17 сiчня 2017, вівторок

Навіщо Росія заграє з Францією

коментувати
Навіщо Росія заграє з Францією
У зверненні до військового керівництва країни Путін натякнув, що Париж – союзник РФ, тоді як Вашингтон - ні

Москва, нарешті, підтвердила, що причиною падіння російського авіалайнера, що розбився минулого місяця, став вибух бомби. Після цього Путін з'явився на телебаченні, пообіцявши знайти і покарати винуватців. Також з'явилася інформація про те, що він зустрівся з військовим керівництвом країни для обговорення військової операції в Сирії.

Під час зустрічі Путін наказав капітану російського ракетного крейсера наблизитися до французьких кораблів у східному Середземномор'ї та кооперувати з ними свої дії в Сирії. Як сформулював російський президент, «ви повинні встановити з ними прямий контакт і діяти спільно, як союзники». Путін і французький президент Франсуа Олланд також поговорили по телефону і, згідно з повідомленням на офіційному сайті Кремля, домовилися «забезпечити більш щільний контакт і координацію між військовими і спецслужбами країн у процесі антитерористичних операцій, які проводяться Росією і Францією в Сирії».

Слово «союзники» під час зустрічі з військовим керівництвом країни Путін майже напевно використовував навмисно. Більше того, зверніть увагу, що відсилання було зроблене саме до Франції, без згадки США або коаліції, членом якої є Франція. Також міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що авіаудари США минулого року не торкнулись угруповань ІДІЛ, які представляли собою найбільшу загрозу для режиму, натякаючи на те, що Америка нібито намагалася використовувати ІДІЛ для повалення Асада.

Тому Франція повинна вважатися союзником, а США – ні (і це ще м'яко сказано).

Кремль хоче розколоти Захід, щоб перешкодити розширенню НАТО на схід

У будь-якому разі, сумніваюся, що Кремль хоче використовувати своє вторгнення в Сирію для поліпшення відносин з США або Заходом у цілому. Швидше його основною метою є розколоти Захід у надії на те, що це завадить зміцненню військової присутності НАТО біля східних кордонів РФ.

Я не впевнений, що Кремлю вдасться досягти цієї мети – поділ Заходу не вирішить проблем Росії з безпекою, які викликані в першу чергу зростанням страху перед російським вторгненням серед сусідніх країн. І я не думаю, що НАТО і США перестануть допомагати цим країнам через події в Сирії.

З іншого боку, дії Москви вже посприяли зростанню кількості політичних проблем, з якими стикається ЄС, і навряд чи в цьому напрямку щось зміниться. Але Москві не вдалося, принаймні, поки, розділити США та їхніх основних союзників у Європі з питання реакції на агресію РФ в Україні.

Це, залежно від того, чим закінчиться сирійсько-іділівська драма, незабаром може змінитися, особливо якщо Париж вирішить, що атлантична або європейська солідарність для нього менш важлива, ніж перемога над ІДІЛ за допомогою Росії.

І, нарешті, важливо, що Франція заговорила про право на колективну оборону, яке відноситься до всіх країн ЄС, в тому числі і до тих, які не входять до НАТО і вважаються нейтральними – зокрема, до Швеції і Фінляндії.

Швеція і Фінляндія з очевидних причин бояться російських дій в Україні, і обидві країни почали обговорювати можливість вступу в НАТО. Але, якщо Росія не зважиться на ще один драматичний хід – у Грузії, Білорусі чи знову в Україні, навряд чи Швеція або Фінляндія попросять прийняти їх у НАТО. До того ж невідомо, чи приймуть до Альянсу Фінляндію, у якої довжина спільного з РФ кордону дуже велика. Тому, найімовірніше, вони залишаться під «парасолькою» ЄС, а не НАТО.

Вважаю, згадка Францією статті 42.7 зробить пункт про колективну безпеку ЄС, до якої досі мало хто ставився серйозно, більш політично вагомим. Це може позначитися на членстві Фінляндії і Швеції в НАТО (як аргумент – «ми вже перебуваємо під захистом своїх європейських партнерів», хоча навряд чи це заспокоїть фіннів та шведів). Це також відіб'ється на позиції ЄС щодо прийняття в союз нових, уразливих у військовому плані держав – тієї ж України або Греції, а ЄС стане все важче уявляти як виключно політичний і економічний союз, без оборонного аспекту. Крім того, теракти в Парижі у комплексі з кризою біженців і зростаючими в Європі націоналістичними рухами в будь-якому разі ускладнять подальше розширення ЄС.

Головне, я підозрюю, що звернення до статті 42.7 підкреслить напругу між ЄС і НАТО у сфері безпеки, включаючи не тільки їхні пункти про колективну безпеку, але і те, як скромні сили ЄС здатні виконати взяті на себе зобов'язання.

Відверто кажучи, я сумніваюся, що більшість громадян ЄС знали про статтю 42.7 до 18 листопада. І, думаю, ще менше число усвідомлює, що кожен член ЄС зобов'язаний прийти на допомогу Швеції і Фінляндії.

Принаймні, тепер багато країн ЄС усвідомлюють, що є членами не лише політичного та економічного, але і оборонного союзу.

Переклад НВ

Новое время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Едварда Уокера. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.