6 грудня 2016, вівторок

Примирення – наступна велика битва з Росією

коментувати
Путін може запустити фазу примирення у своїй геополітичній грі відразу ж після того, як вирішить, що військову час припинити

До недавнього часу українці говорили в основному на мові ідентичностей, підкреслюючи різницю між жителями Західної і Східної України, україномовними і російськомовними, греко-католиками і православними. Тим не менш, в ході Евромайдану чітко визначилася нова модальність комунікації, яку можна назвати мовою цінностей. Вона народилася спонтанно, з духу солідарності прихильників Майдану.

Сама назва цих подій - Революція гідності - свідчить про те, що ми можемо говорити на мові, що виходить за межі існуючих між нами відмінностей. Прихильники Евромайдану - дуже різні люди, проте Майдан став тим місцем, де зустрілися і взаємодіяли представники різних ідентичностей.

Є ще одне важливе досягнення Революції гідності - вона звільнила українське суспільство від зобов'язань попереднього пострадянського соціального контракту, дозволивши Україні рішуче попрощатися з минулим, хоча країна як і раніше, відчуває складнощі з тим, щоб відкритися майбутньому. Ми відкрили себе новому соціальному контракту, заснованому на повазі до людської гідності.

Чи є місце для примирення в тому, що ми сьогодні проходимо? В Україні мало говорять про примирення, лише в обмеженому колі інтелектуалів. Люди намагаються про це мовчати, підозріло ставлячись до самої ідеї. Концепція примирення сприймається більшістю як поразка, крок назад, відмова від оборони країни.

Майдан став місцем, де зустрілися і взаємодіяли представники різних ідентичностей

Такі настрої зрозумілі, і їх не потрібно недооцінювати. Більшість українців вважають, що ми живемо в епоху, коли нам потрібна загальна прихильність змін, потрібні дії і жертви, а також рішучість перемогти у війні і побороти повсюдну корупцію. Здається, примирення не дуже вписується в цей порядок денний.

Можливо, частково це пояснюється тим, що люди інстинктивно розуміють, наскільки швидко примирення може перетворитися на пропаганду. Примирення може стати лише прикриттям для ідеології, яка буде агресивно поширювати примітивні меседжі в дусі «не хвилюйся, будь щасливим», і стане ще одним елементом російської гібридної війни. Наприклад, так званий «русский мир» являє собою конструкцію, що поєднує ряд вічних і важливих християнських ідей, проте на ділі це служить явно нехристиянській меті. Концепція примирення може навмисне використовуватися в цілях протилежних справжньому примиренню, причому у великих масштабах.

До того ж, у російського президента Володимира Путіна достатньо сміливості й амбіцій, щоб вдарити першим. Упевнений, що він може запустити фазу примирення у своїй геополітичній грі відразу ж після того, як вирішить, що військову час припинити. Путін втрачав Україну вже два рази, коли українці ставали на захист своєї свободи та гідності: в ході Помаранчевої революції 2004 року і Революції гідності. Він не дозволить, щоб це сталося втретє.

Як би парадоксально не звучало, наступна велика битва розгорнеться навколо концепції примирення та її можливих наслідків. У нас буде шанс знову зіграти свою унікальну роль, стратегічно культивуючи ініціативу примирення.

Зрештою, навіть найменший натяк на справжнє примирення для нинішнього політичного керівництва Росії є загрозою, здатною підірвати систему. Система Путіна вибудувана на протилежних примиренню поняттях: конфлікти, війни, позбавлення, корупція, фальсифікації, тероризм – все це елементи російського меню проти примирення.

Почавши конфлікт, Кремль прагне керувати ним таким чином, щоб все грало йому на руку. На якомусь етапі він зображує миротворця, але такого, який приносить лише духовну амнезію. Завдані нею рани болять менше, але з часом нікуди не зникають. Це ідеальна ситуація для тих, чия політика полягає у використанні страждань інших для зрсередження влади і багатств в своїх руках. Вони хочуть отримати цю владу, не проводячи при цьому модернізації і не культивуючи основних свобод.

Ключову роль в російській гібридній війні проти Європи грає невійськовий елемент – поширення хаосу в соціальних і політичних структурах ЄС. Враховуючи ситуацію, що погіршується в Європі, через яку європейці схильні шукати полегшення в прийнятті російської концепції загального простору, Кремль може піти на диверсифікацію стратегії в Україні, просуваючи свою версію російсько-українського «примирення».

Які шанси на те, що українці несподівано зупинять Путіна знову – цього разу силою справжнього примирення, яке здатне змінити правила гри? Ці шанси як ніколи високі. Україна підтвердила свою відданість ідеям свободи і гідності, а українське громадянське суспільство стає все сильнішим.

Серед українських релігійних лідерів і інтелектуалів зростає усвідомлення важливості примирення. Поступово зростаючий інтерес, уважність і чутливість до проблеми примирення сигналізують про народження потенційно перетворюючої соціальної динаміки.

Подібно до того, як Євромайдан став випробуванням зрілості для українського громадянського суспільства, завдання примирення могло б стати полем для роботи і лідерства українських релігійних громад. Українське християнство може зіграти провідну соціальну роль у ретельному осмислення, озвученні та втіленні ідеї справжнього примирення. Сигнал такого роду буде особливо потужним, якщо українські церкви та релігійні громади зроблять конкретні кроки щодо впровадження практик і моделей примирення в межах своїх власних груп.

Хочу відзначити два нещодавніх безпрецедентних звернення, підписаних представниками православного та греко-католицького духовенства і інтелігенції. Ці звернення однаково красиві, вони проваджені смиренням, братським ставленням і готовністю подолати свої страхи, ризик непорозуміння і тиск історичного тягаря. Приводом для їхньої публікації слугувало 70-річчя так званого Львівського Собору 1946 року", на якому під тиском радянської влади Православна церква Росії силою взяла під свою юрисдикцію Українську греко-католицьку церкву.

Перший лист було підписано і опубліковано 13 березня групою видатних православних віруючих з різних країн. «Ми запевняємо Українську греко-католицьку церкву в нашій солідарності, нашій молитві про всіх невинних жертв цієї церкви, яких було запроторено до в'язниці, яких катувала, засилала і вбивала радянська влада за потурання Московського патріархату», - пишеться у зверненні.

17 березня було опубліковано лист-відповідь голови УГКЦ Блаженнішого Святослава і групи провідних українських інтелектуалів. «Православні брати і сестри, ваш лист допоміг нам подолати наш біль і зустріти сумну річницю псевдособору з почуттям надії. Сподіваємося, наші взаємні заклики, до яких інші наші одновірці можуть вільно приєднатися, стануть основою для майбутньої спільної роботи. Нехай Святий Дух зцілить наші історичні рани і направить нас до прощення, примирення і істинного єднання во Христі, який своїм воскресінням перемагає смерть і дає всім нам надію на вічне життя».

Тільки щирі жести, подібні цим, народжені з прохання про прощення, дозволять нашому суспільству зрозуміти важливість примирення на шляху до встановлення міцного миру як в Україні, так і в регіоні, а також дадуть нам імунітет від будь-яких ідеологічних стратегій, які лише імітують примирення.

Переклад НВ

Новое время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Володимира Турчиновського. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал опублікований на Atlantic Council

Більше думок тут

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Володимир Турчиновський   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.