4 грудня 2016, неділя

Як приручити натхнення

коментувати
Зробити так, щоб Муза приходила регулярно і за викликом – серйозне завдання для сучасного суспільства

Найпопулярніший ресурс на планеті сьогодні – не нафта і газ, як вважають деякі недалекі правителі, а натхнення. У постіндустріальному суспільстві Муза вже не дар з небес для обраних поетів і винахідників, а робочий інструмент величезного креативного класу. І, до речі, не тільки його. У США в деяких компаніях навіть бухгалтер повинен постійно використовувати творчий підхід, адже всі шаблонні операції, що не потребують винахідливості, виконуються рахівниками в Індії. Не тільки фізична робота, але й чимало розумових завдань або вже виконуються машинами і більш дешевою робочою силою в країнах третього світу, або скоро будуть виконуватися.

Тож питання приручення Музи, щоб вона не приходила коли їй заманеться, а регулярно і за викликом – серйозна задача, що стоїть перед сучасним суспільством. На цю тему зараз пишеться і видається чимало статей, книг, а виступи на конференціях TED зі словом "creativity" – одні з найпопулярніших.

З усього прочитаного і почутого можна зробити висновок: абсолютно безвідмовного методу не існує, проте є чимало способів, які збільшать ваші шанси схопити Музу за крильце.

Один з найбільш очевидних – зробити так, щоб, коли ти твориш, тобі ніхто не заважав. Якщо стосовно художника з палітрою або математичного генія це всім зрозуміло, то щодо офісних співробітників або журналістів – це просто «одкровення Іоанна Богослова». Програміст Джейсон Фрід у своїй промові на конференції TED порівнює фази роботи з фазами сну. Якщо нас постійно будити або відволікати, то ні роботи, ні відпочинку продуктивного не буде.

Не підхоплюйтесь, щойно прокинувшись – у напівдрімоті до вас можуть прийти цікаві ідеї

У зв'язку з цим менеджери набагато шкідливіші, ніж Фейсбук або Твіттер, переконує Фрід. Адже на Фейсбук ми відволікаємося у своєму ритмі – наш мозок «перегрівся» і вимагає «розумового перекуру», а менеджери смикають у найбільш недоречний момент. Фрід пропонує в компаніях запроваджувати «мовчазні четверги» – от побачите, обіцяє дослідник, вся складна робота, що вимагає розумової напруги, буде зроблена в ці дні.

Однак, крім «мовчазних четвергів» доведеться запровадити ще і «балакучі п'ятниці». У компанії Pixar вся робота і навіть архітектура будівлі побудована таким чином, щоб змушувати працівників якомога більше спілкуватися один з одним. Порада «мовчи, і крийся і таї і мрії, й почуття свої» дещо застаріла. Том Аллен, професор Массачусетського Інституту технологій, встановив, що найбільше корисних ідей продукували ті інженери, які спілкувалися з найбільшою кількістю колег.

Корисно обговорювати свої ідеї і навіть разом працювати з фахівцями іншого профілю. Джон Лерер у книзі «Уяви: Як працює креативність» наводить приклад компанії М3, одного з лідерів за кількістю патентів у світі, яка всіляко стимулює своїх працівників, які займаються проблемами в різних сферах – від клейкої стрічки до мікропроцесора – спілкуватися і спільно творити. Адже підхід, привнесений з іншої сфери, може допомогти подолати ментальний блок і знайти несподіване вирішення проблеми.

Непогано і самому стати людиною, здатною на погляд збоку, у сфері, в якій працюєш. Емілі Вопник розповідає на TED про існування двох типів людей – «мультипотенціалів» та «експертів». Якщо другі привносять у загальну справу глибину експертизи, то перші – свіжість погляду збоку, навички та підходи, почерпнуті з попередніх «професійних життів». Якщо вам хтось каже: «не лізь не в свою справу, люди цим десятиліттями займаються», не слухайте і лізьте. На інтернет-платформі Innocentive, де компанії розміщують свої найскладніші проблеми, запрошуючи людей з усього світу спробувати їх розв'язати за винагороду, більше вчених пропонують розв'язання завдань у суміжних зі своєю спеціальністю сферах, аніж у власних.

