8 грудня 2016, четвер

Чому в Україні потрібне патріотичне виховання

коментувати
Патріотична програма на сьогодні - номінальний фейк

За 25 років незалежності ми досі не відповіли на питання, що таке патріотичне виховання для України. Із патріотичним вихованням у нашій державі склалось так само, як і з національною ідеєю. І це зрозуміло: важко людям, які займались освітою та молоддю багато років, продукувати його у тому сенсі, в якому його бачимо ми. Оскільки вони - люди старої радянської системи, їм легше зробити щось на кшталт піонерської організації, спортивної гри «побігати-постріляти а-ля зарніца», і вони просто змінили назви, а не сутність. Не проводилось ніяких досліджень, бо вважалось, що патріотизм існує сам по собі. Лише невеличкі групи ентузіастів, які цим займаються і люблять, намагались донести до свідомості громадян, що Україна є чимось іншим, а не банальним продовженням Української радянської республіки.

Пошук вірного шляху у патріотичному вихованні ведеться роками, дехто доходив і до радикальних суджень – бандерівці, мельниківці. Натомість є інший антагонізм: наприклад, до 2000-х існували піонерські організації, яким держава виділяла кошти за впливу компартії. Фінанси надавались людям, які взагалі не сприймають Україну як окрему державу. Ще один яскравий приклад – «Оплот». Це теж називалось «патріотичним вихованням», але у Харкові. Подібними є і козацькі організації, і я маю на увазі не «козацькі товариства», а «казачєскіє організації» Півдня та Сходу, сателіти донського чи кубанського козацтва із абсолютно проросійською ідеологією та баченням нашої держави у складі Росії.

Одним словом, у нас викривлене поняття «патріотизму»: є радянські організації, проросійські, а українських, власне, невеличкі осередки. Займаються ініціативні люди кожен на своєму рівні – шкільному, районному, громадському. На державному – немає. Трохи спроби були за президентства Ющенка, наприклад, відновлення пам'ятника крутянам на станції Крути – чи не перша спроба сказати, що існує українська держава, і були мужні люди, які боролись за неї.

Патріотична програма на сьогодні - номінальний фейк. Я із цим зіткнувся, коли почав шукати подібну у нас. Є чотири державні програми, де написано, що вони займаються патріотичним вихованням. Коли глибше почав читати, виявилось, що все побудовано на загальних фразах. Наприклад, «проведемо захід», «дітки будуть патріотичні», «грошей нам не треба, все і так буде добре» - це програма освіти та програма молоді та спорту. Програма суспільних комунікацій просто вказує, що вони займаються патріотичним вихованням (здогадайтесь самі, що мається на увазі). Останню розглядав програму військово-патріотичного виховання, коли людей напряму питаєш, що ви вкладаєте у це поняття, а у відповідь чуєш "ми виховуємо патріотів". Питаю, на яких, на чому, на яких прикладах? "Ну, ви розумієте, приходить наш «воєнрук», і він їм там щось розказує, а ми потім грамоту даємо". І тому відбувається підміна понять. Вважається, що люди, які мали б займатись патріотичним вихованням, мають робити це безкоштовно: «ти ж патріот, нащо тобі гроші?». Але за патріотизм телефон не дзвонить, і дитину не нагодувати патріотизмом. Все має свою вартість.

Необхідно, щоб було чітке розуміння, що присяга – не пустий звук, що Україна – не незрозуміле утворення

Нещодавно в одному кадетському закладі взагалі був неабияк здивований. Майбутні військові, які згодом захищатимуть українців, навчаються на прикладі російських кадетів. Як вони зможуть ціннісно для себе сприйняти, що є приклади саме українського, військового, мудрого, тактично вірного і справжнього, якщо їм у приклад ставлять росіян, із якими наразі два роки війна точиться. Після такого не дивно, що у нас були приклади масової зради спецназівців СБУ, які зрештою опинились у ФСБ.

Необхідно, щоб було чітке розуміння, що присяга – не пустий звук, що Україна – не незрозуміле утворення. Не має бути відчуття якоїсь меншовартості, а власна держава має бути для них цінністю. Вони самі не вірили тим словам присяги, які говорили. Іще один результат того, що ми не мали патріотичного виховання, це те, що під час подій у Маріуполі внутрішні війська оголошували нейтралітет, бо у голові «як же ми будемо стріляти у своїх братів-росіян». Їх так виховали, що це - брати. Але ці «брати» прийшли до тебе додому, і військові люди мають в першу чергу це розуміти. Шкода, що розуміння прийшло до багатьох лише після крові. Патріоти гинули перші, щоб інша частина суспільства була вихована патріотично.

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Вадим Васильчук   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Вадим Васильчук
Вадим Васильчук

Громадський діяч, депутат Київради від Дніпровського району

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.