29 червня 2017, четвер

Чому корупція є, а судових справ немає

коментувати
Тільки незначний відсоток розслідувань про корупційну діяльність політиків і великих бізнесменів закінчується реальними кримінальними справами

Американка Іда Тарбелл прийшла в розслідувальну журналістику після роботи в школі, де викладала ботаніку, тригонометрію і стародавні мови. Її серія статей 1902-1904 років про Standard Oil, компанію нафтового магната Джона Рокфеллера, закріпила ключовий принцип жанру журналістських розслідувань, який тоді зароджувався – результат. Статті Тарбелл призвели до того, що Верховний суд США визнав монополію Standard Oil такою, що суперечить законодавству.

В української розслідувальної журналістики з результатом на сьогодні проблеми, хоча, умовно кажучи, акції українських журналістів-розслідувачів на медіа-біржі котируються досить високо.

У статей-розслідувань непогані показники читання, але правоохоронні органи дуже часто їх ігнорують. Кримінальні провадження або взагалі не відкриваються, або вмирають у теках слідчих, а корупціонери продовжують працювати в тих структурах, де і збагачуються. Хоча згідно з законом публікації в пресі – привід для реакції з боку правоохоронних органів.

Це тим більше дивно, що за багатьма описаними журналістами схемами справу лише потрібно грамотно оформити та передати до суду. Не потрібно навіть збирати додаткові факти. Вони не завадять, але на справу вистачає і так.

Громадянське суспільство, незважаючи на популярність антикорупційної теми, зберігається переважно на рівні прес-релізів, прес-конференцій, експертних колонок і постів у соцмережах. На загальному тлі виділяється хіба що Центр протидії корупції, який відзначився зверненнями до судів щодо декількох справ.

Звісно, крім кримінальної, є ще політична відповідальність – втрата рейтингу. Але для того, щоб втрата рейтингу реалізувалася в ротацію політичних еліт, потрібно пройти не через один електоральний цикл. У разі ж кримінальної відповідальності і посадок у в'язницю позбутися корупціонерів можна набагато швидше.

Корупціонери в Україні крадуть як перед потопом

Дефіцит результатів

Однак кримінальна відповідальність – рідкісний звір у тенетах журналіста-розслідувача. Взяти хоча б результати моїх розслідувань.

Мій матеріал про «вінницьку команду» на чолі з тодішнім спікером Ради Володимиром Гройсманом, що взяла під контроль державну Укрпошту, в поліції, прокуратурі і НАБУ, здається, в кращому разі прочитали, хоча масштаби корупції та неефективності в держкомпанії тягнули на кримінальне провадження. Добре що, принаймні, одіозного Ігоря Ткачука на посаді голови Укрпошти змінив Ігор Смілянський, на якого не впливають старший брат-БППшник і прем'єр. Правда, формально на посаді залишається Ткачук, який завалює корпоративний сайт відволікаючими заявами про «модернізацію» та «інновації»..

Викликає запитання невідповідність реакції розмірам корупції. Карати крадіжку мільйонів гривень м'яким зміщенням з посади через проведення конкурсу, в якому сам корупціонер має право брати участь – означає не боротися з корупцією, а заохочувати її.

Психологія українського корупціонера приблизно така: раз нікого не садять за крадіжку, буду красти і я; можна красти потроху роками, але в Україні це нереально, оскільки топ-менеджмент держпідприємств змінюється після кожної політичної пертурбації; тому потрібно красти дуже агресивно протягом короткого періоду часу, доки не змінилася влада. Як наслідок, корупціонери крадуть наче перед потопом. Карати їх потрібно показово – з конфіскацією майна, компенсацією державі збитків в багаторазовому розмірі, з в'язницею. Тоді, можливо, хоча б деякі корупціонери задумаються.

Схеми агресивної податкової оптимізації оточення міністра внутрішніх справ Арсена Авакова НАБУ зацікавило рівно настільки, що вони відфутболили справу в Державну фіскальну службу. Звідти надійшов лист за підписом Романа Насірова з поясненням, що з цими схемами намагалися боротися, дораховуючи податкові зобов'язання. Однак за всіма без винятку справах Харківський обласний адміністративний суд ставав на приймав сторону компаній сім'ї Авакова, яку потім підтверджувала вся судова вертикаль. Окремо треба було б розібрати поведінку прокурорів у цих судових справах.

Доведення до банкрутства Заводу напівпровідників у Запоріжжі, здається, зійде братам Клюєвим з рук. Належний державі Укрексімбанк, перед яким у заводу мільярдні борги, зайняв дуже м'яку позицію в суді, всім задоволений і особливо сперечатися не збирається. А після банкрутства клюєвської холдингової компанії Activ Solar в Австрії грошовий потік втік у невідомому напрямку. Суд розпочав санацію заводу, але це спроба вилікувати рак ібупрофеном. Завод вже, найпевніше, перетворився на мало кому цікаву нерухомість, а ось за стягнення клюєвських застав за боргами перед держбанками ніхто так серйозно й не взявся. Та й пасивність Укрексімбанку в суді – теж причина задуматися, чи все гаразд з його керівництвом.

