24 квiтня 2017, понеділок

Про що Порошенко говорив на сесії ООН

коментувати
На жаль, міжнародне право не є чарівною паличкою, здатною вмить вирішити всі наші проблеми

Президент Петро Порошенко повернувся з Нью-Йорка, де представляв Україну на черговій сесії Організації Об'єднаних Націй. Окрім низки зустрічей, запам'ятався його досить сильний виступ перед Генеральною Асамблеєю, у якому Президент сказав чимало цікавого й важливого.

На початку президент говорив, зокрема, про мир та стабільність, які має гарантувати Рада Безпеки ООН. У виступі справедливо вказується, що Рада Безпеки не справляється з головним своїм завданням, і пропонується обмежити право вето постійних членів Ради, коли йдеться про масові вбивства, та у випадках, коли постійний член є, водночас, стороною спору.

Дійсно, згідно зі Статутом ООН підтримання миру та безпеки – мета діяльності ООН, а РБ ООН – орган, що несе відповідальність за цей напрям в першу чергу. Таким чином, усі конфлікти, що відбуваються на Землі, – це питання до Ради Безпеки. Будь-який з них теоретично може і повинен бути врегульований силами Радбезу, що має вдосталь інструментів - як юридичних, так і силових. До слова, на отриманні права вето свого часу наполягав Сталін, а Рузвельт з Черчілем, закладаючи фундамент сучасного світового порядку, пішли на цю поступку. Можливо, ці «відголоски минулого» убезпечили людство від третьої світової, але вони точно не сприяють стабільності та безпеці в локальному вимірі. Та й Путін надто любить Сталіна, щоб відмовитися від «вставання з колін».

Президент Порошенко правий, що основною перепоною на шляху до миру в усьому світі, можливо, є право вето у постійних членів Ради. Щодо запропонованих ним застережень: розумно, але нереалістично. Точніше, це не буде працювати без додатково продуманих правових механізмів.  На жаль, міжнародне право не містить 100-відсоткової визначеності щодо «масових вбивств», а встановлення статусу «сторони у спорі» у дев'яти випадках з десяти призведе до суперечок ще більших. Візьмемо до прикладу Україну: Росія нізащо не визнає, що є стороною - з точки зору офіційної позиції РФ - «громадянської війни в Донбасі».

Путін надто любить Сталіна, щоб відмовитися від «вставання з колін»

Ще одна важлива річ, про яку, звісно, президент не сказав, але яку точно розуміє: кожен з постійних членів РБ ООН дивиться на ситуацію з Україною стратегічно. Тобто, кожен з них був або, щонайпевніше, коли-небудь буде на місці Росії. Визнати зараз Росію стороною конфлікту та, як наслідок, позбавити її права вето й вирішити питання не тільки Донбасу, а й Криму – супер. Але у світі є чимало інших спірних ситуацій. Наприклад, ті ж Фолклендські острови: а що як Аргентина наново загострить ситуацію та вимагатиме позбавити Великобританію права вето щодо будь-яких дій Радбезу? Чи погодиться Великобританія наперед послабити свої позиції – звісно, ні.

У будь-якому разі, все, що стосується реформування Ради Безпеки чи внесення змін до Статуту ООН, не відбудеться скоро. Подобається нам це чи ні, поки що мусимо оперувати в існуючому міжнародно-правовому середовищі. Середовищі, де будь-які рішучі кроки проти Росії будуть заветовані нею ж, а кожен інший постійний член Радбезу матиме на увазі принцип бумерангу.

Ще один виклик миру без відповіді – гібридні війни. Особисто я радий, що президент зробив три речі: згадав про гібридні війни, зазначив, що Україна потерпає від такої війни, і перелічив низку інструментів, які використовуються цих війнах. Власне, все те, що робить Росія, належить до арсеналу таких інструментів. Водночас, аналізуючи поняття гібридної війни та її складові з точки зору міжнародного права, є певні проблеми: частина складових охоплюється іншими поняттями на кшталт агресії, а інші не охоплюються нічим більшим, ніж «недружні акти». На мою думку, говорячи про гібридні війни слід було закликати до більшого: чіткого закріплення цього поняття у Статуті ООН.

Ядерна зброя і Будапешт: ми роззброїлися, а нас не захистили, каже Петро Олексійович. І додає, що ми залишимося послідовним прихильником нерозповсюдження ядерної зброї. На мою думку, це єдиноправильна позиція: що б не говорили деякі ура-патріоти, ядерну зброю нам не повернути. Водночас, абсолютно правильною лінією є невтомне нагадування нашим «гарантам» про підписаний меморандум.

І ще одне, про що говорив президент – тероризм. Явище глобальне, втім, міжнародне право не дає єдиного визначення, що тероризмом є, а що - не є. Для когось терористи – це борці та мученики, для інших – вбивці та злодії. Сили сепаратистів сприймаються Україною як терористи, що дозволяє апелювати до потужних міжнародно-правових механізмів протидії тероризму. З іншого боку, засилання найманців та техніки правильніше кваліфікувати не як підтримку тероризму, а як збройну агресію, про що було зазначено у рішенні Міжнародного суду ООН в справі «Нікарагуа». Проти тих, хто підтримує тероризм, вводять санкції. Тих, хто нападає, правомірно знищують.

Що здивувало, так це тлумачення факту трагедії з МН-17 як акту тероризму. Вочевидь, літак не було збито з наміром залякати уряд (чи уряди). Навряд ця дикість - хто б її не вчинив - взагалі мала якийсь конкретний намір. Найвірогідніше, було вчинено воєнний (аж ніяк не військовий) злочин, розслідування якого, втім, мало би відбуватися в спосіб, запропонований Порошенком.  

Міжнародне право залишається потужним інструментом, правильне використання якого може суттєво посилити позиції України. Водночас, міжнародне право не є чарівною паличкою, здатною вмить вирішити всі наші проблеми. Єдність, професіоналізм та взаємопідтримка на всіх рівнях – ось що нам потрібно.

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.