Але навіть якщо ви взялися за проблему і вам здається, що з нею ніколи не впоратися, не поспішайте зневірятися. Відчуття панічного блоку, коли хочеться все кинути і втекти, – ознака того, що скоро настане просвітлення. Це особливо помітно по поведінці дітей молодших класів, які починають вередувати і переконувати, що це взагалі вирішити або зрозуміти неможливо за хвилину до того, як у них нарешті вийде впоратися зі складним завданням.

У своїй книзі Лерер описує два види креативності, умовно кажучи, правої і лівої півкуль. Спочатку працює логічна ліва півкуля, яка шукає відповідь, спираючись на відомий нам досвід у даній сфері. Коли вона вичерпує свої можливості, ми отримуємо сигнал «все, я не впорався, давай відбій».

У цей момент, який і супроводжується почуттям відчаю і легкої паніки, їй на допомогу може прийти креативна права півкуля, яка йде в абсолютно не пов'язані з поставленим завданням нетрі, але дуже часто саме там і знаходиться геніальне рішення. До цього підключаться альфа-хвилі (яких, до речі, немає у роботів, чому ми, homo sapiens, можемо порадіти).

Для того, щоб допомогти правій півкулі, потрібно відволіктися, дати їй можливість самій попрацювати, чому допомагають піші прогулянки, теплий душ і навіть сон. Офіс того ж М3 у холодному Міннеаполісі нагадує студентський кампус, стежками між будівлями якого ходять винахідники в різнокольорових парках. Вони думають. У менш просунутих компаніях працівникам вдається відірвати хвилинку альфа-хвиль хіба що в туалеті.

Також рекомендується не підхоплюватися з ліжка, щойно прокинувшись, – у напівдрімоті можуть прийти в голову цікаві ідеї та рішення. І для того, щоб підключити до справи праву півкулю, концентрація і кава – все те, що вважається основою продуктивності, – не потрібні і навіть шкідливі. Навпаки, необхідно «піти в розфокус», тимчасово нейтралізувати внутрішнього критика і покладатися виключно на свої інстинкти і внутрішній голос.

Однак як концентрація, так і внутрішній критик необхідні, коли ми шукаємо рішення або пишемо статтю на лівій півкулі. Це послідовна робота: «зосередилися, піднатужилися і зробили». У такій ситуації, пише Лерер, краще не відволікатися, а крок за кроком закінчити роботу.

Причому, як стверджує він, посилаючись на чималу кількість досліджень, людина завжди відчуває, права чи ліва півкуля працює над поставленим завданням. При роботі правої півкулі ми відчуваємо відчай, а потім – осяяння; входимо в стан потоку, коли швидко строчимо, або, наприклад, пишемо програмний код, втративши відчуття часу і простору. При роботі переважно лівої півкулі ми чітко знаємо, що рішення – за декілька кроків від нас, особливих емоцій не відчуваємо, крім почуття задоволення, коли робота закінчена.

Найкраще, коли в роботі над проектом використовуються обидва методи. Перший – з альфа-хвилями під час створення, а другий – з концентрацією в процесі редагування. Бажано, щоб між цими двома діями минуло якомога більше часу.

І останнє. Народна мудрість «генії – це обов'язково божевільні» не така вже й далека від істини. Сорок відсотків успішних у творчих професіях людей страждають біполярним розладом особистості (маніакально-депресивний психоз), що в 20 разів більше, ніж показник серед населення в цілому. Можна порадіти і тим, у кого депресія, – тільки не дуже сильно, щоб не втратити конкурентну перевагу. Ненсі Андресен, невролог Університету штату Айова, зібравши інтерв'ю з місцевими письменниками, виявила, що 80% з них відповідають формальним критеріям депресії. А ось шизофреніків, незважаючи на її очікування, серед них не виявилося.

Колонку раніше було надруковано в «Жіночому журналі для тих, хто хоче жити щасливо».

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.