Будь-які розслідування витримує голова Укроборонпрому Роман Романов, виробивши до них імунітет. Він – ставленик президента Петра Порошенка, який до оборонної промисловості небайдужий, оскільки в межах оборонних закупок отримує замовлення автомобільна компанія Богдан, де він був акціонером. Для цього на посаді першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони тримають Олега Гладковського, якому Порошенко і продав свою частку в Богдані. І немає президентській вертикалі ніякого діла до того, що співробітники Київського бронетанкового заводу при першій же можливості виводять з компанії гроші. Головне – мати лояльних виконавців, які за необхідності вирішать всі потрібні питання.

Взагалі не зацікавив правоохоронні органи спільний бізнес сім'ї генпрокурора Юрія Луценка і екс-регіонала Володимира Зубика. Зайве згадувати, що у генпрокурора повинна бути бездоганна репутація. Але як можна вважати бездоганною репутацію людини, яка стверджує, що ні він, ні його родина не причетні до компанії, де, як з'ясовується після візиту журналіста НВ, на дверях висить табличка «Службове приміщення народного депутата Ірини Степанівни Луценко»? І чому БПП, де Луценко на перших ролях, раптом не виставляє свого кандидата на окрузі, де в парламент балотується Зубик, який купив бізнес у сім'ї Луценків?

Мовчать співробітники правоохоронних органів і про кричущі приклади крадіжок в держкомпаніях. Навчити нових поліцейських говорити «Гарного дня» куди легше, ніж заарештувати керівництво Енергоатому, Об'єднаної гірничо-хімічної компанії або Укроборонпрому. Є імена і прізвища людей, які прямо розповідають деталі корупції на цих держкомпаніях, але НАБУ поки навіть не почало кримінальні провадження (крім хіба що Енергоатому, що перебуває під впливом екс-нардепа Миколи Мартиненка, вал публікацій про якого таки пробив поріг реагування).

Немає реакції і на корупцію при закупівлі книг у бібліотеки в рамках програми Українська книга. Харківське видавництво Фоліо продовжує отримувати держзамовлення на друк книжок за цінами вище ринкових. Керівництво Держкомтелерадіо, відповідальне за ці закупівлі, ніякої відповідальності поки не понесло.

Розбір тарифоутворення та якості послуг Київенерго, що належить мільярдерові Рінату Ахметову, залишається переважно контентом. Щоправда, керівництво Київради заявило про небажання продовжувати договір з Київенерго про керування міськими тепломережами після 2017 р. Київенерго, своєю чергою, намагається довести, що гріє і миє гарячою водою киян з любові до них, практично собі у збиток.

Мер Києва Віталій Кличко втрачає рейтинг на тлі повної розрухи в комунальному господарстві міста і корупції при розподілі грошей з міського бюджету на ремонт багатоповерхівок. Кличко, здається, більше часу витрачає на організацію розповсюдження третьосортних газет серед столичних пенсіонерів, що виставляють його справжнім героєм. На тотальну корупцію і неефективність він заплющує очі, відкладаючи кожне рішення через неможливість порушити ту чи іншу неофіційну політичну домовленість. Політична відповідальність у такому разі – хоча б якась розрада за відсутності кримінальних проваджень та судових рішень.

Хіба що у справі Георгія Логвинського, депутата з Народного фронту, НАБУ за результатами мого розслідування розпочато кримінальне провадження. Нагадаю, фірма Логвинського та його дружини, Ганни Юдковської, судді Європейського суду з прав людини, викупила Черкаський горілчаний завод на сумнівному аукціоні за 244,5 тис. грн, щоб згодом спробувати його перепродати дорожче. Поки йшли спроби реалізувати завод, він випускав горілку під брендом Sobieski, прав на яку не мав. Бренд належить французькій Marie Brizard Wine & Spirits, яка володіла заводом до аукціону.

НАБУ також пообіцяв перевірити скандальне будівництво на Борщагівці, де компанії колишніх регіоналів Віталія Журавського та Олега Шаблатовича за підтримки депутата Київради Миколи Негрича з Солідарності не соромляться користуватися бюджетом Києва для нарощування своїх активів у нерухомості.


-
-


Статистика збитих літаків

Я поцікавився, як справи з результатами розслідувань у колег-журналістів. Ось що вони мені розповіли.

Денис Бігус, керівник телепроекту Наші гроші, каже, що лише близько 10-15% розслідувань мають результат – когось звільнили, розпочато кримінальне провадження, скасували тендер. «Журналістські розслідування – без сумніву фактор політичного процесу, – наголошує Бігус. – Але, на жаль, не кримінального».

