8 грудня 2016, четвер

Верховна Рада і сексуальні домагання

коментувати
В Україні не створено жодного механізму захисту своїх прав для жертви сексуальних домагань

Депутатська недоторканість захищає багато від чого, але не від сексуальних домагань. Час говорити чесно про сексуальні домагання, якщо ми хочемо бути частиною цивілізованої Європи. Сексуальні домагання – це частина повсякденного життя в нашому суспільстві, яку ми більше не можемо толерувати.

Яскравий приклад з мого життя.

Народний депутат України Барна Олег Степанович дозволив собі сексистський та принизливий коментар щодо народних депутаток від фракції «Об’єднання «Самопоміч» - Войціцької Вікторії., Подоляк Ірини та Сотник Олени. В прямому ефірі 24-го каналу Олег Барна так прокоментував збір підписів народними депутатками щодо відставки уряду:  «Готель Україна, 519 номер, завжди ввечері там знаходжуся. Заходьте, буде корисно і приємно».

Як це розуміти? Дії Олега Барни в будь-якій цивілізованій країні вважалися б сексуальним домаганням. А в Україні це є чимось цілком прийнятним навіть для депутата Верховної Ради України. І саме тому я разом колегами звернулися до Регламентного Комітету зі скаргою на поведінку Олега Барни. В першу чергу, за захистом свого права на повагу до честі та гідності.

Поштовхом до цього стала наша співпраця з Марією Критенко, активісткою ініціативи «Руки геть!» проти сексуальних домагань в київському громадському транспорті. Після обговорень з нею та її колегами ми дійшли  до висновків, які нас самих шокували: в Україні не створено жодного механізму захисту своїх прав для жертви сексуальних домагань.

Це жахливо, адже, коли ти жертва, ти відчуваєш одразу декілька суперечливих почуттів: гнів, беззахисність та завмирання. Жодна людина не може справитися з цим самотужки. І навіть коли жертви починають про це говорити, замість підтримки зустрічають суспільний осуд. Часто можна почути, жертвам подобаються такі домагання або ж що вони самі в них винні. Ці аргументи не витримують критики, але продовжують існувати, перш за все через відсутність дискусії.

Однією з перших в Україні почала відкрито говорити проти сексуальних домагань відкрито Марія Критенко. Влітку 2015 року вона звернулася з ініціативою проти домагань в київському метро до влади міста Києва. Приклад з її історії: ввечері в вагонах метро не так багато людей і достатньо вільних сидінь. Один з пасажирів шукав собі місце, сів біля дівчини, після чого почав розпускати руки. Марія голосно зробила зауваження пасажиру, але він проігнорував. Люди, що сиділи поруч, не звертали уваги на ситуацію. І що далі?

А нічого – відповідає національне законодавство. Описана ситуація не підпадає під визначення сексуальних домагань.

В сенсі закону сексуальними домаганнями є, по-перше,  дії сексуального характеру. Вони можуть бути у словесній формі: погрози,  залякування,  непристойні  зауваження; або ж у фізичній: доторкання,  поплескування. З цим все зрозуміло, і цього було б достатньо, щоб визнати описані ситуації як сексуальні домагання. Але, по-друге, сексуальні домагання можуть мати місце лише між підлеглим та начальником або ж у випадках матеріального підпорядкування. Тобто, якщо до вас чіпляється колега або ж просто незнайома людина — ви незахищені.

Невже за такі дії не передбачено жодної відповідальності? Не зовсім. Кримінальний Кодекс містить відповідальність за примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 КК). Саме за цією статтею можна кваліфікувати сексуальні домагання - але тільки якщо між жертвою та порушником є трудова або матеріальна залежність.

Але, дивлячись на судову статистику, навіть така залежність не гарантує вирішення спору на користь жертви.  Більше того, нападники успішно виграють у жертв судові справи про спростування недостовірної інформації про домагання. У Реєстрі судових рішень таких справ як мінімум 13.

Не встановлена і адміністративна відповідальність за зазначені правопорушення. Тобто порушник нічого не порушив, а поліцейські не зможуть надати допомогу. Жертва залишається на самоті, без захисту та з думками про те, що це нормально. В поліції з високою імовірністю їй відмовлять в прийнятті заяви, а то й можуть посміятися з неї.

Те саме стосується сексуальних домагань на робочому місці. Не важливо, хто домагається – керівництво чи колега – якщо це неприємно, то це ненормально. У випадку з колегою, можна поскаржитися роботодавцю. Але ні Кодекс законів про працю, ні проект Трудового кодексу не встановлюють обов’язку роботодавця реагувати на таку скаргу. Тим більше не йдеться про гарантії начальником нерозголошення подробиць інциденту. З домаганнями начальника/начальниці до підлеглих ситуація ще більш складна. А продуктивність падає, бажання працювати меншає, людині доводиться шукати іншу роботу. 

І це лише один зі зрізів проблеми. Про проблему сексуальних домагань до дітей взагалі слід говорити окремо. Бо статистика кричуща: (за даними американської благодійної організації «1in6») кожен шостий чоловік ставав жертвою сексуальних домагань у віці до 18 років. Української статистики з цього питання практично немає. А сексуальні домагання в дитинстві завдають шкоди психічному здоров’ю дітей на все життя. На жаль, зараз діти в школах цілковито незахищені від цього. І замовчувати проблему сексуальних домагань – це ризикувати перш за все собою та своїми дітьми.

В жодному разі цей короткий аналіз не мав на меті налякати. Якщо є проблема, то її треба вирішувати.

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Вікторія Войцицька   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.