10 грудня 2016, субота

Про інформаційну дієту

коментувати
Якщо ви проводите по 6 годин в фейсбуці, постійно переглядаєте стрічки новин і 3 години в день дивитеся телевізор, то у вас точно гострий випадок "інформаційного переїдання"

У 2013 році я прочитала 45 книг - електронних і друкованих, англійською, українською та російською, художню та наукову літературу. А ось в 2014-му повністю подужала лише одну – «Ворошиловград» Сергія Жадана.

Ні, я не стала менше читати. Навпаки, набагато більше – новини в мас-медіа і в фейсбуці. Причому постійно – вдома і на роботі, в метро і в машині, ловила хвилинку в ресторані і навіть під час перегляду фільму, коли дія втрачала свою динамічність, рука тяглася до смартфону.

З одного боку, це зрозуміло – в Україні відбувалися і відбуваються драматичні події і бажання бути в курсі, а також відчувати хоча б таким чином свою причетність - природно. З іншого – це таки залежність. І пояснення, що подібне відбувається з багатьма українцями, які живуть за кордоном - не виправдання.

Якщо всі захворіли на кір, зовсім не означає, що кір – норма. Проявом лояльності до своєї історичної Батьківщини це теж складно назвати – краще заробити і надіслати гроші або прийти з плакатом під Білий Дім, ніж намагатися стежити за кожною новиною з України.

Люди тягнуться до трьох видів інформації – про щось страшне і небезпечне, до того, з чим вони вже згодні, і до пліток

Крім очевидних недоліків – втрати величезної кількості часу, ігнорування реального життя, погіршення відносин у сім'ї – я помітила наслідки і когнітивного плану. Мені стало складніше утримувати увагу і не відволікатися. Важче читати довгі тексти. І якщо раніше я могла переказати основні тези або сюжетну лінію книги, то тепер мені іноді складно пригадати, про що я сама вчора писала! При цьому мене не полишає відчуття, що я багато пропускаю.

Виявилося, те, що відбувається зі мною, – наслідки навіть не кризи в Україні (для мене і багатьох українців вона стала каталізатором), а результат зміни природи інформації. Її стало дуже багато, вона стала доступною, часто дешевою і неякісною, але в той же час, неймовірно привабливою.

Дослідник Ніколас Карр у книзі «Мілководдя» (The Shallows: What the Internet Is Doing to Our Brains) пише, що людство, перебуваючи в постійному потоці інформації, втрачає можливість зберігати увагу, «забувати себе» в авторській думці. Сама здатність читати книгу, не відволікаючись і на самоті, не є природним умінням HomoSapiens. Людство цю навичку створювало протягом століть. І, ось, зусилля величезної кількості письменників і читачів - коту під хвіст!

«Інформаційне перевантаження» – популярний у США термін, і порад, як з ним боротися, майже так само багато, як порад про здорове харчування. Дослідники вказують і на «нове невігластво», викликане не браком інформації, а її надлишком.

Саме з поганим харчуванням безсистемне споживання інформації порівнює автор книги «Інформаційна дієта» Клей Джонсон. Рекомендації з його книги та інших джерел я звела у звід правил споживання інформації, який допоможе бути в курсі подій, не втрачаючи глузду самому і не позбавляти глузду своїх близьких. Їх можна удосконалити та адаптувати під стиль життя, коло інтересів і професію кожного.

Кількість інформації. Джонсон запевняє, що 4 години на день споживання інформації, окрім тієї, що входить в прямі професійні обов'язки, повинно бути достатньо. За цей час можна подивитися 40-хвилинний випуск новин, фільм, прочитати газету, проглянути стрічку новин, почитати книжку і провести півгодини в фейсбуці. Якщо ви проводите 6 годин у фейсбуці на добу, крім цього ще й дивитеся 3 години телевізор, то у вас точно гострий випадок «інформаційного переїдання».

Щоб поліпшити увагу і продуктивність, у комп'ютері та смартфоні краще прибрати всі сповіщення (якщо робота дозволяє), а пошту та новини перевіряти не хаотично, а у встановлений для себе час, наприклад, в останні 10 хвилин кожної години.

Характер інформації. Більшу частину інформаційної дієти повинні складати новини, однак проводячи весь час у фейсбуці, дуже часто саме це користувачі і недоотримують.

Люди тягнуться до трьох видів інформації – про щось страшне і небезпечне, про те, з чим вони вже згодні, і до пліток. Це еволюційно обґрунтовано. Якщо сусід по печері розповідає про жахи свого зіткнення з шаблезубим тигром, то до нього варто прислухатися. У ситуації відсутності чіткої ієрархії і мас-медіа членам племені треба було постійно переконуватися, що всі вони перебувають у злагоді щодо основних питань – зелену воду із запахом не пити, справ з сусіднім племенем не мати. Ну а плітки – це механізм вироблення внутрішніх правил. Якщо Шо Гостре Вухо засуджують за те, що він кинув палаючу головешку в Шу Довге Волосся, то варто зробити висновок, що в нашому лісі так не годиться.

