну військову кампанію проти ІДІЛ, а також дипломатичні зусилля по досягненню політичного врегулювання.

Що стосується першої опції, то вище я вже виклав причини, за якими вважаю спільну операцію США та РФ малоймовірною. Що стосується другого варіанту – збільшити ціну війни для Росії, то зробити це можна лише шляхом збільшення військової допомоги США «помірним» силам у Сирії, які воюють проти Асада в таких ключових регіонах, як Алеппо, Ідліб, Хомс, Дамаск та Кунейтра. В якійсь мірі це вже відбувається. Починаючи з жовтня, постачання американських важких протитанкових ракетних комплексів BGM-71 TOW і керованих протитанкових ракет ATGM різним «помірним» повстанцям в Сирії значно збільшилися. На відміну від антиіділівської кампанії, ця операція реалізується більш-менш приховано.

Після паризьких атак, російської інтервенції в Сирії, а також стрілянини в Сан-Бернардіно адміністрація Обами дала зрозуміти, що активізує кампанію проти Ісламської держави на сході і північному сході Сирії, і головна їх мета - звільнити від джихадистів місто Ракку.

При цьому перед Вашингтоном постає стратегічне питання, яким повстанським групам, і в яких обсягах надавати військову допомогу. Більш того, підтримка повстанців пов'язана з низкою ризиків. Зокрема, непросто контролювати кінцеве використання наданої зброї, враховуючи до того ж, що BGM-71 – смертоносна зброя неймовірної сили. Так, наприклад, повстанці можуть використовувати американську зброю проти інших повстанців, а не проти режиму Асада і його союзників.

Зброю також можуть захопити або продати, у тому числі філії аль-Каїди аль-Нусре або самому ІДІЛ. Найстрашніше, що BGM-71 може збити будь-який комерційний лайнер. Саме цей комплекс був використаний для знищення російського вертольота, який намагався врятувати льотчика, який вижив, бомбардувальника РФ Су-24, збитого турками.

Нарешті, адміністрація Обами розуміє, що збільшення поставок летальної зброї силам, що протистоять режиму Асада, може лише продовжити війну, а отже, призвести до ще більших страждань цивільного населення та примножити число біженців в Туреччину, Йорданію, ЄС та інші країни.

Третій варіант – продовжити військову кампанію проти ІДІЛ на сході і північному сході, а бойові дії на непідконтрольних Ісламській державі територіях пустити на самоплив. При цьому ключовою проблемою для Вашингтона залишиться той факт, що в регіоні немає надійних місцевих сил, які могли б окупувати звільнені від ІДІЛ території.

Тим не менш, стратегічно США вигідна відповідь на російське вторгнення в Сирію. Це дало б Вашингтону уникнути втягування в криваву, дорогу і затяжну наземну війну без очевидного політичного результату. Це також призведе до того, що Москва покладе на себе довгу і складну кампанію в Сирії.

Як би там не було, адміністрації Обами буде складно робити вибір в Сирії. Велика частина дебатів у цій країні присвячена тому, як впоратися з ІДІЛ. Крім цих завдань, Вашингтону доведеться вирішити, що робити з нарощуванням військової присутності Росії в Сирії і, можливо, в Ірані та Іраку.

Що стосується Сирії, то, на мою думку, на якомусь етапі ми зіткнемося де-факто (якщо не де-юре) з розпадом країни на кілька частин. Більше того, я вважаю, що межі цього розділу визначаться, в першу чергу, результатами бойових дій, а не шляхом переговорів світових гравців. Цілком імовірно, що в результаті цього розділу буде створена маленька Сирійська держава під контролем алавітів, швидше за все, на територіях, які сьогодні контролюються Асадом і, можливо, за їх рамками.

Коли це станеться, Росія буде змушена надавати новій державі політичну, економічну і військову допомогу – точно так само, як вона змушена витрачати кошти на неблагополучні і знедолені райони Східної України, підконтрольні сепаратистам. Росія опиниться в «списку ворогів» джихадистських організацій, що підвищить ризик терактів всередині РФ. Та й в цілому нелегко і недешево залишатися захисником подібного алавітського режиму, особливо якщо врахувати інтереси Туреччини та Ізраїлю – двох сильних військових гравців на Близькому Сході.

Це і стане остаточним результатом російського гамбіту в Сирії: Москва отримає військовий форпост в нестабільній і небезпечній частині світу, і цей форпост буде для неї, швидше, головним болем, ніж користю. Так було в Україні і, як мені здається, так само буде в Сирії.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Едварда Уокера. Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.