5 грудня 2016, понеділок

"Палацовий переворот" в Туреччині

коментувати
Як далеко зайдуть авторитарні тенденції в країні

Відставка прем’єр-міністра Ахмета Давутоглу та формування нового уряду, лояльного президенту Реджепу Ердогану – крок назустріч новій політичній системі в Туреччині, яка вже встигла в турецькому та міжнародному експертному дискурсі отримати назву «султанат». Її характерні риси – авторитаризм, придушення опозиції, використання конфронтації з іншими країнами як доказ «оточеності» ворогами та необхідності «жорстких заходів».

При владі – тільки наближені

В останні роки політичні процеси в Туреччині викликають хвилювання її західних партнерів, які раніше з ентузіазмом пропагували «турецьку модель» демократії та розвиненої економіки як взірець для країн ісламського світу. В Туреччині спостерігається поступовий перехід від початкового реформаторства владної Партії справедливості та розвитку (ПСР) до одноосібного стилю керівництва державою президента Реджепа Тайиппа Ердогана.

Відставка прем’єр-міністра Ахмета Давутоглу 22 травня та формування нового уряду 24 травня є знаковими явищами, які добре демонструють специфіку прийняття рішень в країні. Новим прем’єр-міністром був призначений Біналі Йилдирим, який з 2002 року працював міністром транспорту в уряді. Давутоглу склав з себе повноваження на партійному з’їзді ПСР, на якому також був присутній президент. Хоча президент не має бути представником будь-якої політичної сили, Ердоган, який був обраний на цей пост у 2014 році, фактично ніколи не втрачав керування партією та зберігав під своїм контролем всі кадрові призначення.

Причиною відставки Давутоглу називають розбіжності між ним та президентом щодо ключових політичних питань. Давутоглу був ідеологом зовнішньої політики уряду ПСР, займаючи пости радника прем’єр-міністра, Міністра закордонних справ та прем’єр-міністра. Його наступника, Йилдирима, називають вірним соратником президента Ердогана, позбавленим власних амбіцій бюрократом. Аналогічно, увесь новий уряд складається суто з довірених осіб президента.

Режим ручного управління

Централізація влади президента Ердогана досягла своєї кульмінації зараз, коли йому вдалось залучити необхідну більшість в парламенті та змінити положення Конституції. Безпрецендентним кроком стало позбавлення імунітету 138 з 550 депутатів парламенту, третина з яких були представниками прокурдської партії, піддавши їх остракізму як зрадників турецької нації та посилаючись на те, що «це воля турецького народу» - не бачити в парламенті осіб, проти яких відкриті судові справи за статею «підтримка терористичної діяльності».

Туреччина фактично опинилась на порозі створення «поліцейської держави»

Туреччина фактично опинилась на порозі створення «поліцейської держави».  Посилаючись на демократичні норми, відбувається узурпація влади не лише однією партією, але й всередині партії. Поступово обмежуються права військових, які були раніше балансом проти ісламістів. А  коло осіб, що приймають рішення, зменшується до мінімуму, що означає фактично як де-факто, так і де-юре (в зв’язку з конституційними змінами) перехід в режим «ручного управління».

Полювання на відьом

Монополізація влади в країні та побудова культу особистості Ердогана відбувається на тлі антитерористичної операції проти бойовиків Робочої партії Курдистану, а також Ісламської держави. Така ситуація стала підґрунтям для «полювання на відьом» в суспільстві та виправдання згортання демократичних процесів необхідністю забезпечувати національну безпеку. Крім того, країна переживає ще й наплив біженців, кількість яких, за останніми даними, досягла майже 3 млн. осіб. Стрімка імміграція зробила Туреччину країною номер один в світі по кількості біженців. Це сприяє конфліктній політичній риториці, пошукам зовнішніх та внутрішніх  ворогів, зростанням підтримки влади як гаранта безпеки навіть за рахунок демократичних свобод.

Додайте сюди конфронтацію з Росією після інциденту зі збиттям російського літака турецькими ВП. А ще загрозу втягування в новий виток конфлікту навколо Нагорного Карабаху на Південному Кавказі. І стає зрозуміло, що влада в Туреччині загнала себе в глухий кут.

Безвізовий режим з ЄС в обмін на турботу про біженців

Відносини Туреччина-ЄС також стали жертвою бажання Ердогана продемонструвати сталеву волю та сильну руку. Туреччина вкотре звинуватила ЄС в подвійних стандартах та недотриманні обіцянки щодо відновлення переговорного процесу стосовно членства в Союзі та безвізового режиму.

Такі перспективи існували після досягнення між Брюсселем та Анкарою у березні 2016 року домовленості щодо мігрантів. Туреччина взяла на себе зобов’язання на реадмісію мігрантів з ЄС в обмін на сирійських біженців по схемі  «один до одного». Вже тоді наголошувалось, Туреччина отримає безвізовий режим в червні 2016 року, лише якщо виконає 72 критерії. Головною перешкодою, яка звела нанівець безвізовий діалог, стало небажання турецької влади змінювати законодавство в сфері протидії тероризму. Використовуючи занадто широке трактування поняття тероризму (як загрози всьому, що репрезентує «турецькість»), це законодавство не відповідає міжнародним нормам та фактично використовується владою як інструмент легітимізації репресивних заходів проти політичних опонентів та непровладних ЗМІ.

Таким чином, залишається відкритим питання, як далеко зайдуть авторитарні тенденції в Туреччині та чи турецьке суспільство спроможне та схильне запропонувати альтернативну модель розвитку. Міжнародна спільнота також має знайти компроміс між критикою турецької влади та залежністю від Туреччини в сфері протидії тероризму і вирішенні проблеми біженців.

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Марина Воротнюк   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.