18 листопада 2017, субота

Годування грудьми на публіці: за та проти

коментувати
У США право жінки годувати немовля в публічних місцях захищено законом. Чому це правильно?

Дитину я народила невдовзі після переїзду в США, коли вже працювала на «Голосі Америки». Згідно з законом, у мене було три місяці відпустки з догляду за дитиною, але шляхом організації естафети з найближчих родичів вдалося залишити дитину вдома до 6 місяців, після чого вона 4 дні на тиждень ходила (тоді ще повзала) в яслах. На останньому етапі долучилися свекри, які привезли з собою хвору на психічні розлади папугу, що весь час кричала і видирала з шиї пір’я, а самі вони залишали телевізор увесь час ввімкненим. І все це в маленькій квартирі.

Отже щоп’ятниці (тоді я працювала з неділі по четвер) я брала дитину з візочком, завантаженим усім, що нам може знадобитися протягом наступних десяти годин, і їхала в центр Вашингтона. На дворі стояв квітень, цвіла знаменита японська вишня, і гратися з п’ятимісячним малюком, розстеливши килимок десь на галявині перед Конгресом, було дуже приємно.

Звичайно, годувати грудьми мені доводилося на тому ж місці. Отже, мій син за перший рік життя встиг пообідати в метро, на лавочці під пам'ятником Лінкольну і монументом Вашингтону, в Скульптурному і Ботанічному садах, в музеях, галереях, в кав’ярнях, біля басейнів, у крамницях і навіть у мавп'ятнику. У павільйоні для великих приматів вашингтонського зоопарку ми годували грудьми своїх дітей разом з сестрою – на лавочці навпроти клітки з горилою, яка теж годувала свого сосунка. Мавпа була глибоко вражена.

Я купувала спеціальні майки і топи – а також – прикривала дитину пелюшкою – тому що мені було зручно. Те, що вони робили процес менш помітним, було додатковим бонусом. Зауваження за весь час мені зробили тільки один раз – продавщиця в Macy's сказала, що у них є для цього спеціальна кімната. Я з дитиною біля грудей роздивлялася одяг і ніякої спеціальної кімнати не потребувала.

Жінка з немовлям – такий же учасник громадського простору, як і всі решта 

Мені й на думку не спадало, що оточуючі можуть засуджувати мої дії. В метро чи в парках я більше бачила посмішки та чула компліменти на адресу свого білявого хлопчика та мого щирого захоплення материнством. А коли я одного разу в час пік почала годувати у переповненому людьми метро, тримаючи однією рукою дитину, а іншою – вчепившись в поручень, пасажири звільнили для мене місце та навіть підсунули до моїх ніг візочок. 

Мене тоді шокували слова популярного сатирика Білла Мара, який порівняв грудне вигодовування в публічних місцях з привселюдною мастурбацією і припустив, що жінки це роблять, щоб похвалитися своєю фертильністю.

І таке ставлення не є у США чимось винятковим. В американських ЗМІ періодично з’являються статті проте, як працівники ресторану чи спортивного комплексу попросили жінку з немовлям прикритися чи піти деінде. Це може викликати кампанію масового публічного годування , коли в цьому закладі з’являються вже десятки мам з малюками на підтримку ображеної колежанки, а закінчитися – судовими позовами і вибаченнями керівництва .

І це тому, що право жінки годувати грудьми захищено законом  в 49 штатах. 

Звичайно, я бачила жінок, які соромилися це робити навіть у присутності подруг вдома, та тих, хто споруджував навколо себе з дитиною цілий намет. Але це – їхній вибір. Усі, хто до цієї справи безпосереднього відношення не має, не можуть робити жінкам в цій ситуації зауваження і вимагати від них подітися кудись подалі. Спробую свою позицію пояснити, відштовхуючись від найбільш поширених аргументів противників лактації на публіці.     

«Чому не можна погодувати дитину перед тим, як виходити з дому?»

Немовля до грудей треба прикладати кожні півтори-дві години. І постійно підтримувати графік тут не можливо. Якщо дитина два тижні поспіль їсть кожні дві години, то не факт, що на третій не почне просити щогодини. І навіть якщо погодувати дитину перед виходом і вона наступні півтори години просити маму не буде, то що можна встигнути за цей час? Дитина, яка кричить, бо голодна, – набагато більша незручність для оточуючих. А також це великий стрес для мами та немовля. 

