7 грудня 2016, середа

Путін спровокував світовий конфлікт

коментувати
У запеклій боротьбі за владу Путін вийшов на новий етап, ще небезпечніший і непередбачуваний. Почавши бомбити Сирію, він перевів конфлікт із європейського рівня на світовий

Останні дні вересня 2015 року запам'ятаються як поворотний момент в історії. Володимир Путін прилетів до Нью-Йорка, звернувся до Генасамблеї ООН, майже як справжній державний діяч, зустрівся з американським президентом і, поки світ гадав, що означає раптове припинення боїв в Україні, вдерся до Сирії. За лічені години його літаки й вертольоти почали бомбардування позицій супротивників Башара Асада в тій нерозбірливій і всеосяжній манері, в якій російські війська діяли в Чечні, — знищуючи все на своєму шляху.

Звісно, коли Захід починає обурюватися тим, що Путін завдає ударів по опозиції, яку підтримують США і союзники, той скидає кілька бомб і на ІДІЛ. Але це тільки прикриття. Його мета — винищити помірковану опозицію і поставити всіх перед простим вибором: огидний диктатор або середньовічна банда, що перетворила терор на рутину. Як кажуть у казино, робіть ваші ставки. Доведеться вибирати з двох зол.

За тиждень масштаб катастрофи став очевидний. Президент Асад у типовій для нього пихатій манері заявив, що єдиний спосіб, який дозволить Заходу здолати ІДІЛ, — це вступ у коаліцію з Росією, Іраном, Іраком і самим Асадом. Сирійський президент з путінською авіацією за спиною подає себе як універсальне рішення: за допомоги своїх союзників він розіб'є ісламістів, інакше весь регіон зануриться в хаос.

Путіна абсолютно не турбує Сирія, так само як не цікавили його і бідні українці

Не забуваймо, що Асад — диктатор, якого зневажають всюди, він винен у смерті під тортурами десятків тисяч своїх громадян, бомбив мирні міста, свідомо намагаючись вбити і покалічити якомога більше людей. Його ім'я — синонім терору, і саме його прагнення залишитися у владі попри повстання призвело до нинішньої кризи і однієї з найбільших хвиль біженців за останнє століття, яка накриває зараз Європу.

Знаєте, про що мені це нагадало? У 30-40-х роках минулого століття в Європі вже був лідер, який заявляв, що врятує людство від єврейсько-більшовицької загрози, а в результаті занурив увесь регіон у хаос. Хіба він, як і Асад, не був першопричиною конфлікту, в якому загинуло стільки людей?

Чотири роки тому в Сирії почалися масові протести: жителі вимагали, щоб пішов диктатор Башар Асад, який, як і його батько, правив державою залізною рукою. Світ відреагував мляво. Країна поступово скотилася в розруху, і тепер озброєні опозиційні угруповання воюють із Асадом і одне з одним. Але ми продовжували відводити погляд, вдаючи, що криза нас не стосується, поки ІДІЛ не почав рубати голови і захоплювати заручників, серед яких були християни та жителі країн Заходу. Але було вже пізно щось робити. Інакше кажучи, Захід залишив у регіоні вакуум для дій, а далі — питання часу, коли цей вакуум спробує заповнити Путін.

Путіна абсолютно не турбує Сирія, так само як не цікавили його і бідні українці, гноблені "жидобандерівською хунтою" в Києві. Він — радикальний макіавелліст, не пов'язаний ні співчуттям, ні етичними нормами. Путін, я переконаний в цьому, є новим втіленням зла; він посередній і мстивий, поглинений жадобою влади і грошей. Асад для Путіна — ідеальний союзник: жодної моралі, жодних обмежень, жодного співчуття. Крім того, Асаду не має що втрачати. Від обох відвернувся цивілізований світ, і у них лише один вибір: або утриматися у владі будь-якою ціною, або зустріти несвоєчасну загибель, оскільки третій варіант — поява перед міжнародним трибуналом у Гаазі.

Сьогодні Сирія для Путіна — те саме, що й Україна рік тому: спосіб показати своїй країні, що він, як і раніше, біля керма, що загнилий Захід не готовий впоратися із викликами, які постають перед ним.

Світ на межі катастрофи, бо справжня мета Путіна — не порятунок України або Сирії. Він прагне знищити наявну світобудову, зокрема ЄС і всі цінності, які він захищає, показавши, що НАТО час викинути на смітник історії. У своїй боротьбі за владу Путін вийшов на новий етап, ще небезпечніший і непередбачуваний, ніж попередні. Він перевів конфлікт на принципово інший рівень — із європейського на світовий.

Але Україні не час втрачати пильність. Від завоювання Європи Путін теж не відмовився, і тиша на фронті оманлива; густий туман приховує те, що відбувається насправді. Путін повернеться в будь-якому разі, не має значення, роздує його самооцінку успіх у Сирії або ж поразка вимагатиме відкриття "запасного фронту".

Колонка опублікована в журналі "Новое время" від 9 жовтня 2015 року

Повне републікування тексту заборонене

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.