5 грудня 2016, понеділок

Контрреволюція рабства. Як з'явилася нова #зрада

коментувати
Українці знову втрачають довіру до влади, як і раніше, вважаючи, що держава їм винна

«А за що люди взагалі мають сплачувати податки цій державі? Медицина є? Освіта? Безпека?», «А де ще паркуватися, як не на тротуарах?», «А де гарантії, що на ці вищі зарплати держслужбовців візьмуть дійсно висококласних фахівців, а не доброго знайомого, родича, коханку чи банально не продадуть посаду?»

Це коментарі в моєму Фейсбуці лише за один тиждень. У міру того як військове протистояння на Сході йде на другий план, а єдність Євромайдану – до історії, звичні цинізм і недовіра, знаменита «моя хата скраю» повертаються до сердець українців.

Готовність до болісних реформ сьогодні, що обіцяють краще життя завтра, зменшується у міру падіння довіри до влади. За даними GfK Ukraine, у липні лише 19% опитаних довіряли президенту Петру Порошенку і 8% – прем'єру Арсенію Яценюку, тоді як роком раніше таких було 51% і 36% відповідно. Вікно можливостей для реформ поступово зачиняється, погрожуючи зривом планів створити в Україні ліпший клімат для бізнесу, здолати корупцію та підвищити якість життя громадян. Як це відбувається, видно на прикладі Києва, де лише за рік Віталій Кличко пройшов шлях від перспективного мера до політика, який рекламує збереження ціни на соціальний хліб як головне своє досягнення.

Не вкладаючи в країну нічого, не можна розраховувати на віддачу

Як і в корупції, головній хворобі українського суспільства, в утраті довіри винні обидві сторони – і влада, і громадянин. Тому, хто хоче побачити «зраду» у владі, далеко ходити не треба. Повний провал очищення суддівського корпусу – спадщини режиму Віктора Януковича; реформи в системі прокуратури (яку часом хочеться геть розігнати та замкнути на ключ) зі скрипом почалися лише за  півтора роки від приходу нової влади. Супроводжуваний загрозою віялових відключень переділ потоків у електроенергетиці, де забагато ниточок тягнеться до друзів президента. Корупційні маски-шоу в тих небагатьох бізнесах, де ще лишилося що брати. Контроль будівельних магнатів над міською владою, які б партії вони не представляли.

Я не наводитиму для балансу численні приклади «перемог» – хто хоче, той бачить їх. Питання в тому, як ставитися до «зрад» та чи можна виправдовувати ними відмову від підтримки реформ, невигідних особисто для тебе. Майдан дав українцям право намагатися змінити країну на краще, не маючи при цьому вигляду людей наївних і таких, що вірять у казки. Це непросто, особливо пам'ятаючи з минулого, що віра в світле майбутнє веде лише до розчарувань. Склавши безвольно руки під радісні вигуки скептиків: «Ми ж казали, що в цій країні нічого не буде!», ми повертаємося до звичного для нас стану безвір'я.

Звідси й цитати в стилі Ільфа та Петрова «спочатку гроші, потім стільці», коли не те що реформи, а навіть дотримання законів українці обумовлюють «передоплатою» з боку влади. І незрозуміло – в цьому більше вже надбаної недовіри останніх десятиліть чи радянського «держава мені винна». Що чимало в чому і призвело до переконання, що реформи – це все добре, що мені і так були винні, а не зміни, від яких не можуть вигравати абсолютно всі й одразу.

В українцях зараз унікально поєднуються патерналізм – очікування, що держава прийде та дасть, і при цьому повна до неї недовіра. Звідси округ №205, де виборці, які отримали гречку та конверти, впевнені, що краще жити від їхнього вибору не буде.

Влада рідко буває однозначно гарною чи поганою. Кожне її рішення потребує окремої оцінки, й, не виконавши цієї роботи перед виборами, чи може громадянин вимагати більшого від політиків? Або ж «всі вони однакові» – виправдання власної пасивності та небажання і самим грати за правилами?

При цьому позиція циніка теж має свою ціну. Не вкладаючи в країну нічого, не можна розраховувати на віддачу. Якщо валізи вже зібрано та квитки придбано, то це розумно. Проте коли громадянин і далі збирається жити у своїй країні, то це більш схоже на мазохізм.

На щастя, не все в моєму Фейсбуці настільки сумне. «Хтось теревенить, інші роблять», – пише відомий ресторатор, здивований букетом добрих закладів, що розпочали роботу в Києві цього серпня. Діяльним людям не завадили ні економічна криза, ні погана держава. Вони ж і намагаються міняти її на краще, не шукаючи виправдань, чому це неможливо.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.