18 сiчня 2017, середа

Цирк поспішає на допомогу

коментувати
Після подій у Донбасі українців чекає нова небезпека: міжнародні благодійники будуть розповідати, що вони морально травмовані і потребують підтримки. Хоча насправді це не так

Тисячі людей загинули в 2004 році на узбережжі Індійського океану через жахливе цунамі. Ще більше — позбулися своїх будинків. Це була трагедія неймовірного масштабу, що відбувалася прямо на наших очах. Західні гуманітарні організації негайно кинулися на допомогу, створюючи програми, покликані полегшити страждання жертв катастрофи. Сотні координаційних центрів позбавили місцеву владу можливості зробити що‑небудь своїми силами. Що ще гірше: рибалок змушували сідати в коло і говорити про свою травму, тоді як все, чого вони хотіли — вийти в море і рибалити, щоб прогодувати сім'ї. Вони потребували човнів, але замість човнів їм подавали терапевтів. Багато терапевтів. Різних терапевтів. Будь-хто на їхньому місці вже збожеволів би.

Світ багато чому навчився після цунамі. З'явилися певні правила, щоб хоч якось обмежити пересувний цирк благодійних організацій. Але допомога зазвичай все одно дістається не тим, хто її потребує.

Цього року голландська журналістка Лінда Полман написала для поважного тижневика De Groene Amsterdammer статтю, в якій розкритикувала "індустрію допомоги", навівши ряд шокуючих випадків. Наприклад, після недавнього землетрусу в Непалі 23 країни відрядили туди 53 команди рятувальників. При цьому села неподалік від Катманду так і залишилися без допомоги. Рятувальники та їхні фотогенічні собаки обмежилися роботою в столиці. Непал попросив зарубіжних партнерів більше нікого не надсилати. Але в найближчі дні прибули ще 152 команди. Спільними зусиллями їм вдалося врятувати 16 осіб.

Рибалки потребували човнів, але замість човнів їм подавали терапевтів

Ще один приклад: після землетрусу на Гаїті американці витратили майже $400.000 на оренду готельних номерів у Вашингтоні і Санта-Домінго, де проводилися зустрічі для обговорення катастрофи. Потім міжнародний Червоний Хрест заявив про будівництво 130.000 будинків, та насправді з'ясувалося, що їх усього шість.

Україні ще не доводилося бути жертвою цього цирку. Вона перебувала у складі СРСР, її мову мало хто розумів, тому більшість організацій обходили регіон стороною. Але Майдан докорінно змінив усе. А наслідки війни на сході лише збільшили потік західних організацій, які щиро бажали (а іноді й не дуже) поліпшити ситуацію. І знову виникає та ж дилема: міжнародна увага корисна Україні, але чи зможе цей приплив тимчасових доброзичливців і проектів привести до структурних змін?

Найбільш ходовою темою є психологічна травма, пов'язана з убивствами на Майдані і військовим протистоянням у Донбасі. Один з парламентаріїв (на мій подив) нещодавно заявив, що 90% бійців морально травмовані і потребують допомоги. Про це говорять все частіше, спотворюючи реальну картину.

Події на сході справді шокуючі. Люди бачать жахливі речі, змушені переносити вкрай стресові ситуації і виявляються в повній розгубленості, не розуміючи, коли їх життя прийде в норму. Це правда.

Але історія показує, що люди неймовірно витривалі, вони в змозі пережити найгірші жахи і стати сильнішими. Українці — нація, яка є, напевно, найяскравішим підтвердженням цього. Українці пережили голодомор, нацистську окупацію і повернення Совєтів у 1944 році, в результаті якого мільйони були кинуті в ГУЛАГ. Якимось чином вони змогли не тільки вижити, але й повернутися до нормального життя, рухатися далі.

Насправді 98% людей не потребують професійної психологічної допомоги. Вони переживають природні емоційні стадії: смуток, депресію, відчуття втрати, самотність і відчай. І вроджена здатність людини справлятися з ними дозволяє подолати травматичний досвід. Люди жили з цими почуттями тисячоліття й ніколи раніше не потребували "терапевтичного цирку" міжнародної допомоги.

Можливо, я піднімаю неприємну тему, але в цьому і полягає справжня небезпека: людей перетворюють у жертв, розповідаючи, що вони травмовані і потребують допомоги, коли насправді це не так. Деяких навіть змушують повірити в те, що вони травмовані, хоча їм вистачило б соціальної, а не медичної чи психологічної допомоги. У той же час в Україні дійсно є ті, хто страждає від психічних хвороб, але тимчасові благодійники з Заходу не збираються їм допомагати.

Ми знову зосередилися не на тому. В країні потрібно побудувати нормальну систему надання психіатричної допомоги, не городити надбудови і прибудови, а створити цілісну структуру, яка допоможе (в прямому сенсі цього слова) мільйонам людей, в тому числі тим, хто насправді травмований. Більше того — продовжить приносити користь ще десятиліття після того, як пересувний міжнародний цирк накинеться на чергову кризу.

Колонку опубліковано в журналі "Новое Время" за 6 листопада 2015 року. Републікування повної версії тексту заборонене.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.