9 грудня 2016, п'ятниця

Як відправити бюрократів на смітник історії

коментувати
Всі дуже хочуть змін і реформ, але рівно до того моменту, коли приходить час їх реалізації. Далі починається страх і все зупиняється. Пора покінчити з давніми фобіями

Напевно багато хто з вас помічають, що часто в Україні реформи підміняються дрібними поправками до законів і підзаконних актів, які по суті нічого не змінюють. І навіть ухвалення чергового закону не обов'язково веде до змін на краще. Хтось з вас знає випадки, коли ситуація навіть погіршувалася. Та я теж це бачу. Проте у мене є кілька «але».

Я працюю в Україні вже півтора року. І буквально в кожному випадку, коли потрібно щось реформувати, я і мої колеги стикалися з парадоксальною ситуацією. З одного боку – у людей є величезний потенціал, і вони відкриті для всього нового. З іншого - ментальні шори, лінь вийти з зони комфорту і подолати бар'єр радянських стереотипів. І раптом з'являється маса аргументів на кшталт сакраментального «не положено». Вмикається автоматичне блокування будь-якої здорової ініціативи.

Але я змушений визнати, що і з цілком об'єктивних причин застаріле і відстале законодавство справді не дає нам мінятися. Наприклад, якщо у законі прописано яке-небудь непотрібне ліцензування - образно кажучи, приготування борщу в маленькому кафе, то це, доповім я вам, серйозна перешкода. Тут не допоможеш умовляннями та закликами до здоровому глузду – потрібно або міняти такий закон, або анулювати його.

Як зруйнувати цю закостенілу систему законодавчих перепон, що підживлює страх чиновників перед змінами (і, звичайно, не тільки страх)? Ми з колегами придумали і за підтримки посольства США створили проект «Одеський пакет реформ». Нехай назва не дивує - проект стане в нагоді не тільки Одесі і навіть не тільки Україні, а й іншим країнам.

У своєрідній лабораторії реформ може взяти участь будь-який зацікавлений спеціаліст або навіть студент. Для цього у Києві відкрився коворкінговий центр Reforms Lab. Частина ідей вже є. До моменту запуску проекту було підготовлено більше 80-ти законодавчих змін, які суттєво полегшать життя підприємців і громадян.

При розробці пропозицій ми оперували принципом 5D: дерегуляція, деконцетрація, децентралізація, дебюрократизація, демонополізація. Що це означає, видно на ілюстрації, але в цілому, ці Д не вимагають розшифровки.


.jpg_13

Я лише зазначу, що головна ідея реформ полягає в тому, щоб позбавити бюрократів непотрібних функцій контролю і нікому не дозволити узурпувати владу. Але досі ця проста і очевидна модель багатьох лякає. Чого ж ми боїмося?

Ми боїмося, що приватизація держвласності призведе до того, що підприємства, як у старі «добрі» 1990-ті, скуплять олігархи. Значить, ми повинні змінити закони так, щоб її міг придбати будь-який бажаючий. Для цього потрібно впорядкувати всю документацію об'єктів держвласності і провести відкритий чесний конкурс. Нинішня система не дозволяє цього зробити, зате дає чиновникам широкий спектр можливостей, щоб не передавати гниючу держвласність у руки підприємця. Чиновники того ж ФДМ прикриються стосом законів, лише б не продавати майно. Вони непробивні. У результаті або процедура приватизації затягується в середньому на півтора року, або продажу немає взагалі.

Ми боїмося, що в ході приватизації держава недоотримає гроші. Але приватизація придумана для того, щоб заробляв підприємець, який потім заплатить до бюджету податки. Просто у нас спочатку неправильний погляд на цей процес.

Ми боїмося, що ліквідація сотень контрольних функцій чиновників завдасть збитку нашим життям, здоров'ю або гаманцю. Але хто мені пояснить, у чому сенс ліцензії на імпорт-експорт алкоголю? Всі розуміють, навіщо потрібні акцизи – це і дохід бюджету, і обмеження споживання за рахунок ціни. Але чому потрібно платити за експорт? Чи Україні не потрібна валюта? Як ми збираємося утримати гривню, якщо в країну не буде припливу валюти?

Ми боїмося, що держава чогось не знає, наприклад, про іноземців, тому будь-яка іноземна інвестиція повинна пройти реєстрацію. Я не питаю навіщо, але я питаю, хто і що з цією інформацією потім робить? І я знаю відповідь – ніхто і нічого. Але зате громадяни платять зарплати чиновникам, які виконують цю нікому непотрібну роботу.

Ми боїмося, що незареєстровані ЗМІ будуть писати неправду або не те, що комусь хотілося б. Тому існує державна реєстрація медіа. Але незареєстрованого ніде блогера може читати аудиторія, що в рази перевищує наклади деяких газет. Але чи варто в такому разі починати контролювати і блогерів, як це робиться в Північній Кореї чи путінській Росії?

Я запрошую всіх підключитися до вироблення практичних кроків з подолання головних проблем країни. Ми не приймаємо кулуарних рішень, ми хочемо обговорювати реформи з громадськістю, а потім вимагати від депутатів і чиновників їх реалізації. Не треба сподіватися, що це зробить хтось за вас. Пора остаточно позбутися фобій.

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Георгій Вашадзе   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Георгій Вашадзе
Георгій Вашадзе

У минулому заступник міністра юстиції Грузії, один з координаторів проекту «Одеський Пакет Реформ», засновник Фонду інновацій та розвитку

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.