6 грудня 2016, вівторок

Чому я не люблю супержінок

коментувати
Або про що не розповідають успішні працюючі мами

Кілька років тому напередодні Дня святого Валентина я заборонила своєму чоловікові купувати мені що-небудь у популярній служби доставки квітів і подарунків – настільки негативну реакцію у мене викликала її реклама. Судіть самі: по вулиці йде струнка, доглянута жінка з ідеальним макіяжем, в облягаючому брючному костюмі, на плечі в неї модна мініатюрна сумка, а на руках – дитина, на вигляд десь так чотирьох місяців. Тут до неї підбігає чолов'яга і вручає величезний букет квітів, який та граціозно приймає.

На той момент у мене самої було чотиримісячне немовля, і я прекрасно знала, що в елегантних костюмах і з таким квітучим, бадьорим виглядом з немовлям ходити неможливо, тим більше без сумки з памперсами і пелюшки для зригування. Образ був настільки неправдоподібний, що дядько в рекламі повинен був замість того, щоб вручати квіти, зателефонувати в поліцію і повідомити про крадіжку дитини.

Рекламу транслювали тільки один святковий сезон, але схожі жінки з немовлятами та дітьми старшого віку продовжували переслідувати мене і далі: в інтернеті, журналах, кіно, телебаченні і в рекламі.

По ідеї, цей «культ супержінки» повинен був мене, як і інших працюючих матерів, надихати і вселяти мені впевненість у собі. Однак він справляв зворотний ефект. Поки я, маючи немовля, моталася в сусідній штат на повний робочий день, зціджуючи в офісі молоко, та ще намагалася закінчити кандидатську дисертацію, мене мучило відчуття власної неповноцінності.

Дитина у мене всього одна, а не три, як у справжньої супервумен.

Що я робила на роботі в той період, в моїй пам'яті не збереглося. А справжня супервумен продовжує сяяти, піднімаючись на наступну сходинку кар'єрних сходів через тиждень після пологів.

Уміння перебувати в двох місцях одночасно входить у мінімальний набір якостей справжньої супервумен

Вдень дитину доглядала моя мама, а з шести місяців – нянечки в яслах. Справжні супермами присвячують своїй дитині, перший рік життя якої, як всім відомо, вирішує результат всього її майбутнього життя, кожну хвилину вдень і вночі. (Уміння перебувати в двох місцях одночасно і з повною самовіддачею входить в мінімальний набір якостей справжньої супервумен).

Той факт, що мені для нормального функціонування потрібно хоча б сім годин сну, здавався настільки ганебним, ніби мова йшла про залежність від наркотиків. І, судячи з журналів, переді мною відкривалася просто безодня провалів і в майбутньому. Самостійно шити костюми на Гелловін? Кожен день возити дитину в спортивні секції і на інші заняття? Підвищувати свою кваліфікацію на вечірніх курсах? Брати участь в благодійних заходах та марафонах?

Виявилося, що у «супервумен» і «супермам» існує широка опозиція. Дослідниці Сьюзан Дуглас і Мередіт Майклс у книзі «Міф матусі» запровадили термін «мамізм», під яким вони мають на увазі нереалістичні очікування від жінки як матері і працівника, що нав'язуються в американському суспільстві. Причин виникнення мамізму, на їхню думку, декілька.

По-перше, коли жінки покоління бебі-бумерів в 70-х роках почали масово виходити на роботу, вони мусили активно доводити, що вони можуть працювати не тільки нарівні з чоловіками, але і набагато краще. Через постійний наплив іммігрантів та інших особливостей американської економіки до верстата їх ніхто не запрошував, а їхньому приходу в офіси активно чинили опір.

По-друге, коли в 80-х ті самі жінки почали народжувати дітей, контрольований консервативними республіканцями Білий Дім вирішив, що грошей на відпустку з догляду за дитиною, дитячі садки та іншу допомогу батькам у бюджеті немає. Саме тоді, пишуть дослідниці, у суспільстві почала пропагуватися думка про те, що у всіх проблемах нації винні працюючі матері, які покинули виховання дітей. І тепер жінки мусили ще доводити, що вони не тільки ефективні працівниці, але й ідеальні матері.