«А чому не можна з пляшечки?»

Противники публічного годування радять мамам зцідити молоко в пляшечку і годувати у громадських місцях з пляшечки. Але це тільки в теорії виглядає просто. Грудне молоко – це не як в холодильнику, де його можна в будь-який час налити. Цей буфет працює за іншим принципом. Воно прибуває і, коли його стає достатньо, дитину вже треба годувати. Якщо молока виробляється не так багато, то надлишку для пляшечки може просто не бути. Якщо воно навіть є, то це додатковий і затратний процес, який вимагає тривалих і малоприємних маніпуляцій із молоковідсмоктувачем, який ще треба купити. Чому жінка, яка і так виснажена доглядом за немовлям, на додаток до всіх інших обов’язків, мусить звалювати на себе додаткову роботу, аби догодити випадкову перехожому?

До того ж, навіть якщо в неї є ці пляшечки з грудним молоком (деякі жінки змушені його зціджувати, тому що його просто забагато) або вона може погодувати молочною сумішшю (інші жінки, в яких молока замало, годують і грудним молоком, і сумішшю), то треба кудись дівати власне молоко. Воно ж прибуває – тисне на груди, тече і, якщо перетерпіти раз-два, то просто зникне. А використовувати на публіці молоковідсмоктувач – набагато менш естетично, ніж годувати солоденьку дитину. Та ще й розетку треба знайти.

«Треба краще ховатися – в туалеті, наприклад. Для чого робити це так публічно і напоказ?»

Туалет, по-перше, треба спочатку знайти. По-друге, навіть у США існує обмаль громадських вбиральнь, в яких облаштовані спеціальні кімнати для мам з дітьми. Годувати, сидячи на унітазі? Це негігієнічно і несправедливо по відношенню до матері і дитини, як і до тих, хто до цього туалету стоїть в черзі.    

Коли я годувала, то не шукала місць, де мене було б видно зі всіх боків, але й не ховалася під корчем. А чому я маю це робити? Я такий же учасник публічного простору як і решта. Я знаходила місця, де мені було зручно і приємно годувати дитину. Найулюбленіше – лавочка в павільйоні «Джунглі» в Ботанічному саду.

Те, наскільки сам процес помітний оточуючим, більше залежить від дитини, ніж від жінки. Є діти, які не будуть миритися з пелюшками на голові та можуть оголяти мамині груди більше, ніж їй того хотілося б. Сама я ніколи не бачила жінок, які спеціально виставляли свої груди на показ, але навіть якщо це і траплялося, думаю, в більшості випадків це йде від втоми та необачності. Важко уявити людину, яка, використовуючи власні груди у 245-ий раз, аби погодувати немовля, раптом вирішила заодно нею звабити і випадкового відвідувача кав’ярні.    

Ті, хто вважає, що жінки роблять це публічно, щоб своїми грудьми чи фертильністю похизуватися, роблять припущення щодо мотивів жінки. Іншими словами – вигадують. З таким же успіхом можна припустити, що чоловік з густою шевелюрою на голові не просто йде вулицею у своїх справах, а  хизується волоссям та дражнить лисих. До того ж люди загалом роблять багато речей, аби справити враження на оточуючих: ходять до спортзалу, модного перукаря, купують дизайнерський одяг, дорогі машини та будинки. І тільки у випадку матерів, які годують власних дітей і, можливо, десь там навіть своїми зусиллями пишаються, це чомусь засуджується.  

І ще мене дивує, де противники публічного годування цих жінок бачать? Дійсно, коли я сама була на цій стадії свого життя, жінки з немовлям, мені здавалося, роїлися під кожним кущем. Мене ця тема цікавила: як довго вони годують, як часто, де купують спеціальні топи тощо. Але щойно я полишила світ теплого молока, бачити їх я теж перестала. Ну сидить якась жінка і тримає біля грудей дитину. Не цікаво. Що змушує сторонніх її роздивлятися?!

