11 грудня 2016, неділя

Як покласти край гібридним війнам

коментувати
Необхідно підвищити здатність міжнародного права протистояти не тільки “правильним” війнам, а й “неправильним”

Після двох великих війн людство нарешті спромоглося створити систему запобігання новим великим конфліктам – Організацію об'єднаних націй та її Раду Безпеки. Крім цього, низка держав отримали в своє розпорядження ядерну зброю.  Її нищівна потужність змусила переглянути ставлення до застосування сили як способу розв'язання суперечок. Разом, Рада Безпеки ООН та ядерна зброя фактично унеможливили повторення дійсно масштабних війн.

Проте сучасний світ аж ніяк не можна назвати безпечним, і не лише через тероризм або окремі випадки насильства з боку психічно хворих індивідів. Насправді, постійно тліють ряд локальних конфліктів – зіткнень сторін, за якими зазвичай стоять потужні держави. Умовно ці війни можна назвати “неправильними”, оскільки держави уникають чесно оголошувати війну (“іду на ви” Святослава пам’ятаєте?). Втім, ліпше б нам до “правильних” війн ніколи не повертатися, - навряд оголошення Україною війни Росії стане розумним способом розв’язання наших, дипломатичною мовою, непорозумінь.

Війна у Грузії 2008 року, анексія Криму 2014 року та триваючий конфлікт в Донбасі – за всіма цими подіями стоїть Російська Федерація. Водночас, сучасне міжнародне право не зуміло ані запобігти агресії Росії, ані притягнути її до відповідальності. Це зумовлене двома простими факторами:

1. Росія “соромиться” визнати свої дії агресивними, використовуючи для їх виправдання низку “викрутасів”: війна чужими руками (або гібридна війна), самооборона вія уявних баз НАТО,  “захист” власних громадян (“співвітчизників”), забезпечення права на самовизначення і т.д.

2. Сучасний формат РБ ООН з правом вето у постійних членів не дозволяє ефективно протистояти агресору-постійному члену РБ ООН. Будь-які несприятливі для Росії рішення РБ ООН нею-таки і ветуються, що означає безсилля міжнародного права.

В Росії не міжнародне право впливає на прийняття рішень, а рішення впливають на міжнародне право

До речі, слід визнати, що з-поміж інших чотирьох постійних членів РБ ООН принаймні США також “заграють” з міжнародним правом, дозволяючи собі застосовувати силу іноді на власний розсуд. Водночас, з точки зору юриста-міжнародника дії США зазвичай виглядають набагато легальнішими. Більше того, в демократичних державах механізм прийняття рішень про застосування сили передбачає попередні консультації з науковцями та експертами у міжнародному праві. У Російській Федерації, складається враження, натомість експертам ставлять завдання “пояснити і виправдати” застосування сили постфактум. Іншими словами, в Росії не міжнародне право впливає на прийняття рішень, а рішення впливають на міжнародне право – доктрина, в разі потреби, змінюється діаметрально.

У той же час, постає справедливе запитання: а як підвищити здатність міжнародного права протистояти не тільки “правильним” війнам, а й “неправильним”? Непоганими ідеями, на перший погляд, здаються такі:

1. Переформатування Ради Безпеки ООН: перегляд як членства (зокрема, додати Німеччину), так і повноважень (передбачити можливість подолання вето).

2. Підняти питання щодо правомірності “спадкування” постійного членства в РБ ООН Радянського союзу лише Російською Федерацією.

3. Внесення в Статут ООН деяких понять на кшталт “гібридна війна”, “зловживання правом на самозахист”, “превентивна самооборона”, “обов’язок захистити” тощо.

4. Утворити дієвий механізм розгляду ситуацій, подібних до дій Росії в Донбасі, в судовому порядку.

5. Передбачити механізм безумовного запровадження відчутних економічних санкцій щодо держав, чиї дії ставлять під загрозу міжнародний мир та безпеку.

6. Провести консультації щодо створення елементу примусу в міжнародному праві.

Звісно, кожну з цих ідей можна і треба критикувати, адже лише в спорі народиться істина. Крім цього, не слід забувати про не завжди правовий, але від того не менш реальний чинник сили. Яким би досконалим не було право, сила іноді може бути подолана тільки силою.

Проте не слід вважати, що сучасне міжнародне право геть ні на що не здатне. Все ж людство змогло створити достатньо стабільну систему міжнародного правопорядку. Поважаючі себе держави дбають про репутацію надійних партнерів, які коряться приписам міжнародного права. Розбудовуються глобальні інституції на зразок міжнародного кримінального суду. Міжнародне право є і, переконаний, залишатиметься для держав потужним інструментом, що може забезпечити досягнення інтересів як спільних, так і окремих для кожної з них, - проте лише за умови гри за правилами.

Водночас, треба визнати, що іноді суспільство потребує більш динамічного реагування на виклики на кшталт безпекових – і спільним для політиків та науковців завданням є вчасно моделювати міжнародне право. І роль в цьому процесі України, з урахуванням останніх подій, далеко не остання. 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.