8 грудня 2016, четвер

Недбалість ціною життя. Як совок убив мого друга

коментувати
У литовському аеропорту було три дефібрилятори, але ніхто не вмів ними користуватися. Люди просто стояли й дивилися, як людина вмирає прямо на підлозі

Рано-вранці 21 вересня мій друг і колега Леонідас Донскіс вийшов із готелю вільнюського аеропорту і попростував до терміналу, щоб сісти на рейс до Санкт-Петербурга. Дружина Леонідаса, яка летіла з ним, вийшла трохи раніше, оскільки йому потрібно було відправити пару листів. Леонідаса все не було, і їй довелося повернутися. Дорогою вона помітила групу людей, що зібралися біля людини, якій, очевидно, стало зле.

Цією людиною виявився її чоловік. У Леонідаса стався серцевий напад, він помирав на підлозі аеропорту. Люди були шоковані, паралізовані. Вони просто стояли й дивилися. Швидка допомога приїхала через вісім хвилин, але було вже пізно. Він помер прямо там, на підлозі аеропорту, у 54 роки.

Його смерть шокувала всіх: не тільки дружину, матір та інших родичів, але і його друзів, колег. Реакція литовського суспільства була неймовірною: люди, які ніколи не знали Леонідаса, тужили за ним. Це велика втрата для всієї країни. Його похорони були урочисті й разючі. Поминальні заходи розтягнулися на два дні. Попрощатися з ученим прийшли два колишніх президенти Литви і прем'єр-міністр. Нинішній президент Даля Грібаускайте надіслала квіти.

Церемонія закінчилася на каунаському Пятрашюнському цвинтарі, де серед могил і сосен, що височіють, зібралися сотні скорботних. Вони плакали і слухали поминальні промови. Останнє слово було за католицьким священиком, після чого відомий литовсько-єврейський оперний співак Рафаілас Карпіс заспівав над могилою єврейську молитву.

Пора покінчити з потьомкінськими селами реконструкції будівель та оснащення гарним обладнанням, яким ніхто не вміє користуватися

Похорони не тільки показали, наскільки важливою людиною був Донскіс – вони показали, скількох людей він надихнув. Я зрозумів, що був лише одним із багатьох, з тих, кому він завжди приходив на допомогу, кого підтримував, підштовхував до нових звершень. Усі ми відчували себе особливими для нього, не уявляючи, наскільки нас багато.

Трагедія полягає ще й у тому, що він не повинен був померти. У вільнюському аеропорту є три дефібрилятори, але жодного з них не було використано. Жоден співробітник аеропорту не спробував врятувати Леонідаса – вони чекали, поки приїде швидка, але вона прибула запізно. У всіх головних аеропортах і громадських будівлях цивілізованого світу не тільки є необхідне обладнання, але й ті, кого ретельно і послідовно навчають, як діяти в кризовій ситуації, щоб врятувати життя людини.

На співробітниках вільнюського аеропорту лежить вина. Вони винні в тому, що нічого не зробили для порятунку Леонідаса, судячи з усього, нікого з них цього не вчили. Але також можна звинувачувати і владу, яка так любить потьомкінські села, що купує обладнання і вішає його на стіну, але не передбачає процедури його використання, не навчає персонал робити те, що він мав би робити.

На жаль, це поширена практика. 10 років тому міністром охорони здоров'я Литви був прогресивний молодий спеціаліст Жильвінас Падайга, який зробив психіатрію одним із чотирьох основних напрямків фінансування структурних фондів ЄС. Надзвичайний крок, який міг би привести десятки мільйонів євро в розвиток литовської психіатрії. Незабаром усе було готове, був складений відповідний план. Проте менш ніж через два роки після вступу на посаду Падайгу звільнили, причому за сміховинних причин. На його місце поставили колишнього директора лікарні радянського типу. Він змінив пріоритети фінансування, почавши реконструювати будівлі і закуповувати обладнання, часто-густо абсолютно непотрібне. Гроші, необхідні для формування клієнтоорієнтованої психіатрії, пішли на фінансування старої радянської системи, і не тільки. Всі ми знаємо, чому влада так любить будівництво та обладнання – пояснення зайві.

Досвід Литви повинен стати для України важливим уроком. Якщо все піде так, як треба, країна, нарешті, приступить до здійснення програми реформування системи охорони здоров'я, спробує наздогнати решту світу і заповнити пробіл, який формувався десятиріччями. Багато чиновників і менеджерів з області охорони здоров'я будуть чинити опір реформам, оскільки це похитне їхні позиції і традиційні методи заробітку грошей. Інші тим часом вчинять розумніше і підтримають нововведення, розуміючи, що краще приєднатися, адже чинити опір марно. І, звичайно ж, будуть ті, хто стане закликати будувати нові будівлі і купувати обладнання, а не направляти гроші на клієнтоорієнтовану психіатрію, яка фокусується на тому, щоб утримати людей у суспільстві, а не ізолювати їх від людей і повісити на них ярлик на все життя.

Пора покінчити з потьомкінськими селами реконструкції будівель та оснащення гарним обладнанням, яким ніхто не вміє користуватися. Прийшов час зайнятися реальними реформами, центром яких буде пацієнт. Щоб вся система була орієнтована на те, аби допомогти людині повернутися до нормального життя. Професіонали, від яких залежить життя людей, повинні мати відповідний рівень підготовки, адекватну заробітну плату і повноваження. Від цього залежить і ваше життя, не тільки чиєсь.

Звісно, ці зміни вже не повернуть Леонідаса. На жаль, він помер через типову для пострадянського простору недбалість, про яку ми так часто говоримо і дискутуємо. Але якщо цей випадок стане уроком і зможе змінити звичний хід речей, його смерть, як мінімум, допоможе досягти якоїсь мети і, можливо, врятує життя інших.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.