27 лютого 2017, понеділок

Повноваження копів vs. права громадян

коментувати
Поки поліція зберігає довіру суспільства, вона заслуговує на підтримку у своїх прагненнях працювати ефективніше

У попередній публікації я писав про необхідність дотримання єдиного предмету дискусії стосовно презумпції правоти поліцейського, а не опонувати невисловленим висловам. Крім того, упорядкував список висловів “за” і “проти” презумпції правоти, для полегшення пошуку відповідей на дійсно актуальні питання.

Тепер настав час для пояснення юридичного значення презумпції правоти поліцейського, спроби відповісти на реальні питання пошуку балансу ефективності роботи поліції і дотримання прав громадян, та запропонувати можливі рішення.

Отже, як правильно висловились деякі колеги, презумпцію правоти не можна назвати чіткою юридичною категорією, на відміну від презумпції невинуватості. Як випливає із різних норм національного законодавства, презумпція правоти поліцейського може означати:

- обов’язок громадян виконувати законні вимоги поліцейського та наявність відповідальності за їх невиконання;

- припущення про правомірність дій працівника поліції допоки не встановлено інше при оскарженні у суді, та пріоритет слова поліцейського порівняно зі свідченнями інших осіб, насамперед скаржника.

За цим значенням стоять конкретні норми законодавства, які можна обговорювати і вдосконалювати:

- Законні вимоги поліцейського є обов’язковими для виконання всіма фізичними та юридичним особами” – ч. 2 ст. 62 Закону “Про Національну поліцію”

Слово поліцейського у суді повинно важити більше, ніж слово правопорушника

- Юридична відповідальність за відмову виконувати законні вимоги поліцейського – ст. 185 КУпАП, ст. 342 Кримінального кодексу.

Звісно, у дотриманні і застосуванні наведених норм є труднощі, які слід обговорювати і вирішувати. Деякі ініціативи щодо цього вже пропонуються. Наприклад, запровадити відповідальність за образу поліцейського. Поліцейські повинні мати можливість ефективно працювати в інтересах суспільства. Для цього їх слід захистити від тролінгу з боку непорядних громадян.

Отже, у фокусі уваги цього аспекту презумпції правоти поліцейського перебуває законність його дій. Дійсно, законність дій часто залежить від професійності копа. Але щоб вимагати належну професійну підготовку поліцейських, слід мати належне законодавство, що регулює їх професійну діяльність. Не можна ж навчити поліцейського діяти правильно, якщо проблема правильності дій – в недоліках законодавства. Отже, ліпше реалізувати “довіряй [поліції], та вимагай [законності їх дій]”.

Щодо другого аспекту презумпції правоти – слово поліцейського чи слово порушника?:

- Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, тобто на поліцію у випадку оскарження дій поліцейського – ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства

- Доказами у справі є адмінпротокол, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речові докази, показаннями технічних приладів та технічних засобів – ст. 251 КУпАП

Іншими словами, якщо ми оскаржуємо дії поліцейського в суді то законність його дій не припускається, а скаржник перебуває у більш вигідному положенні. І це поліцейський повинен доводити, що мало місце порушення, саме поліцейський відповідає за кожну кому в адмінматеріалах. За умов неоднозначної якості законодавства і сумнівної справделивості судочинства, правопорушники мають чимало можливостей для уникнення від відповідальності. Як це вирішити? Або перекласти обов’язок довести неправомірність дій поліцейського на скаржника, або вдосконалити існуючий порядок оскарження задля полегшення ефективнішої роботи поліції.

Перш ніж пробувати перекладати обов’язок доведення на громадян, стверджуючи тим самим презумпцію правоти копа, треба відповісти на два питання. Перше, це кому більше довіряє суспільство: правопорушнику чи поліцейському? Я думаю, в більшості випадків – поліцейському. І друге, хто повинен перебувати у вигіднішому становищі щодо доведення правопорушення – порушник чи поліцейський? Я думаю, в більшості випадків – поліцейський. Отже,

- слово поліцейського у суді повинно важити більше, ніж слово правопорушника, який вочевидь піде на все, щоб уникнути відповідальності;

- але саме поліція зобов’язана доводити правомірність своїх дій;

- тому слід удосконалити норми законодавства щодо доказів, але не запроваджувати презумпцію правоти поліцейського у суді.

В той же час, світовій практиці добре відомі способи обходу презумпції невинуватості у деяких випадках, зокрема щодо дрібних правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху, і щодо тероризму.

Що ж можна удосконалити, зберігаючи баланс повноважень і безпеки поліцейських з одного боку, і запобіжники зловживанням прав людини з іншої? По-перше, це анонсовані право копа забороняти залишати салон авто, право огляду багажника, спрощення огляду водіїв на стан сп’яніння, повернення до передачі документів, а не їх пред’явлення. Крім того, це може бути і арешт у 24 години у деяких випадках, і вдосконалення норм застосування сили, і оптимізація доказування по справі про адмінправопорушення. Усі ці ідеї не потребують зміни парадигми презумпції правоти поліцейського чи винятків з презумпції невинуватості, а побоювання щодо зловживання їх правами повинні збалансовуватись побоюваннями стати жертвою злочинців.

І на завершення: поліції реально довіряють 60% громадян, причому ця довіра зросла в десятки разів за рік. Нікому в країні не довіряють так, як новій поліції і новим поліцейським. Вважаю, що допоки поліція зберігає довіру суспільства, вона заслуговує на підтримку у своїх прагненнях працювати ефективніше.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.