«А чому їм взагалі треба кудись йти? Сиділи б вдома»

Лікарі радять годувати дитину рік, мінімум  три місяці. І факт народження дитини не має каратися домашнім арештом. Ходити жінка має право не лише в крамницю та місця скупчення інших мам, як от дитячі майданчики та парки, а куди їй хочеться й куди їй треба. Соціальна ізоляція – одна з проблем матерів, що ускладнює без того непростий час в житті жінки. Ще вчора ти – топовий менеджерів з продажів, в якої від дзвінків клієнтів розривається телефон, а сьогодні – один на один з мініатюрним створінням, яке тільки й знає, що плаче. Традиційно жінка знаходилася в колі родичів, і не була в цей період настільки самотньою, як сьогодні. Можна їй хоча б в парк прийти і на лавочці посидіти, аби якісь люди були навколо? Ні, не місце?

Британський демограф Фред Пірс у своїй книзі звернув увагу на те, що чим меншою стає народжуваність у певній країні, тим більш тут стають нетолерантними до дітей та ворожими до батьків. У Сінгапурі, країні з одним з найнижчих рівнів народжуваності в світі, дітей у громадських закладах за кілька днів перебування Пірс взагалі не побачив. У тої же час в суспільстві активно обговорювали, що варто було б не пускати батьків з візочками в універмаги, бо вони там усім заважають.

«Але ж публічно годувати грудьми — це як мати привселюдно секс чи ходити в туалет. Це має бути таїнством між матерію і дитиною»

Годування грудьми – це не секс, не випорожнення і не таїнство. Всі ці порівняння – результат уяви людини, яка їх придумала. Алегорії, метафори, гіперболи та інші літературні прийоми  не можуть бути підставою для позбавлення базових людських прав цілої групи осіб. Взагалі можна будь що порівняти з будь-чим, наприклад Місяць з сиром. Але це ж не означає, що на Місяць треба відправити інспекторів з контролю якості продукції.

Мати з дитиною має таке саме право перебувати в ресторані чи в крамниці, як і ця, без сумніву, креативна людина, в якій те, що раніше малювали на іконах, викликає асоціацію з тим, що вона робить туалеті.    

Думаю, якщо б люди були змушені займатися сексом по 20-30 хвилин кожні півтори години, вони робили  б це на публіці - як наш найближчий родич, мавпа бонобо. Кожний чоловік в Фейсбуці пояснив би, що неможливо ховатися майже третину всього часу. 

«Але ж мені огидно на це дивитися чи, навпаки, мене це збуджує»  

Люди - і не тільки люди – постійно викликають емоції в інших – своїми діями чи зовнішнім виглядом. Збуджувати можуть і привабливий молодик, і красива дівчина. Викликати огиду – п’яничка, що себе забруднив. Інвалід без ніг викликає жалість. Людина на Porsche – заздрість. Пухнастий котик – замилування. Чоловік з вузьким лобом та тюремними татуюваннями – страх.

І лише жінки, які годують власних немовлят, чомусь мають нести відповідальність за емоції оточуючих та змінювати відповідно свою поведінку. А вони, між іншим, роблять те, що з’явилося набагато раніше, ніж алкоголь, Porsche і татуювання. 

«Чому це взагалі треба робити? Є ж суміш і можна годувати з пляшечки»

Користь грудного вигодовування для здоров’я, когнітивного та емоційного розвитку дитини, а також фізичного та психологічного відновлення жінки після вагітності добре вивчена і популяризована. Не буду на цьому зупинятися і завалювати вас результатами досліджень.   Головне інше: чи годувати дитину тільки грудьми ексклюзивно, поєднувати з молочною сумішшю чи годувати виключно сумішшю, чи, може, взагалі годувальницю з села привезти – питання, яке має приймати мама за участю свого чоловіка, інколи - лікаря. Люди в маршрутці в Києві чи туристи на Національному молі у Вашингтоні не мають до цього жодного відношення, незважаючи на якість дослідження та розмір вибірки.

Всі мої аргументи загалом зводяться до одного: не можна власний мінімальний дискомфорт (у цьому випадку – уявний) ставити вище за життєві потреби інших. Але, розумію, що не всі на це здатні. Ось тому у США право жінки, яка годує дитину, та її гідність захищені законом.  

Колонка опублікована в блогах на сайті Української служби Голосу Америки. Думки, висловлені в  рубриці «Моя Америка» , передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки»

Опубліковано з дозволу автора та видання

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.