5 грудня 2016, понеділок

Як в Європі популісти розігрують українську карту

коментувати
Як в Європі популісти розігрують українську карту
400 000 голландців переконали проголосувати з приводу Угоди про асоціацію України з ЄС, про яку вони нічого не знають

Політичне життя в Нідерландах вже років п'ятнадцять знаходиться в стані кризи, але нещодавно ми досягли нового дна. Популістська група «стурбованих громадян» зібрала відчутну кількість підписів, щоб провести в березні 2016 року дорадчий референдум щодо Угоди про асоціацію України з ЄС. Парламент ратифікував цю угоду, але за результатами референдуму може бути змушений переглянути своє рішення. Він не зобов'язаний підкорятися, але дебати явно будуть гарячими, а політики-популісти отримають ще один привід рекламувати свої прості рішення складних проблем. Цього разу приводом стане Україна та її бажання приєднатися до європейської сім'ї.

Але чи дійсно темою голосування є Україна?

Насправді ні. Більшість голландських виборців знають про Україну дуже мало або взагалі нічого не знають – що вже казати про угоду, укладену ЄС і постмайданним урядом. Багато хто чув про зіткнення між протестуючими та владою в Києві, внаслідок яких «якісь люди» загинули. Але телевізор день за днем вивалює на них кошмарні зображення воєн, бомбардувань і вторгнень, і переважна більшість давно втратила надії що-небудь зрозуміти. Все, що вони знають – це те, що в глобалізованому світі ці загрози підступають все ближче. Питання, в яких їм ніколи не потрібно розбиратися, раптово виявилися ледь чи не на порозі, і тепер громадян просять висловити свою думку, навіть якщо ця думка базується на незнанні.

У цьому разі ідея референдуму прийшла від дивної комбінації праворадикальних політиків і соціалістів, які побоюються зростання впливу Європи. Соціалісти вважають Європу оплотом світового капіталізму, який перетворить усіх нас в коліщата у двигунах багатіїв. Їхнє гасло - «Влада – людям», і в їхньому розумінні «Брюссель» і «люди» - це протилежні поняття. Але праворадикальні популісти, які живляться страхами людей і розповідають їм, що глобалізація наближає Судний день, значно небезпечніші. У Франції ця група представлена Марін Ле Пен і її батьком. І, як би лідер Національного фронту не намагалася дистанціюватися від батька, з-під овечої шкури, як і раніше, визирає вовк. У Голландії персоніфікація праворадикалів – «Голландський Моцарт», депутат Герт Вілдерс, який здобув міжнародну популярність завдяки копиці світлого волосся й радикальним закликам покінчити з «ісламською загрозою» та «перешкодити наступу на іудейсько-християнські цінності».

Телевізор день за днем вивалює на європейців кошмарні зображення воєн і бомбардувань

Заяви Герта Вілдерса викликають серйозне занепокоєння, і не лише тому, що ці дискримінаційні зауваження ображають ті самі «іудейсько-християнські цінності», які він нібито захищає, але й тому, що голландські політики дозволили терпіти його заяви через побоювання втратити голоси. Ця тенденція почалася 2002 року, після вбивства радикала Піма Фортейна. Трагедія шокувала націю, але замість того, щоб засудити вбивство і продовжити не погоджуватися з його поглядами, майже всі кинулися навперейми доводити, що в кожній з їхніх партійних програм було «трошки від Фортейна». Результатом такого лукавства стало поглиблення недовіри до політичних партій, від якої країна так і не позбавилася. Коли два тижні тому Герт Вілдерс назвав парламент, членом якого він є сам, фальшивкою, спікер навіть не заперечив йому.

І ось без якого-небудь реального пояснення більше 400 000 голландців переконали проголосувати на референдумі щодо угоди з Україною. Чому? Не тому, що вони проти неї. Правду кажучи, їм начхати, і війна України за національну єдність і демократичну країну не в їхньому порядку денному. Вони поставили свої підписи, тому що бояться за свої мирні скромні життя, тому що вони вірять у маячню Герта Вілдерса та йому подібних, і тому що для них сирійські біженці, ісламський радикалізм і війна в Україні – явища одного гатунку.

Найприкрішим є те, що Нідерланди століттями були відомі, як безпечний притулок для політичних і релігійних біженців, і насправді не більше 10% нинішніх голландців мають виключно голландських предків. Решта – суміш різних рас, і саме ця суміш зробила країну настільки культурно багатою. Це, до речі, стосується й самого Вілдерса: його дружина – з Угорщини, яка в 1956 році втратила 350 000 громадян, котрі втекли від радянської окупації. Багато з них осіли в гостинних Нідерландах.

Чи вплине результат референдуму на становище України? Не думаю. Голландський уряд знайде спосіб обійти референдум, але для популістів це стане черговим доказом «недемократичної природи» держави, і неофашистська риторика лунатиме ще голосніше.

Проте, референдум не лише створює небезпечний прецедент, він ще й є доказом того, що цілі українського народу і все більшого числа європейців принципово відрізняються. Україна хоче посісти своє законне місце в європейській сім'ї, тоді як усе більше європейців беруть на озброєння фашистський принцип «свій народ понад усе». Глобалізація призвела до великих потрясінь, і, хоча багатьом подобається її результат – можливість їсти взимку свіжі фрукти з Кенії або Перу і лежати на таїландських пляжах замість пляжів Північного моря, вони, схоже, не хочуть визнавати того, що глобалізація передбачає, що й інші повинні отримати рівні права і переваги.

Сімдесят п'ять років комунізму призвели не тільки до найбільшої катастрофи в історії, створеної руками людини, але й до дивовижного невігластва у Східній Європі, де для більшості свого часу Європа закінчувалася і починався комунізм. Радикальна політика Кремля пробуджує в них відгомін звичного розколу на «своїх» і «чужих», і знадобиться немало часу, зусиль та інвестицій, щоб Україна опинилася на правильній стороні розлому.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.