Щоб збільшити результативність, телепроект Бігуса намагається впровадити постефірну юридичну підтримку, щоб супроводжувати розслідування аж до залів судових засідань. Бракує допомоги громадянського суспільства, яке, за словами журналіста, «економікою цікавиться мало, що сумно».

Трохи більш оптимістичний рівень співвідношення результативних розслідувань до загального їх числа озвучує Севгіль Мусаєва, головний редактор Української правди, чия медіа-модель багато в чому тримається на гучних антикорупційних матеріалах. «Десь у третині матеріалів є реальний результат», - говорить вона. Ефект буває здебільшого тоді, коли до теми підключаються політики і починають її педалювати. Так було, наприклад, з розслідуванням завищення ціни вугілля в тарифоутворенні, що веде до додаткових доходів ахметовської компанії ДТЕК. Статтю спочатку не помітили, але як тільки про це почали говорити політики – з'явилася надія, що формулу ціни переглянуть.

Головний редактор Української правди неодноразово ходила в прокуратуру давати свідчення у справі олігарха Сергія Курченка, але зрештою справа розвалилася, а її слідчих відправили у безстрокову відпустку.

Рівень результативності Мусаєвої збігається з показником Дмитра Гнапа, керівника телепроекту Слідство.Інфо, що виходить в ефірі UA:Перший і Громадського. «У кожного третього розслідування є результат», - розповідає Гнап. Причинами того, що результативність не дотягує і до 50%, журналіст вважає незмінність політичних еліт, а також те, що чимало статей-розслідувань стосується досить прохідних тим і не викликають резонансу.

Робота журналіста-розслідувача – це режим 24/7, регулярні поїздки, три десятка одночасно відкритих вкладок у браузері, читання фінансових звітів та технічних документів, постійні запити в органи влади і чиїсь вічні претензії по телефону, поштою та всіх месенджерах. Витрата часу і енергії дуже велика.

Вважаю, є сенс журналістам-розслідувачам зосереджуватися на тих темах, які з найбільшою ймовірністю дадуть результат, тому що банально зіпсувати в черговий раз репутацію того, у кого вона давно зіпсована, сенсу немає. Потрібно відслідковувати прогрес щодо порушених тем. У політиці з 2004 року існує практика захисту результатів голосування, точно так само повинно бути і у розслідувальній журналістиці. Слід не тільки грамотно описати факти корупції, але й добитися результату. Краще писати менше статей, робити менше телесюжетів, але робити їх максимально якісними і витрачати зусилля на те, щоб вони були результативними.

Журналістських статей не бояться, бояться статей кримінальних

Утім, вже зараз українські журналісти-розслідувачі роблять велику роботу, і кожному з них є щось записати собі в актив.

Бігус говорить про скасування корупційного тендеру Фонду соціального страхування на 312 млн грн., початок прокурорського розслідування діяльності керівництва Укргазвидобування та відкриття провадження щодо роботи в. о. головного архітектора Києва Юрія Тація. Це все в 2016-му.

Мусаєва пишається своїми публікаціями про злочини екс-нардепа Мартиненка, який врешті втратив свій мандат. А статті про ключового координатора БПП Ігоря Кононенка коштували багатьох балів рейтингу Порошенка та всій його політсилі.

Гнап записує собі в актив звільнення першого заступника Укроборонпрому Сергія Пінькаса і першого заступника генпрокурора Володимира Гузиря. Відставки президента за підсумками офшорного скандалу журналіст не чекає і визнає, що на імпічмент Порошенко не заробив, але ось політичний рейтинг розгубив.

Але це радше приємні винятки. В більшості випадків ні поліція, ні прокуратура, ні детективи НАБУ на розкриті журналістами факти корупції не реагують.

Така неувага до журналістики дивна в країні, чий президент володіє телеканалом, глава президентської адміністрації відзначився у найбільшій в історії країни угоді з продажу медіа-холдингу, а парламент наповнений власниками більш або менш великих медіа-активів. З іншого боку, ця неувага цілком зрозуміла, з огляду на систему зв'язків у політичній еліті.

Після розслідувань офшорних компаній Порошенка і «чорної каси» Партії регіонів, які, найпевніше, залишаться просто контентом, поріг реагування може підвищитися – і у правоохоронних органів, яким з мільйону причин зручніше відкласти справу на потім, і в читачів, які з цинізмом повторюють фразу «крадуть всі» і забувають про прочитане.

«Гра забувається, результат залишається», - відповідав тренер київського Динамо Валерій Лобановський на критику футбольних оглядачів, які докоряли його команді за чергові непереконливі 1:0. З журналістськими розслідуваннями точно так само, як би філігранно автор не працював з фактами, наскільки компетентним би не був його аналіз, врешті залишаються кримінальні справи, судові вердикти і втрата політиками балів політичного рейтингу.

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Іван Верстюк   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.