Але ось в сучасному суспільстві постійно читати негативні прогнози, перечитувати 150-ю варіацію на тему «Росія довго не протягне», а також клікати на новину під заголовком «СNN. сталося таке!» – трата часу і ознака поганої інформаційної дієти.

Цими особливостями людської психіки користуються, як в США і взагалі на Заході з метою заробити гроші, так і в Україні або в Росії, як з фінансовою, так і з політичною метою.

Піонером підтвердження наявних переконань у США вважається телеканал FOX, який розповідає республіканцям, чому вони мають рацію. Тим же шляхом пішов і канал MSNBC, подаючи картину дня так, як її приємно бачити лібералам. І у того, і у іншого рейтинги набагато вищі, а витрати на збирання новин набагато нижчі, ніж у CNN, що намагається неупереджено подавати новини. Але, що добре для бізнесу, не завжди добре для споживача інформації.

Крайнім випадком підтвердження переконань є тоталітарний культ. У тоталітарному культі люди чують лише те, що вони хочуть чути, а все хоч у чомусь відмінне, відкидається як єресь. При цьому вони часто дорого платять за свої переконання, відмовляючись від дружніх і сімейних зв'язків з усіма, хто їх не поділяє. Іноді членство в культі вимагає й інших жертв – фінансових та в способі життя. Чим більше люди вкладаються, тим складніше їм відмовитися від своїх переконань. Тут не те що аргументи не допоможуть – сама реальність безсила.

У 2011-му році послідовники євангеліста - радіокоментатора Гарольда Кемпінга готувалися до кінця світу, який повинен буі настати в травні – продавали своє майно, вбивали домашніх тварин, звільнялися з роботи. Коли ж кінець світу не настав, думаєте, вони розчарувалися в своєму пророкові? Ні, вони просто не так його зрозуміли. Кінець світу має настати в жовтні і ще є час дорозпродати майно, що залишилось!

Якість інформації. У якісного джерела інформації є такі ознаки.

Воно знаходиться близько до місця подій. Ваші родичі в Уфі, які стверджують, що вони краще знають, що відбувається в Києві, ніж ви на Борщагівці, однозначно не праві. Крім переказу та аналізу дуже корисно читати джерела – законопроекти, програми, звіти міжнародних місій.

Воно продукує не дуже багато інформації. Якщо інформагентство видає «1000 і одну» новину на добу, то серед них чимало оброблених прес-релізів і просто новин, які не несуть ніякої цінності.

У США існують так звані ферми контенту, де письменники видають по тексту кожні 30-60 хвилин. Головне, щоб заголовок був привабливий, а сама стаття може бути повною нісенітницею. Про що писати, вирішує редактор, виходячи з запитів у пошуковику. Мета цієї пекельної праці – щоб користувач клікнув на новину і побачив рекламу. Якщо ви бачите ресурс з кричущими заголовками а-ля «Шок! Цього від N. ніхто не очікував!», то тримайтеся від нього подалі. Швидше за все, це український чи російський аналог контентної ферми і вам згодовують неякісну інформацію.

Воно береже свою репутацію. Скандал через помилкову інформації піднімається лише навколо поважного ресурсу, який претендує на авторитетність. Сайт «Вася-новини» може гнати фейки і не засмучуватися. «Нью-Йорк Таймс» щодня друкує «виправлення», де вказує на дрібні помилки в попередньому випуску. Якщо ж газета помилиться по-крупному, то конкуренти будуть дуже довго змішувати її з брудом. А сама газета – приносити вибачення. Однак, якщо ви помітили, що видання «бреше і не червоніє», то варто припинити з ним будь-які стосунки.

Воно не згущує фарби, не нагнітає і не накручує. Варто прислухатися до своїх почуттів після перегляду телепрограми. Якщо вам хочеться повіситися або натовкти комусь пику, значить, вашими емоціями маніпулюють. Навіть найтрагічніші новини ведучий повинен читати діловим тоном – без театральних пауз, різких жестів, істеричних перепадів голосу.

Різноманітність інформації. Інформація має бути різноманітною, як за характером, думками, так і за жанром. Окрім новин важливо читати художню літературу. Так, і стрічку в фейсбуці – правда, останнє треба робити не кожної паузи, а чітко визначити для себе час і тривалість цього заняття.

Ну і головне в інформаційній дієті, як і в звичайній, – не лише її дотримуватися, але й прощати себе за дрібні відступи. Адже наша мета – не знайти додаткове джерело, яке позбавляє нас розуму, а кардинально зменшити їх кількість.

За рік дотримування інформаційної дієти мені так і не вдалося навчитися виконувати всі її приписи. Але і книг я прочитала набагато більше, ніж у попередньому році, та утримувати в пам'яті ту інформацію, з якою ознайомилася, стала набагато краще, а головне, що в родину «повернулася» повноцінна мати і дружина.

Колонка раніше була надрукована в «Жіночому журналі для тих, хто хоче жити щасливо».

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.