Проте, кількість працюючих матерів зростала, і вони перетворилися в сегмент ринку. Розкусивши це, ЗМІ, часто без злих намірів, почали лити на їхні голови величезний потік порад, рекомендацій і повчальних історій успіху, піднімаючи очікування на шалену висоту. А оскільки в США панують конкурентні відносини, то жінки почали між собою змагатися, у кого дитина більш розвинена, хто довше працює, хто менше спить, хто більше втомлюється. Таким чином, стандарти успішної працюючої матері, що рідко зустрічаються в живій природі, стали сприйматися як щось само собою зрозуміле.

Ну, а якщо в США всі леді – «залізні», то і допомога з дітьми їм начебто й не потрібна. (Оплачувана відпустка з догляду за дитиною відсутня тільки в трьох країнах світу – США, Свазіленді та Папуа Новій Гвінеї). Інші дослідниці пояснюють культ супервумен і супермами саме небажанням держави і суспільства надавати матерям підтримку – легше прославляти, ніж допомагати.

Так це було і в Радянському Союзі: за часів Сталіна жінки виходили на роботу майже відразу після пологів, адже відпустки з догляду за дитиною не було, як і клейонок, сосок і всього іншого, що могло полегшити догляд за немовлям. Тоді в мистецтві прославлялися героїчні, сильні, монументальні жінки. А в 70-80-х, коли система підтримки батьків більш-менш налагодилася, в кіно та живопису вже почали домінувати зворушливі, ліричні героїні.

Арлі Хошчайлд у книзі «Друга зміна» пропонує ще одне пояснення феномену популярності «супервумен» у США – як стратегії збереження шлюбу. Якщо жінка вступає в шлюб, чекаючи, що всі домашні обов'язки та догляд за дітьми будуть ділитися по справедливості, а чоловік упевнений, що все це – виключно жіночі справи і поступатися не збирається, то працююча жінка опиняється перед вибором: або продовжувати тиснути, що може закінчитися розлученням, або все робити самостійно.

Хоча неучасть у веденні домашнього господарства – друга за популярністю причина розлучень в США (після жорстокості), багато жінок розлучатися все-таки не хочуть. Тягнути лямку і злитися на чоловіка – теж глухий кут. Образа і розчарування будуть роз'їдати душу, а зрештою – і шлюб. А можна переконати себе в тому, що ти – супервумен, тобі чудово вдається все робити самій.

На перший погляд, всі у виграші – мужика і політиків залишили в спокої, дружина пишається собою, у дітей – обоє батьків. Однак Хошчайлд, вивчивши стосунки величезної кількості пар, показує, що платити все-таки доводиться. Одні жінки серйозно підривають власне здоров'я, інші карають чоловіка, обмежуючи його контакт з дитиною та участь у прийнятті рішень по дому («він же нічого не вміє і не знає!»), треті відмовляють у сексі та емоційній підтримці («я втомилася»). Причому багато хто робить все перелічене вище, навіть не усвідомлюючи, чому.

Насправді багато дійсно успішних жінок – як «зірки», так і мої подруги – мають добре налагоджену систему підтримки: начальник, який розуміє, і зручний графік роботи або чоловік, який тягне на собі половину, а то й більше сімейної ноші, батьки, які живуть по сусідству, няня, яка, крім догляду за дитиною, ще й готує вечерю, наймані прибиральниці, гувернантки і батлери (останнє - жарт).

Правда, в портретах супервумен про це рідко згадується. Одна моя подруга, українська зірка бізнесу, показала статтю про себе, де вказувався її дуже насичений графік, в якому практично немає місця для сну і відпочинку. На моє щире здивування – я й не здогадувалася, що вона так важко працює – відповіла: «Таню, ніхто там правду не пише. Треба ж вміти себе продати».

Зате в американських жіночих автобіографіях і публіцистиці стало нормою писати про себе щиро, розповідати про свої слабкості та невдачі. Топ-менеджер «Фейсбук» Шеріл Сендберг у книзі «Не бійся діяти» вважала за потрібне розповісти, що у дітей були воші. А відома американська сценаристка та письменниця Айлет Волдман свою автобіографічну книгу так і назвала «Погана мати». Начитавшись подібної літератури, я заспокоїлася і зробила висновок: не варто змагатися з русалками - їх, як і ідеальних матерів і супержінок, у природі не існує.

Колонку раніше було надруковано в «Жіночому журналі для тих, хто хоче жити щасливо».

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.