10 грудня 2016, субота

Презумпція правоти поліцейського: за і проти

коментувати
Давайте чути інших і сперечатись предметно

Не в останню чергу через сумбурні вислови деяких офіційних осіб, люди обговорюють що завгодно: і довіру до копів, і заборону виходити з авто, і відповідальність за образу поліцейських, і відеозйомку копів, і збільшення строку арешту, і Майдан. При цьому, кожна сторона дискусії говорить лише те, що хоче сказати, і не чує іншу сторону.

Наприклад, чи існує обов'язок виконувати законні вимоги поліцейського і відповідальність за їх невиконання? Вочевидь так, тоді нащо пропоненти пояснювали презумпцію правоти нібито як правовий інструмент примусу виконувати законні розпорядження копа? І, навпаки, чи заперечує пропонована презумпція правоти копа презумпцію невинуватості? Вочевидь, ні, то до чого ці всі аргументи опонентів про поліцейську державу і диктаторські закони?

Розбиратись треба докладно, не мішати мухи з котлетами, а #перемогу - зі #зрадою, утримуючись від поспішних узагальнень і хибних ототожнень. Як відомо, дискусія почалася з наступної тези міністра: «Императив презумпции правоты полицейского - должен стать социальной нормой! Сначала подчиняйся полицейскому - потом обжалуй! Дело в том, чтобы общество приняло это правило – как необходимое правило для собственной безопасности, как свое!» Ця теза підтверджена і в ефірі телеканалу, де повторено про розуміння презумпції правоти поліцейського як суспільного договору довіри поліції.

Якщо не копам довіряти, то кому?

Ось систематизований список почутих за час балачок притомних висловів на тему презумпції правоти поліцейських, умовно класифікованих на «за» і «проти».

Вислови умовно «за» презумпцію правоти поліцейського:

- Якщо ми хочемо жити у нормальній країні, потрібно навчитись підкорюватись вимогам правоохоронців.

- Потрібно дати поліцейським більше можливості захищати громадян.

- Поліцейський – це представник держави, тож a priori заслуговує на повагу.

- Якщо у громадянина немає проблеми із законом, нічого не заважає йому підкоритись законній вимозі поліцейського.

- У поліцейських достатньо теоретичних знань, але брак захисту з боку держави та поваги з боку громадян, які заважають реалізовувати знання на практиці.

- Особиста безпека поліцейського: коп не може знати, чи є громадянин законослухняним, тому припускає ризики небезпеки від кожного, і має їм запобігати.

- Вірогідність того, що законослухняний громадянин постраждає від помилки (перевищення влади) поліцейського нижче, ніж вірогідність того, що громадянин постраждає від правопорушника, якому поліцейський превентивно не завадив через брак повноважень.

- Презумпція правоти тісно пов’язана з введенням системи автофіксації порушень ПДР.

- Процес доведення поліцейським громадянину свої правоти займає багато часу, який можна було б витратити на опрацювання інших часто більш важливих викликів.

- Презумпція правоти поліцейського не дорівнює безкарності поліцейського у випадку перевищення повноважень.

- 90% взаємодії законослухняних громадян з поліцією – це взаємодія з новою патрульною поліцією, а до неї претензій менше та довіра вище, ніж до переатестованих міліціонерів.

- Суспільство завжди критикуватиме розширення повноважень поліцейських, але це необхідно, і суспільство поступово до цього звикне.

- Одним тільки введенням в силу цих проектів цивільні права не порушуються. Можливо, порушувати їх буде практика, якщо будуть зловживання. Проблема в тому, що у нас постійно зловживають правом. Причому як держава, так і громадяни.

Вислови умовно «проти» презумпції правоти поліцейського:

- Низька правова культура як поліцейських, так і громадян.

- Злочинець все рівно підкорятись не буде, а права законослухняних громадян утискаються.

- Правота поліцейського дорівнює неправоті громадянина.

- Через незавершеність судової реформи, немає органу, що зможе відновити порушене поліцейським право громадянина.

- Відсутній той рівень суспільної довіри до поліції, який потрібен для безумовного підкорення вимогам копів.

- Розповсюдження презумпції правоти на всю Національну поліцію, а не тільки на патрульну.

- Поки налагодиться робота та накопичиться практичний досвід, буде багато помилок, а розширення повноважень цьому тільки сприятиме.

- Якщо розширюються повноваження поліцейських, повинна підвищуватись і їх відповідальність за помилку.

- Проблеми у діяльності поліції потрібно вирішувати шляхом встановлення чіткої моделі співвідношення взаємних прав та обов’язків поліцейських і громадян та шляхом прописання детальних інструкцій для поліцейських.

- Використання ситуації у Дніпрі у політичних цілях для збільшення політичної ваги МВС, на хвилі співчуття патрульним «протягнути» правоту для всіх поліцейських.

- Наявність презумпції правоти поліцейського нічим би не допомогла копам у ситуації в Дніпрі.

- Через брак досвіду у патрульних поліцейських і відсутність змін у всіх інших підрозділах, наразі презумпція правоти несе більше загрози, ніж захисту.

- У працівника поліції не може бути більше повноважень, ніж у громадянина.

- Презумпція правоти поліцейського становить потенційну загрозу для реалізації прав громадян на мирні зібрання.

- Щоб поліція працювала максимально ефективно, не потрібно встановлювати ніякі штучні презумпції – потрібно розробити чіткі та ефективні алгоритми дій поліцейських для критичних ситуацій.

Висновки (проміжні, сказав би пан Пєсков, і цього разу був би правий).

- Існуюча дискусія про презумпцію правоти прямо зараз більше нагадує розмову сліпого з глухим, тому слід уточнити предмет дискусії і почати чути один одного.

- Склалось вельми різне ставлення до ідеї презумпції правоти для всіх поліцейських і для нових патрульних поліцейських – до останніх, вочевидь, довіра в рази більша.

– Презумпція правоти як юридична категорія потребує визначення сама по собі, і відмежування від категорій соціальних.

– Наразі у зміст презумпції правоти копа вкладають багато того, що до цієї презумпції ніякого відношення не має.

– Натомість, ігнорують ті компоненти, що якраз презумпції потребують (наприклад, автоматична фіксація правопорушень ПДР).

– Тотожні та суміжні до презумпції правоти правові категорії: виконання законних вимог копа, відповідальність за невиконання таких вимог, відповідальність за образу поліцейського, перевищення службових повноважень, презумпція невинуватості, обов’язок залишатись у машині під час зупинки на вимогу поліцейського, право на мирні зібрання, оскарження дій копа в суді.

Отже, давайте говорити більш предметно і покроково. Чи хоче суспільство більш ефективної роботи поліції? А якщо це означає додаткові обмеження прав громадян? Можливо, є інші способи посилення ефективності роботи копів? А чи можна виховати міцну поліцію, не довірившись їй? Крім того, якщо не копам довіряти, то кому? Що робити, якщо добропорядному громадянину вимоги копа здаються незаконними: підкорятись чи сперечатись? Чи все-таки зачекати реформу прокуратури і судів? Хто спершу має змінитись: поліція чи суспільство? А якщо суто юридично, то як цю презумпцію правоти поліцейського запровадити, і який зміст у неї вкласти? А також, як досягти реалізації суспільного договору про довіру поліції? Ось реальні питання для дискусій.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.